Дев’яте Травня
З відлунням маршових пісень,
Пісень святкового параду,
Щороку я в цей світлий день
Іду до батьківського саду.
Там бджоли в яблунях бринять
І травень зелено буяє.
Та й сад не сад, а благодать,
Такого й близько більш немає.
У тім саду рудий фашист
Застрелив батька із нагана...
І багровів на вітах лист,
Коли ховали партизана.
Вже й збігло мирних літ а літ,
Ми всі вже стали сивоброві...
Та все ще рожевіє цвіт
Від крапель батькової крові.

 

Про ветеранів війни
Ми на фронтах тонули і горіли,
долонями стуляли рвані рани,
бо йшла війна і ми усе терпіли,
тоді іще майбутні ветерани.
Були у нас поразки й перемоги,
життя тяглось, мов полотно смугасте.
Комусь дочасно рвалися дороги,
а нам дав Бог утриматись, не впасти.
Ми розбрелися по своїх оселях,
повз нас пробігли юні слідопити.
Непросто їм було в містах і селах
усіх знайти, хто мав ще сили жити.
І ось рубці від ран вже затверділи,
не дошкуля вже нині холод лютий.
І рани вже мої переболіли,
і влада встигла трошки пригорнути.
Василь ЯРМОЛЮК.

Comments are now closed for this entry