Одне з найбільших підприємств Рівненщини 

ПАТ “Волинь-Цемент” відзначає свій ювілей


З літопису заводу

Дорога навіть у тисячу верст починається з першого кроку. Так, з перших днів народження м. Здолбунів, згадка про яке з’явилась в історичних документах початку ХV ст., на цій благодатній землі поселились добрі, працьовиті люди, які вже в ті далекі часи заклали перший камінчик у фундамент сьогодення. Тоді місто носило назву Долбунів, а його жителі займалися видобуванням крейди.
На початку 80-х років ХІХ ст. було встановлено високу якість здолбунівської крейди і можливість її використання як основної сировини для виробництва цементу. І коли орієнтовно в 1876 р. чеські брати Єленики побудували невеликий цементний завод, розпочалася нова ера в історії м. Здолбунів. Ручна праця, п’ять жорен кінської тяги, така ж кількість печей випалу (ковпаків), склад сировини для сушіння валків із глини та крейди – ось таким був завод того часу. Двадцять маленьких діжок цементу – стільки продукції на добу випускали тоді здолбунівці.

Будівництво Новоздолбунівського цементного заводу (50-ті роки). 


В 1889 р. брати Єленики створили товариство «Єленик і К», яке в подальшому забезпечило розширення виробництва та його модернізацію. В кінці 90-х років ХІХ ст. на заводі було побудовано шахтові печі «ДІТЧА», встановлено цементні млини фірми «СМІДТ», налагоджено випуск портландцементу. Працювало 200 робітників, які випускали 90 тонн цементу за добу.
Вже в ті роки було підтверджено високу якість здолбунівських цементів, які відповідали найсуворішим технічним вимогам того часу, про що свідчать архівні документи.В 1910 р. завод придбало акціонерне товариство «Волинь», керівництво якого знаходилось у Варшаві. Підприємство було реконструйоване, встановлено три обертові печі й змонтовано три цементних млини. Чисельність робітників зросла до 300 чоловік, річне виробництво цементу досягло 24 тис. тонн. За даними 1912 року, на заводі працювала лікарня.
В роки Першої світової війни обладнання заводу було демонтоване та вивезене в Росію. Запрацював він на повну потужність лише в 30-х роках ХХ ст. На заводі в три зміни трудилося понад 400 робітників, щороку вироблялось близько 85 тис. тонн цементу, були випущені перші партії цементу марки 500.
В роки Великої Вітчизняної війни в окупованому Здолбунові цементний завод, міська електростанція були повністю зруйновані, залізничний вокзал – спалено. Діючий нині кар’єр крейди став місцем страти мирних жителів.


У лютому 1944 р., після звільнення міста, почалася відбудова Здолбунівського цементного заводу. Не покладаючи рук, в тяжких умовах розрухи та голоду, здолбунівчани зуміли за рік підняти завод з руїн. В червні 1945 р. вироблено перші 600 тонн цементу, які були відвантажені в м. Київ на відновлення Хрещатика. З 1946 р. розпочався серійний випуск цементу марки 500. Поступово нарощувались обсяги виробництва.
Післявоєнне десятиріччя ознаменувалося великим будівництвом - зводилися міста, шахти і заводи, будувалися нові електростанції, засівалися родючі ниви, відроджувалося життя на селі. Країні потрібен був високоякісний цемент. В 1949 р. Кабінет Міністрів СРСР приймає рішення про будівництво Новоздолбунівського цементного заводу, яке розпочалося в 1952 р. Це був воістину всенародний порив. Спеціалісти із багатьох міст та селищ СРСР щоденно, як на фронті, в люті морози і спеку вершили трудові подвиги задля виконання тих завдань, які були поставлені перед ними. Разом з підприємством зводилося селище цементників.

Вирішення технічних питань на чолі з головним інженером
Здолбунівського ЦШК Є. З. Заблоцьким (60-ті роки). 


