Маленькими та беззахисними приходимо ми в цей світ. Та з першої хвилини життя відчуваємо тепло і любов своєї матусі, чуємо її ніжний голос, що заколисує в солодкий сон.
У погляді своєї мами я ніколи не бачив фальші, він завжди випромінював щирість. Моя мама, Мельник Людмила Григорівна, яка вже чверть століття працює у міському будинкоуправлінні, краща від усіх мам. Нас у неї двоє. Мама вчила нас стояти один за одного, допомагати завжди і в усьому, виручати у важких ситуаціях, пам’ятати, що у світі немає нічого дорожчого, ніж міцна родина, де один за всіх і всі за одного.


Все найпрекрасніше, найблагородніше і наймиліше зібрано в слові Мама. Тільки вона може зрозуміти і дати цінну пораду. Мама любить лише за те, що ми є, тому це стимул стати кращими, розумнішими, добрішими, робити все для того, щоб вона пишалась нами. Ці рядки присвячуємо тобі, рідненька:
В березневу пору зоряних ночей святкуємо дружно мамин ювілей!
За столом банкетним, що зібрав гостей, всіх найкраща мама - не відвести очей!
Як рожевий ранок усмішка сія, і малиною пахнуть ніжнії вуста.
Хай прикрасили голову сніги - та нема теплішої від маминої руки.
Джерельцем живильним голосок бринить, тугу він розвіє, серце звеселить.
Ми щасливі, рідна, що у нас ти є, хоч й самі батьки вже, але це пусте…
Тебе не замінять друзі, і з року в рік хай Бог пошле тобі довгий вік.
Не рахуй, рідненька, ти свої літа, бо для нас ти завжди гарна й молода.
Богу свічку в церкві ставимо за те, щоб здоров’ям міцним одарив тебе та життям, мов річка чистої води, щоб могла пишатись нами ти завжди!
Дмитро МЕЛЬНИК.

Comments are now closed for this entry