Хто із жителів Дубенщини не чув пісню про лісапед і сам не підспівував її виконавицям? Тепер знають їх співочий талант у Польщі. І перший млинець для колективу «Семидубські молодички» виявився аж ніяк не глевким. Вперше поїхавши за кордон, співачки Дубенського краю створили фурор. На Міжнародному фестивалі української культури «Еколомия-2012» у місті Гурів Ілавецький польська публіка та українська діаспора сприйняли ансамбль «на ура». А організатор фестивалю Яцек Протас посприяв виступу «Семидубських молодичок» ще й на Міжнародному фестивалі культури і кухні «Сусіди за столом» у місті Ілава. Як результат – запрошення приїхати наступного року.


Жартівливими примовками, ще більш веселими піснями та віртуозним виконанням розважали польських поціновувачів української культури «Семидубські молодички». А ще, як стверджує директор Будинку культури с. Семидуб та керівник ансамблю Наталія Вишневська, шалений успіх забезпечив нестандартний підхід до виконання української пісні. Та й взагалі, будь-які стандарти – то не для їхнього колективу. Про це та багато іншого спілкувалися із Наталією Вишневською.
Розкажіть про фестиваль «Еколомия-2012»?
Вже вчетверте він проводився і є популярним не лише серед населення регіону Вармії і Мазур, але й загалом у Польщі та за її межами. Цей фестиваль має велике економічне, суспільне та громадянське значення тому, що впливає не лише на інтеграцію поляків та інших національностей, але й популяризує і підтримує традиції. Сюди приїхали колективи з України, Росії, Литви. Крім концертів проводилися екологічні заходи. Наприклад, ти приносиш старий, непотрібний тобі електронний прилад, а натомість організатори дають тобі саджанці рослин.
Наскільки мені відомо – це перша поїздка вашого ансамблю за кордон. Вам хтось допомагав зібрати кошти для цього чи все за власні гроші?
До цього ми неодноразово виступали на мистецькій акції «Від села до села», засновником якої є голова Дубенської РДА Данило Корилкевич. Він помітив нашу творчість. Завдяки його сприянню ми неодноразово їздили з виступами в інші райони. Зокрема, нас із радістю приймають на Радивилівщині. І коли постало питання про поїздку в Польщу, він вирішив допомогти, виділивши з обласного благодійного фонду «Любіть Україну» кошти. Не залишилося осторонь і керівництво відділу культури і туризму Дубенської РДА, голова Семидубської сільської ради. Приємно, що допомагали всі разом, повірили в нас попри те, що ми ще ні разу не були на фестивалях такого масштабу…
До речі, про фестивалі. Тут, в Україні, часто берете участь у них?
Цього року були на фестивалі у м. Костопіль. Приїздили з концертами у м. Корець на свято Івана Купала, виступали на різноманітних обласних святах. Приміром, на святі обжинків. Наприклад, минулого року отримали Нобельську премію на Всеукраїнському фестивалі гумору у с. Нобель Зарічненського району. Давали інтерв’ю на зарічненському радіо і наші пісні користувались великою популярністю на їхній радіостанції. Цього року фестиваль не проводили, оскільки його засновник захворів. А коли відкривали на Козацькому редуті музей (саме тоді проходила виїзна обласна колегія), голова Зарічненської РДА Тетяна Федюшко підійшла до нас, дякувала, казала, що всі з нетерпінням чекають нас до себе наступного року.
Як довго існує ваш колектив та яким чином вибирали своїх молодичок?
Та якось так склалося само собою. Бачте, вже скоро тридцять років, як я працюю на культурній ниві. Своїх дівчат знаю давним-давно, декого майже відтоді, як почала працювати. Адже всі вони теж працівники цієї сфери, завідуючі будинками культури на території Семидубської сільської ради. Одна з моїх молодичок працювала техпрацівницею. Я її постійно з собою брала на концерти. Нині вона закінчила училище, і ми взяли її на роботу, вона - наша солістка і ведуча. А нещодавно взяли ще двох учасниць – швачок, які допомагають нам у пошитті концертних костюмів, бо купувати їх – занадто дороге задоволення.
Скажіть, за чий кошт існує ансамбль?
Я отримую зарплату як керівник ансамблю. Саме ці кошти спрямовуємо на розвиток нашого співочого колективу, а це не лише костюми. Як, певно, ви розумієте – це ще й маса організаційних питань.
Чому саме «Семидубські молодички»?
Справа в тому, що офіційно ми – «Барвінок». І звання народного ансамблю два роки тому отримували теж як «Барвінок». Але це тільки на папері. Нова, народна назва приліпилась випадково. Нас перейменували на фестивалі гумору «Нобель». Один із гумористів сказав: «Що там ще за такий «Барвінок»? «Семидубські молодички»!» Ми вирішили, що через два роки, коли відбуватиметься перезатвердження звання ансамблю, ми вже офіційно змінимо назву.
Але ж, погодьтеся, не тільки молодички у вас є…
Так. Як і в кожному співочому ансамблю, нам потрібен музичний супровід. Так, як грає наш баяніст-віртуоз Роман Кас’янчук та вибиває на бубні Ігор Парфенюк, – може позаздрити будь-який колектив. Це дійсно музиканти від Бога.
Як підбираєте репертуар?
Вирішили підійти до справи не зовсім стандартно. Наш колектив – з перчинкою. Ми співаємо не просто українські пісні, а пісні жартівливі. У нас можна почути і про Ганьку, і про село… Народ сприймає нас на «ура». В Тернополі є ансамбль «Тернопільські бабки». Їхній керівник Наталія Фаріон сама пише слова і музику. Першу пісню, яку ми в них перейняли – «Лісапед». Вперше ми виступили з нею, коли пускали газ у селі Тростянець.
Тобто, можна сказати, що ви копія «Тернопільських бабок»?..
Я б не сказала. Одну й ту саму пісню можна заспівати по-різному. Та й співати – це ще не все мистецтво. Ми обігруємо кожне слово, створюємо такі собі народні вистави. Коли були на фестивалі у Польщі, більшість співали звичайні українські народні пісні, ми ж наших слухачів і глядачів здивували. Та так, що нас запросили приїхати і наступного року. Крім того, нас запросили дати інтерв’ю на Ольштинське телебачення. Із засновником «Еколомиї-2012» спілкуємося за допомогою електронної пошти.

«Мій Микола телевізор вчора дивився,
Як побачив показ мод, наче сказився.
Там моделі сухоребрі подіумом ходять
І простих чоловіків з розуму зводять.
З’їм я сало з часником, пісню заспіваю…
Бо я жінка пишнотіла – ціну собі знаю», - такі слова в пісні «Жінка пишнотіла», яку виконує народний ансамбль «Семидубські молодички». А вони дійсно знають собі ціну. Тож бажаємо їм успіху, й щоб не лише Польща аплодувала стоячи!
Спілкувалася Олександра РЕБРИК.

Comments are now closed for this entry