В 1955 році розпочалися монтаж обладнання та пусконалагоджувальні роботи. Гігантський труд багатьох сотень робітників завершився в ніч з 12 на 13 червня 1956 р., коли була введена в експлуатацію перша 118-метрова обертова піч. Це була настільки визначна подія в житті здолбунівчан, що навіть сьогодні, через 55 років, ветерани заводу, ті, хто ще разом з нами, пам’ятають той день. Це була перша трудова перемога працівників Новоздолбунівського цементного заводу.
В 1957 р. були введені в експлуатацію друга і третя технологічні лінії, в 1961 - четверта і п’ята. Знаковою подією того часу було освоєння колективом заводу (одним з перших в колишньому Радянському Союзі) проектних потужностей 170-метрових обертових печей. В 1962 р. введена в дію технологічна лінія з обертовою піччю
№ 6, а в наступному – технологічна лінія № 7.
Вперше в практиці цементної промисловості здолбунівські цементники запровадили в 1961 р. гідротранспортування крейдяно-суглинкового шламу із кар’єру крейди на завод на відстань 3,6 км.
І через 55 років ми з вдячністю згадуємо тих, хто вершив історію Здолбунівського цементного заводу, хто силою свого розуму, майстерністю рук, теплотою своїх сердець зводив об’єкт за об’єктом, освоював нові технології, вписуючи славні сторінки в заводську історію. Серед них - директор Новоздолбунівського цементного заводу Ю. Д. Кирилов, головні інженери Г. М. Бесолов, Г. Г. Доброловський, Є. З. Заблоцький, В. В. Городельський, головні механіки С. С. Синяков, О. В. Воробей, головні енергетики П. О. Воронін, К. В. Монах, начальники цехів В. С. Шеїн, К. П. Бецкова, Є. Я. Гуцал та ін. Перелік цей можна продовжити, бо з перших днів роботи на заводі сформувалася єдина велика сім’я цементників, завдяки якій підприємство ось уже більше ніж півстоліття працює, розвивається, постійно піднімаючись на новий рівень задля досягнення великої мети - стати сучасним європейським підприємством.

Обертові печі.


Водночас разом з розширенням цементного виробництва в 1959 р. почалось спорудження заводу азбестоцементних виробів, який було введено в дію в 1964-1965 рр.
В 1963 р. цементний та шиферний заводи були об’єднані в Здолбунівський цементно-шиферний комбінат. Він став одним з найбільших потужних та передових підприємств промисловості будівельних матеріалів країни.
Близько 3 тис. працівників, сім технологічних ліній, нова компресорна станція – таким був завод в 60-70 роках ХХ століття. Дружній, злагоджений колектив, команда високопрофесійних працівників та однодумців вершили долю комбінату. Здійснена реконструкція трьох 118-метрових обертових печей з доведенням їх діаметра до 3,6 м по всій довжині, що дозволило збільшити річний випуск високоякісного клінкеру до 100 тис. тонн, докорінна реконструкція пилогазоочисних споруд обертових печей №№ 1, 2, 3 – це лише невеликий відсоток робіт з реконструкції заводу, що здійснювалися в ті роки.
На початку 1966 р. здолбунівські цементники довели продуктивність 170-метрових обертових печей до 50 тонн клінкеру на годину. Впроваджено велику кількість раціоналізаторських пропозицій, що дало змогу, починаючи з 1965 р., випускати більше 2-х мільйонів тонн цементу в рік.
Не обходили стороною комбінат і державні нагороди, що були яскравим свідченням здобутків та підтвердженням професіоналізму і високих моральних принципів працівників заводу. Середня марка здолбунівського цементу – найвища в Україні та третя по СРСР. Високоякісному портландцементу марки 600 вперше в Радянському Союзі в 1971 р. присвоєний Державний Знак якості, а в 1973 р. – відзначено таким же чином і тампонажний портландцемент.

Вугільний млин.


