Попередити майбутні проблеми в шлюбі шляхом укладення шлюбного договору - цілком нормальне явище в західних країнах. Так склалося в нашому суспільстві, що пропозиція укласти шлюбний договір між нареченими вважається неввічливістю або образою на все подальше життя.
Одна з причин того, що шлюбні договори не набули поширення в Україні, - правова необізнаність громадян з цього питання.
Право на укладення шлюбного договору мають особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя. На укладення шлюбного договору неповнолітньою особою потрібна нотаріально засвідчена згода її батьків або піклувальника. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Він не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми, не може зменшувати обсягу прав дитини, а також ставити одного із подружжя у невигідне матеріальне становище. Якщо шлюбний договір укладається до реєстрації шлюбу, він набирає чинності з моменту реєстрації шлюбу між чоловіком та жінкою. Закон передбачає можливість внесення змін та доповнень до шлюбного договору - договір про внесення змін та доповнень до шлюбного договору також нотаріально посвідчується. За вимогою одного із подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду за підстав, що мають істотне значення.
Сторони у шлюбному договорі можуть визначати:
правовий режим майна (зміна режиму спільного майна на режим роздільного майна та навпаки; визначення часток у спільному майні);
право на надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі;
порядок користування одним із подружжя житловим приміщенням, яке належить іншому з подружжя.
Тобто законом передбачені широкі можливості для подружжя, у тому числі майбутнього подружжя, для захисту їхніх стосунків шляхом врегулювання матеріальних відносин.
Ганна БАНАЦЬКА,
приватний нотаріус
Здолбунівського районного нотаріального округу.

Comments are now closed for this entry