Пішла з життя Людина. Так, саме Людина з великої літери.
Володимир Никифорович Шишков був журналістом. Працював у різних газетах колишнього Радянського Союзу. Найбільше — в Рівненській обласній “Червоний прапор”. Дуже короткий строк — у нашій районці.
Коли йому було вже за 70, трудовий стаж Володимира Никифоровича перевищував кількість прожитих ним років. Це пов’язувалося з тим, що він працював у районах Крайньої Півночі, був учасником війни, а ще безвинно ув’язненим на тій же Півночі як ворог народу, за звинуваченням у співробітництві з іноземною розвідкою. Це клеймо він носив тому, що в роки війни служив у радянському дипломатичному корпусі, був офіцером зв’язку з армією США. А тоді під підозру попадали майже всі, тим більше молодий офіцер, котрому доводилося сидіти за одним столом з Черчіллем і Рузвельтом, вищим генералітетом країн-союзників.
Повна реабілітація прийде до нього, коли вже виростуть діти, з’являться онуки. Але Володимир Никифорович ніколи не затамовував у серці злоби ні на владу, ні на людей. Він мужньо й терпляче ніс по життю свій хрест і завжди залишався Людиною. Доброю і щирою, доброзичливою, готовою завжди прийти на допомогу іншим.
Працюючи багато років відповідальним секретарем Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України, Володимир Никифорович Шишков став справжнім вчителем і наставником для десятків журналістів області, він знав на цьому поприщі кожного і всі знали його.
2 листопада 2011 року Володимиру Никифоровичу Шишкову виповнилося 87. А 4 грудня його провели в останню путь. Важка і підступна хвороба перервала його життя. Але пам’ять про цю Людину, про доброго друга, мудрого наставника і вчителя назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав.
Колектив редакції
газети “Нове життя”.

Comments are now closed for this entry