В 1972 на комбінаті був здійснений випуск промислової партії портландцементу марки 700, за розробку технології випуску якого автори робіт в 1964 р. висувалися на здобуття Ленінських премій. Це головний інженер комбінату І. М. Туркот та начальник лабораторії А. Д. Островська.
Професійний рівень спеціалістів заводу був настільки високий, що в 70-х-80-х роках минулого століття кращі працівники надавали практичну допомогу в будівництві, здійсненні пуско-налагоджувальних робіт та введенні в експлуатацію цементних заводів в усіх куточках світу: Монголії, Республіці Малі, Єменській Арабській Республіці, Іраці та В’єтнамі.
В 1981 р. на Здолбунівському ЦШК випускалось дев’ять марок цементу, семи з яких було присвоєно Знак якості.


Трудові династії

Династія ВОРОБ’ЇВ, загальний трудовий стаж членів династії (7 чол.) - 188 років.
Засновник династії - Воробей Олександр Васильович.
Династія ЦАРУКІВ, загальний трудовий стаж членів династії (11 чол.) - 171 рік.
Засновник династії - Царук Сергій Йосипович, заслужений працівник промисловості України. Нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ст.
Династія КАЛЕНСЬКИХ-СТЕПАНЮКІВ, загальний трудовий стаж членів династії (6 чол.) - 155 років.
Засновник династії - Каленська Ольга Юхимівна. Працювала на підприємстві 43 роки.
Династія ЛЯШУКІВ, загальний трудовий стаж членів династії (6 чол.) - 128 років.
Засновник династії - Ляшук Володимир Гнатович. Трудовий стаж на підприємстві 33 роки.
Династія ГОРОДЕЛЬСЬКИХ, загальний трудовий стаж членів династії (5 чол.) - 117 років.
Засновник династії - Городельський Володимир Володимирович. Трудовий стаж на підприємстві 41 рік. В 2010 році нагороджений Знаком-медаллю асоціації «Укрцемент» «Заслужений працівник цементної промисловості України».
Династія НАУМЕНКІВ, загальний трудовий стаж членів династії (5 чол.) - 96 років.
Засновник династії - Науменко Алла Федорівна. Трудовий стаж на підприємстві 36 років. В 2008 році нагороджена Знаком-медаллю асоціації «Укрцемент» «Заслужений працівник цементної промисловості України».
Династія БОРАТИНСЬКИХ, загальний трудовий стаж членів династії (5 чол.) - 90 років.
Засновник династії - Боратинський Борис Михайлович. Загальний стаж роботи 30 років.
Династія КУЗЬМИЦЬКИХ, загальний трудовий стаж членів династії (3 чол.) – 82 роки.
Засновник династії – Кузьмицька Лідія Григорівна. Трудовий стаж – 37 років.
Династія ЦИЦЮР, загальний трудовий стаж членів династії (5 чол.) – 79 років.
Засновник династії - Цицюра Богдан Володимирович. Трудовий стаж на підприємстві – 30 років.


Наші славні імена

Євген Лукич ГОЛОВЕРСА – машиніст обертових печей, нагороджений орденом Леніна, в 1970 р. йому присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.
Василь Прокопович ЛЕСЬКО – машиніст обертових печей, кавалер орденів Леніна і «Знак пошани», двічі обирався депутатом Верховної Ради Української РСР.
Аркадій Якимович МАЛЮК – машиніст обертових печей, нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора і «Знак пошани»; делегат ХХVІ з’їзду Комуністичної партії України.
Машиністи обертових печей Петро Іванович СТЕПАНОВ, Евгеній Семенович КОРНІЩУК, слюсар-ремонтник Микола Петрович ТРОЯН нагороджені медалями «За трудову відзнаку».
Ілля Мусійович ЧУМАК - бригадир такелажників, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.


Директори підприємства

Юрій Дмитрович КИРИЛОВ
(з грудня 1953 р. по червень 1968 р.)

