Кажуть, старість – не радість. Те, що стоїть за цим висловом, на жаль, відчуваємо на собі ми, люди похилого віку. Мізерна пенсія, нестатки, злидні… Дедалі частіше розмови зводяться до недуг і самотності. Літні люди вразливі, як діти. Часто плачуть і скаржаться. Життя зробило їх беззахисними.
Благодійність з давніх-давен була в традиціях українського народу. Цілком природно і закономірно було допомогти знедоленому і нещасному – поділитися шматочком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитись за беззахисного і скривдженого.
Не забувають про нас, людей старшого покоління, чимало керівників нашого району. Багато добрих слів можна сказати про міського голову І. О. Ольшевського, із співчуттям, чуйністю ставляться до нас працівники центральної районної лікарні, зокрема, головний лікар І. Я. Зима, молодий хірург В. В. Площанський, завідуючі травматологічним і неврологічним відділеннями О. В. Ясен та В. О. Висоцький. Дай, Боже, усім їм здоров’я. Адже люди, які творять добро, самі стають кращими.
Час невпинно спливає. Іноді хочеться благати своїх діточок: озирніться, діти, схаменіться, не звинувачуйте стареньких, що не мають чим допомогти вам, адже замолоду віддали всі сили, здоров’я за безцінь, відвідуйте їх, підтримуйте.
Недаремно День людей похилого віку відзначається восени, нагадуючи всім, що попереду зима. І не лише як пора року, а й як нелегка пора життєвих випробувань для кожного з нас. Хай же ніколи не покидає нас здоров’я і благополуччя.
Надія ЩЕРБА,
голова районної організації
ветеранів війни.

Comments are now closed for this entry