Кукоба Володимир Павлович,
доктор економічних наук, професор

 

Питання курсу валют цікавить більшість громадян нашої країни. Навіть ті, хто не зберігає заощадження у доларах чи євро, час від часу поглядають на цифри у обмінках. Стабільний курс національної валюти традиційно сприймається як показник міцності економіки та чинник, від якого залежить добробут кожної родини. Насправді, з точки зору економічної науки, це не зовсім вірно. Приклад тієї ж Європи, де євро може коливатися впродовж року на десятки відсотків, це переконливо доводить. Але, зрештою, у наших громадян є причини з увагою ставитися до долара, нехай навіть і суто суб’єктивні.
Є причини і у тієї бурхливої реакції, яку викликала нещодавня ініціатива депутатів запровадити збір на продаж іноземної валюти. З екранів телевізорів і сторінок газет нас вже майже місяць переконують у тому, що податок створить незручності для простих громадян й не принесе жодної користі. З негативними оцінками виступають політики, політологи, керівники усіляких самозваних фондів та асоціацій. Всі хто завгодно, окрім науковців-економістів. І, на жаль, не тільки через брак професіоналізму вони говорять нам неправду.


Насправді, питання про врегулювання валютного ринку виникло не просто так. Це не примха когось з представників влади. Про необхідність реагувати на те, що вже не перший рік відбувається в країні, давно говорили науковці, фінансисти, банкіри. Проблема справді є і полягає вона в тому, що долари та євро виконують у нас в країні невластиву їм функцію. Це не просто паперові гроші чи засіб заощаджень. Валюта перетворилася в Україні на спекулятивний інструмент, на аналог білету «МММ», який можна придбати сьогодні дешевше, а завтра спробувати продати дорожче.
Щоб не казали зараз з екранів телевізорів, в цю «гру» грають зовсім не прості громадяни. В неї вплуталися цілі комерційні банки, підприємства, величезний тіньовий ринок. Вони сидять «по вуха» у доларах і чекають, коли ж нарешті станеться девальвація, аби продати українцям свої запаси хоча б на кілька копійок дорожче. А якщо обвалити курс гривні не дає Нацбанк, спекулянти свідомо розхитують ринок, сіють паніку, нагнітають істерію за допомогою найнятих «експертів». І зрештою, знаходять спосіб продати дорогий долар пересічним громадянам, які не встигають зрозуміти, що ж відбувається насправді. Це ми бачили у 2008-2009 роках, це вони знову спробували зробити з країною у жовтні 2012.
Єдина можливість припинити цю вакханалію – зробити спекуляцію валютою невигідною в принципі. І тому так важливо підтримати ініціативу про запровадження збору з короткотермінових операцій купівлі продажу валюти.
Так, пропозиція запровадити податок не дуже ефектна. Але ніхто з її противників не зміг довести, що вона не ефективна. Лише поява тексту закону призвела до того, що зараз долари можна вільно придбати у будь-якому банку країни – навіть там, де їх, начебто, не було взагалі. Якщо ж збір буде запроваджено, ажіотаж на валютному ринку зникне.
За таких умов закон не зачепить інтереси тих людей, хто зберігає свої заощадження у валюті чи купує долари для власних потреб. Проектом, що слід внести у Раду, доцільно передбачити цілий набір механізмів, аби прості громадяни, які купували долари не для перепродажу, не постраждали.
Вдарить закон, і вдарить дуже боляче, по спекулянтах – по тих, хто звик наживатися на інших. Але навряд чи ми з вами маємо перейматися їхніми проблемами.

Comments are now closed for this entry