Розпочав трудову діяльність на будівельному майданчику заводу. 33 роки свого життя віддав цементній промисловості країни. Високопрофесійний спеціаліст, відданий справі, людина великої душі, повний оптимізму і віри в людей. Зробив значний внесок в удосконалення процесу виробництва цементу. Був автором винаходу способу виробництва швидкотвердіючого портландцементу, за що Юрію Дмитровичу вручено авторське свідоцтво, та пересувної установки по виготовленню крейдяно-суглинкового шламу. Під його керівництвом на заводі було освоєно систему гідротранспорту сировинного цеху.
Юрій Дмитрович нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, шістьма медалями. З 1964 р. “Заслужений будівельник України”.
Під керівництвом Ю. Д. Кирилова завод досягнув значних успіхів у виробництві, вийшов на проектну потужність.
Сьогодні Юрія Дмитровича вже не має поруч з нами, але ми пам’ятаємо та цінуємо його вклад в становлення заводу.


 

Олександр Васильович ВОРОБЕЙ
(з вересня 1968 р. по серпень 1986 р.)

Трудову діяльність на заводі розпочав в березні 1956 р. рядовим інженером. Загальний трудовий стаж роботи на комбінаті – 47 років.
Людина праці, яка зуміла у всій повноті розкрити свої здібності, освічена, творча натура, керівник з великої букви та з великою щедрою душею. Під його керівництвом все нове у вітчизняній та зарубіжній практиці виробництва цементу і шиферу запроваджувалось на очолюваному ним підприємстві. За його пропозиціями заводом-виробником “Волгоцемважмаш” внесено чимало конструктивних змін до вузлів холодильників “Волга - 50С”, клінкерних транспортерів і кранових розміщувачів.
В 1970 р. нагороджений медаллю «За самовіддану працю», в 1986 р. - орденом «Знак пошани», а в 2006 році – Знаком-медаллю асоціації “Укрцемент” “Заслужений працівник цементної промисловості України”.
Під час керування Олександра Васильовича комбінат був в авангарді цементних заводів країни, щорічно виконував та перевиконував виробничі завдання, працював на повну проектну потужність.
Зараз на заслуженому відпочинку.


 

Сергій Йосипович ЦАРУК
(з серпня 1986 р. по квітень 2011 р.)

Розпочав трудову діяльність на заводі в 1961 р. фрезерувальником ремонтного цеху. В трудовій книжці Сергія Йосиповича згадка лише про одне підприємство – цементний завод. І ця згадка довжиною в 50 років. 25 з них керував підприємством. Період його перебування на посаді директора відзначився великими змінами – за цей час перестав існувати СРСР, Україна стала незалежною державою, відбувся розвал планово-централізованої економічної системи та болісний перехід до ринкових умов господарювання. То були непрості часи для підприємства, особливо всім відомі 90-ті - часи “дикого” капіталізму, коли виробництво катастрофічно падало, не було грошей, щоб виплачувати зарплату працівникам, не говорячи вже про необхідні ремонти та капіталовкладення. Та Сергію Йосиповичу, незважаючи на все, в ці важкі часи вдалося зберегти підприємство та його колектив. 
С. Й. Царук нагороджений Знаком-медаллю асоціації “Укрцемент” “Заслужений працівник цементної промисловості України”. В 1994 р. йому присвоєно почесне звання “Заслужений працівник промисловості України”. В 2009 р. нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ст., в цьому ж році став лауреатом загальноукраїнського проекту «Екологія, довкілля та природокористування в Україні».
Наразі працює радником Генерального директора компанії “Дікергофф (Україна)”.


 

Сергій Ігорович ДУДЗЯНИЙ,
Генеральний директор ПАТ «Волинь-Цемент» 
з 1 травня 2011 р.

До призначення на цю посаду працював Генеральним менеджером з продажу ТОВ «Дікергофф (Україна)». Є яскравим прикладом керівника нової формації. Володіє відмінними здібностями керівника, знає методи та принципи сучасного менеджменту. Вільно володіє англійською мовою. Кандидат фізико-математичних наук. Має багато наукових праць.


