У народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах учнів. Тому кожна людина з почуттям вдячності згадує свою рідну школу, своїх духовних батьків – учителів – все своє життя. Адже в кожному прожитому у школі дні було щось неповторне, незабутнє, що лишає у кожній душі свій відбиток. Праця вчителя в усі часи була в пошані, оскільки покликана нести людям найголовніше багатство – знання. У кожного з нас був вчитель, який пробудив жагу до знань, був другом і порадником.
У сучасному словнику можна прочитати, що вчитель – це людина, яка є авторитетом у певній галузі, яка впливає на інших, передає їм свій досвід, знання, служить їм взірцем. Без сумніву, вчителем бути нелегко. Скільки йому доводиться невтомно працювати, аби навчити дітей різних наук, допомогти пізнати світу у всьому його різнобарв’ї!
Ми дякуємо усім вчителям за невтомну працю, за ті зерна знань, що вони сіяли протягом багатьох років у серця учнів. Щира подяка кожному вчителю гімназії за їхню любов і турботу!
Дорогі наші вчителі! Ми йдемо – ви лишаєтесь, але навіть випускаючи свої учнів у велике життя, ви назавжди залишаєтесь з ними, оскільки наука, досвід і любов підтримують цілком дорослих вже людей протягом усього життя. Будучи для учнів старшими товаришами і порадниками, сумлінно виконуючи свій професійний обов’язок, ви стаєте для них запорукою життєвих і професійних перемог, оскільки здобуваються вони, завдячуючи закладеним вами знанням.
Прийміть і нашу щиру вдячність за ваше високе служіння обраній справі, невтомний творчий пошук, самовідданість, добро і щедрість душі та побажання міцного здоров’я, яке буде запорукою щастя, великих творчих успіхів, невичерпної наснаги до благородної праці та підґрунтям для щоденних творчих здобутків. Нехай кожен урок буде шедевром педагогічної майстерності, а засіяні вами знання заколосяться щедрим врожаєм.
Учні 11 класів
Здолбунівської гімназії.

Comments are now closed for this entry