...Сонце проглянуло через негусті хмари і його проміння заіскрилося на білому снігу в гранях мільйонів химерних, казкових і несхожих одна на одну сліпучо-білих сніжинок. Яскравим світлом сяють вершини гір. Довкола ранкова тиша. Морозне повітря дзвінке і прозоре. Хлопці в одностроях кольору хакі, всі, як по команді, опустили на очі сонцезахисні окуляри і про щось тихо гомонять. Осторонь гурту кремезний військовослужбовець із погонами сержанта та жовто-блакитними нашивками. Він уважно стежить за діями свого підлеглого, спостерігача, який першим повинен помітити наближення сербських військовослужбовців і повідомити про це свого командира.
 Аж ось і сербський патруль. Погодивши маршрут патрулювання з командиром взводу старшим лейтенантом Миколою Треніним, сержант Сергій Улітенков (на фото) очолює своє відділення і розпочинає виконання чергового завдання… 

 

Народився Сергій Улітенков 22 червня 1973 року у місті Здолбунів. У 1990 р. закінчив середню школу № 3. З 1990 по 1991 рік працював слюсарем на заводі “Рівнесільмаш” і завдяки своїй працелюбності, добросовісності і принциповості за цей недовгий час встиг завоювати авторитет серед колег на підприємстві.
Ще з дитинства молодий чоловік активно займався спортом, гартуючи тіло і дух. У свої 18 був сильним, спритним та витривалим, тому призовна комісія була одностайною у виборі роду військ для Сергія - повітряно-десантні, мрія кожного юнака.
У 1991-1992 рр. С. Улітенков проходив службу в місті Псков, в одній з частин легендарної 76-ї повітряно-десантної дивізії. Складні навчально-бойові завдання, пов’язані із значними фізичними навантаженнями, були йому по плечу. Тож у 1992 р. Сергія, як одного з найпідготовленіших військовослужбовців, для подальшого проходження служби направили до 21-ї десантно-штурмової бригади, яка дислокувалася в Закавказзі. Регіон тоді був зоною міжетнічних конфліктів і служба там була сповнена ризику, фізичного та психологічного напруження.


Не раз із сумом згадував Сергій загибель своїх друзів. Його ж, впевнений, зберегли віра у повернення на Батьківщину і молитви матері.
У 1993 р., повернувшись до рідного Здолбунова, одразу ж влаштувався на цементний завод, де працювали його батьки. Трудився сумлінно, бо так був вихований і навчений. Але чим довше працював на заводі, тим частіше згадував себе воїном-десантником, яким був на початку 90-х. Відчував, що, все-таки, більше користі він принесе як досвідчений сержант Збройних сил України і саме в бойовій частині, де є можливість вдосконалюватися на полігонах під час стрільб та навчань.
Аж ось, у 2005 році, доля привела його на КПП штабу 30-ї окремої гвардійської механізованої бригади. Того ж таки року він заключив контракт. Служити потрапив до 1-го механізованого батальйону, який, за результатами численних навчань, вважається кращим серед підрозділів бригади. На посаді командира БМП-2 воїн якнайкраще проявив свої командирські якості. За сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків неодноразово був відзначений командуванням батальйону, бригади.
У 2006-2007 рр. у складі національного контингенту виконував обов’язки з підтримання миру та стабільності в Косово. А нині знову перебуває на косівській землі, вже в якості командира спецвідділення. У період підготовки до служби в Косово Сергій, як досвідчений воїн-миротворець, надавав значну допомогу своїм колегам, які їхали туди вперше.
На місці служби сидіти склавши руки не доводиться, задач вистачає: патрулювання по муніципалітетах, розташованих в зоні інтересів національного контингенту, охорона військової бази і комунікаційного центру сил КФОР в районі міста Пріштіни – столиці цього краю.
У вільний від виконання службових обов’язків час Сергій активно займається спортом. Він постійний і незмінний відвідувач спортзалу американської бази Бондстіл, де дислокований український національний контингент, активний учасник різних змагань і турнірів, володар нагород за перші та призові місця у них.
- Це справжній професійний сержант, на якого можна покластися у будь-якій справі. З ним приємно працювати, - так лаконічно характеризує Сергія командир національного контингенту гвардії підполковник Олег Зубовський.
На квітень ц. р. запланована ротація національного контингенту, і сержант Сергій Улітенков повернеться в Україну, побачить свою сім’ю, міцно обніме кохану дружину Катю, пригорне своїх доньок Ангеліну та Анастасію.
23 лютого Сергій, як і кожний військовослужбовець, відзначав День захисника Вітчизни, але в сім’ї Улітенкових на цю ж дату календаря припадає ще одне свято - день народження коханої дружини та чуйної мами, Каті. Цього року Катерина відзначає свій 35-річний ювілей. Сергій шле їй свої щирі вітання, побажання здоров’я, щастя, радості, здійснення задумів та заповітних мрій і обіцяє, що зробить все, щоб вона була щасливою. А якщо Сергій щось обіцяє, то обов’язково це виконає.
Василь СТАСІЄВ,
заступник командира національного 
контингенту з виховної роботи, майор.

 

Comments are now closed for this entry