З турботою про людей

Багатство нашого підприємства – це не лише обладнання, машини, механізми і технологічні програми, а й вміння та досвід багатьох поколінь цементників, їх традиції. Саме вони, трудівники заводу, творили і творять його історію.
Кваліфіковані працівники, умільці, ентузіасти, наполегливі в досягненні мети, – таким можна намалювати портрет сучасного робітника заводу. А сформувався він через наступність багатьох поколінь.
І саме заради такого працівника і виконуються на підприємстві соціальні програми. Своєчасна виплата заробітної плати, оздоровлення працівників та членів їх сімей, матеріальне заохочення, допомога на поховання, виконання заходів з питань охорони праці та техніки безпеки, матеріальні виплати пенсіонерам, використання значних коштів на культурно-масову та спортивно-масову роботу, добровільне медичне страхування за рахунок коштів власника - ось неповний перелік соціальних заходів, що реалізуються підприємством.
Ще одним свідченням наступності поколінь є забезпечення збереження досягнень минулого та його примноження. Тому і продовжує функціонувати сьогодні будинок культури цементників, численні колективи якого радують нас своєю творчістю. Керує закладом заслужений працівник культури України, керівник народного аматорського духового оркестру, людина творча, закохана в свою справу і пісню - Андрій Васильович Бугринець.
На ПАТ «Волинь-Цемент» завжди дружили зі спортом. Наші багатоборці, рибалки - призери багатьох спартакіад.
Більшість працівників заводу живуть поряд із ним - в селищі цементників. Сьогодні їх тут мешкає понад шість тисяч, а це четверта частина населення м. Здолбунів. Майже в кожній сім’ї хтось з її членів працював чи нині працює на заводі. Жителі селища з такою теплотою говорять про свій дім, про завод, що починаєш розуміти, заради чого протягом 135-ти років працювали не покладаючи рук багато поколінь здолбунівських цементників, вкладаючи в завод частинку своєї душі та залишаючи на ньому тепло своїх сердець.


Сталий розвиток, інновації, модернізація виробництва

Саме в цьому вбачає колектив підприємства своє основне завдання в непростих умовах сьогодення.
Публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент» – це сучасний приватний завод, один із лідерів цементної промисловості України за якістю продукції. З 2001 року підприємство користується перевагою вертикальної інтеграції, входячи до конгломерату світового масштабу з виробництва цементу, бетону та інертних компонентів, утвореного компаніями «Буцці Унічем» та «Дікергофф». Основою всього різноманіття продукції є цемент, який виробляється на власних заводах в Німеччині, Нідерландах, США, Люксембурзі, Чехії, Польщі, Росії та Україні.
ПАТ «Волинь-Цемент» є членом Української асоціації підприємств та організацій цементної промисловості «Укрцемент».

У машиніста обертової печі Бориса Яковича ОСВІНЦЕВА
за плечима понад сорокарічний стаж роботи на підприємстві.
Вболіваючи за долю заводу, відмінний спеціаліст з високою
відповідальністю ставиться до своїх обов’язків, успішно
справляється з виробничими завданнями, є наставником молоді.


Нині в організаційній структурі підприємства налічується 11 дільниць, які об’єднані в три виробництва. На чолі виробництв стоять молоді, але досвідчені, високопрофесійні керівники: Борис Ростиславович Царук, Сергій Анатолійович Оверчук і Олександр Володимирович Дацюк. Прийшли вони на підприємство хлопчиськами, трудову діяльність розпочали на робітничих посадах. Завод став для них другою домівкою. Цілеспрямованість, бійцівський характер, висока відповідальність, відданість справі - ось такі основні риси наших керівників.
Не відстають від них ні на крок начальники дільниць Г. Г. Пахоруков, Ю. М. Степанюк,
В. І. Томчук, І. Є. Палюшко,
В. М. Павленко і О. Б. Швед. В авангарді йде начальник виробничої лабораторії і ВТК - відмінний керівник, добра, чуйна, мудра людина і красива жінка А. Ф. Науменко.
Основний наш принцип - успіх там, де до нього прагнуть і наполегливо працюють, а ще - сьогодні давати продукції більше, ніж вчора, а завтра – більше, ніж сьогодні, й кращої якості.
Слід зазначити, що нова сучасна ера в історії заводу розпочалася саме на почату ХХ ст. з приходом на підприємство компанії «Дікергофф АГ». Впровадження сучасних технологій, виконання значних природоохоронних заходів, автоматизація виробничих процесів, підвищення кваліфікаційного рівня працівників – такі складові політики основного акціонера.
ПАТ «Волинь-Цемент» - одне із бюджетоформуючих підприємств області та взірець ведення чесного бізнесу, тому в 2006 і 2007 роках і було визнано кращим платником податків до Державного бюджету області.

