Що беремо ми з дитинства у доросле життя? Теплі спогади про далекі безтурботні роки, про веселі ігри та розваги. І найголовніше - спогади про ласкаві руки мами, поруч з якою постає образ іншої дорогої людини з відкритою і щедрою душею - виховательки. Разом із ненькою вводила вона нас, довірливих і майже безпомічних, у великий і складний навколишній світ, вчила добру і справедливості, спонукала до хороших справ.
Для багатьох будеражців такою людиною теж є їх перша дитсадківська наставниця. Бо “родом” вони із “Сонечка”. А кожна дитина, переступивши поріг цього садочка, почувається затишно і спокійно.


Про це постійно турбується завідуюча ДНЗ “Сонечко” Людмила Михайлівна Дмитрук - хороший організатор і вмілий адміністратор, дбайлива господиня, а, головне, - прекрасна людина.
У нелегкі роки “прихватизації” Людмила Михайлівна зуміла вберегти садочок від руйнації і зараз робить все для того, аби він працював. Завдяки її ініціативі дошкільний заклад відвідують діти не тільки з с. Будераж, а й із с. Півче. Малечу підвозять автомобілем за спонсорські кошти депутата облради О. М. Андріюка.
Колектив садочка жіночий. І найперше, що цінує він у завідуючій, це її доброзичливість, чуйність, справедливість. Усі працівниці - матері, дружини, у кожної з них свої і горе, і радість. Та що б у кого не сталося, Людмила Михайлівна завжди вислухає, допоможе, порадить. Саме оце розуміння кожного і як людини, і як працівника, на мою думку, є основною умовою авторитету керівника і злагодженої роботи колективу садочка.
Та не тільки роботою живе Людмила Михайлівна. Вона співає у церковному хорі і в місцевому будинку культури - має чарівний і заворожуючий голос. Виховує двох внуків.
Від імені батьків вихованців “Сонечка” й випускників ДНЗ щиро зичу завідуючій та колективу садочка успіхів і наснаги у їх нелегкій, але дуже важливій і потрібній праці.
Оксана ЯКИМЧУК.
с. Будераж.

Comments are now closed for this entry