 16 років віддав роботі на підприємстві газоелектрозварювальник
Василь Петрович ВАШКЕВИЧ.
Він сумлінно і вчасно виконує доручену справу,
суворо дотримується трудової і виробничої 
дисципліни, охоче ділиться досвідом з молодими працівниками.


Продукція підприємства відома далеко за межами України своєю якістю. У 2001 році товариство було відзначене європейським організаційним комітетом проекту «ЕС-ХХІ век» міжнародною нагородою «Срібний дельфін» в номінаціях «Керівник ХХІ століття» і «Підприємство ХХІ століття».
ПАТ «Волинь-Цемент» виконує значні інвестиційні програми, які дадуть змогу повністю оновити та модернізувати виробництво, наростити його обсяги та значно знизити його собівартість.
Зроблено вже немало:
відновлено роботу третьої великої обертової печі, обладнаної найсучаснішим устаткуванням для керування технологічним процесом виробництва клінкеру та очистки повітря;
повністю завершено роботи з реконструкції схеми електропостачання ПАТ «Волинь-Цемент»;
побудовано та введено в експлуатацію нове пакувальне відділення з технологічною лінією продуктивності 200 тонн фасованого цементу за годину;
введено в експлуатацію новий блок відвантаження цементу в автомашини на самовивіз;
оснащено рукавними фільтрами всі цементні млини;
виконані роботи по реконструкції 6-ти цементних силосів старого блоку з встановленням сучасної системи аспірації та аерації цементу;
здійснено реконструкцію сушильного барабана;
проведено капітальний ремонт цементних млинів № 5 та № 6;
закінчуються роботи по реконструкції сировинного переділу;
введено в експлуатацію вугільне відділення, укомплектоване сучасним обладнанням, яке відповідає європейським та світовим стандартам.
Значна увага приділяється питанням охорони довкілля. Як результат, у 2008 та 2010 роках ПАТ «Волинь–Цемент» стало переможцем Всеукраїнського конкурсу «Екологічна якість та безпека» в номінації «Екологічна якість та безпека виробництва».
Звичайно, попереду ще дуже багато роботи. Щоб бути конкурентоздатним підприємством в сучасному ринковому середовищі треба постійно змінюватися, вдосконалювати бізнес-процеси, збільшувати обсяги продажу, зменшувати собівартість продукції, впроваджувати нові проекти. А це, в свою чергу, забезпечить ефективність роботи підприємства в довгостроковій перспективі та принесе впевненість у завтрашньому дні.
Без перебільшення можна сказати, що на заводі сформовано справді дієздатний колектив, спроможний виконати будь-яке завдання, колектив, де кожний вболіває за долю свого підприємства. А це 835 працюючих. Серед них - члени Ради директорів, високопрофесійні ТОП-менеджери генеральний директор С. І. Дудзяний, технічний директор П. В. Воробей, директор з виробництва Карнелос Андреа, фінансовий директор С. О. Лукін та директор з продажу І. О. Давидюк.
Теплими словами слід згадати головних спеціалістів підприємства: головного механіка Ю. О. Кругляка, головного енергетика Ю. О. Огородника, головного бухгалтера Л. Й. Собко, головного технолога А. Ю. Терлигу та ін.
Професійний менеджмент та підтримка головного акціонера дали змогу підприємству з гідністю пережити тяжкі роки світової фінансової кризи. І наразі можна з впевненістю сказати, що його функціонування в майбутньому не викликає сумнівів. Тож колектив товариства впевнено крокує до виконання поставленого плану на 2011 рік – виробити не менше мільйона тонн цементу.

 

Comments are now closed for this entry