Найближчим часом Верховна Рада може прийняти доленосні для нашого народу закони про пенсійну реформу і про зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Це викликає у сільського населення справедливу тривогу. Всі розуміють, що сьогодні неважко зібрати 300 голосів у Верховній Раді і скасувати чинний Закон про мораторій на продаж землі. Тоді до краю зубожілі селяни або спадкоємці померлих власників паїв - діти, внуки, правнуки, що проживають в містах і промислових центрах, - навперебій кинуться продавати свої земельні паї. Багато власників паїв - одинокі літні люди, і саме життя змушує їх йти на це, щоб вижити сьогодні. А спадкоємцям померлих власників земельних паїв земля не потрібна, вони на ній не працювали і працювати не будуть.

 

Цим становищем, безумовно, скористаються спритні ділки і ті, що нажили капітал нечесним шляхом. З рук первинного землевласника, з рук селянина, земля вислизне, так і не врятувавши його від убогості і безвихідного становища. І на селі з'явиться новий клас - клас безземельної голоти, у якого вже нічого не залишиться. В кінцевому результаті, як ви розумієте, буде створено нову спільність - народ, який тимчасово проживає уже не на своїй, а на чужій землі.

Необхідно передбачити, що землю має право купувати тільки держава
і тільки через Державний земельний банк.

А тим часом, поки земля ще не стала товаром, великий капітал робить все можливе, щоб господарювати на цій землі було невигідно і збитково. А що ж нам робити? Як діяти?
Я з 1971 року і до тепер працюю директором ДП ДГ «Тучинське». Я твердо переконаний, що оптимальним варіантом при прийнятті закону про продаж землі необхідно передбачити, що землю має право купувати тільки держава і тільки через Державний земельний банк. Постане питання: а де держава візьме гроші на купівлю земель?
Держава може купувати землю з виплатою її вартості по роках - в 5-10-20- 50 років. Куплену землю держава через названий банк тут же здає в оренду громадянам України, які бажають на ній працювати.
Вважаю, що це єдиний і правильний шлях зберегти Україну як незалежну державу. Це виключить будь-які спекулятивні дії із землею. І земля залишиться державною власністю України. До цього закликає і світовий досвід. В Англії, наприклад, сьогодні 93 відсотки земель сільськогосподарського призначення у власності держави, в Ізраїлі - більше 90, у Франції і Німеччині - 67 відсотків, в США - до 70 (а після Другої світової війни було лише 3 відсотки).

ЗІНЧУК Микола Пилипович. Народився 11 квітня 1928 р. В 1954 році закінчив Львівський ветеринарний інститут.
Герой Соціалістичної Праці, повний кавалер ордена «За заслуги», заслужений працівник сільського господарства України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, почесний академік Академії аграрних наук НАН, депутат Рівненської обласної ради.
Микола Пилипович вже багато років очолює державне підприємство «Дослідне господарство «Тучинське». За період його роботи на посаді директора виробництво продукції у господарстві «Тучинське» зросло в 3,7 раза. М. П. Зінчук - автор надранньої технології вирощування картоплі, співавтор розробки і впровадження у виробництво нової комплексної технології вирощування кукурудзи на зерно і силос, автор півпарового обробітку грунту під висів цукрових буряків із застосуванням сидератів хрестоцвітих культур, автор інтенсивної технології використання культурних пасовищ, що забезпечує вихід з гектара по 150 і більше центнерів кормових одиниць. Ці технології на прикладі державного дослідного господарства «Тучинське» стали широко запроваджуватись в інших господарствах не тільки Рівненської області.
Опублікував понад 100 книг, посібників, рекомендацій, статей у наукових журналах, газетах. Крім публікацій, досягнення господарства широко висвітлювались у лекціях і виступах. 


Коротше кажучи, в більшості країн світу спостерігається тенденція до викупу земель у державну власність. При такому підході всенародне багатство і добро України не піде по чужих руках. Тільки так ми зможемо на перспективу зберегти Україну самостійною державою.
Є і другий варіант ринку землі, за яким вона продаватиметься у приватні руки. Селяни її не зможуть купити, бо в них немає грошей. Відтак через підставних осіб землю скупить великий капітал. Він її забере по символічній ціні. Вже в засобах масової інформації говорять, що на Україні ціна 1 га ріллі становить 4-5 тис. грн. Фактичну вартість гектара землі визначити ніхто не зможе. Але 4-5 тис. грн. за гектар - це сміх.

Ціна
Умовно припустимо, що гектар поля дає врожайність пшениці по 20 центнерів.
За 100 років він дасть 200 тонн. Сьогодні ціна тонни пшениці — 2 тис. грн.,
а за 200 тонн — 400 тис. грн. Оце й буде справедлива ціна 1 га ріллі.

Наші прадіди визначали ціну землі дуже простим, але справедливим методом. Брали врожайність гектара, множили на 100 років, і сьогоднішня ціна врожаю за 100 років становила вартість землі.
А зараз ціну гектара хочуть зменшити в 100 разів і більше. Але ж у нас є області, які одержують врожайність пшениці по 40 ц/га, є райони, які мають 60 ц/га і більше. Відповідно і ціна гектара повинна бути у 2-3 рази більшою і становити 800 тис. грн і 1 млн. 200 тис. грн.
Чи не надто високою буде ціна гектара? Ні! Євросоюз для своїх фермерів щорічно видає державних дотацій за 1 га ріллі по 1200 доларів США, або за 100 років там фермер тільки дотацій за гектар ріллі одержить 120 тис. доларів (це більше одного мільйона гривень!).
Так ціниться гектар ріллі у світі. І ціна його з кожним роком зростатиме, бо з кожним роком кількість земель сільськогосподарського призначення зменшуватиметься, а кількість населення буде зростати. Адже земля купується не на 5-20 років, а назавжди. Це не фабрика й не завод, який можна зруйнувати і побудувати досконаліше підприємство під сучасну технологію. Земля вічна.
Надзвичайно проблемним і актуальним на перспективу буде питання, за які кошти поповнити Пенсійний фонд України? І не тільки, щоб ліквідувати його дефіцит, а збільшити у декілька разів розміри пенсій. Бідний землю не буде купувати. Її скупить крупний капітал.
Ось чому різницю вартості ціни гектара землі, яку пропонують нам засоби масової інформації, і фактичну її ціну повинна взяти для себе держава, як податок і передати її тільки в Пенсійний фонд України.
Законом України потрібно визначити, що покупець, крім сплати відповідної грошової суми для власника землі, ще сплачує податок у Пенсійний фонд у 2-3-4-кратному розмірі договірної ціни за гектар купівлі - продажу землі.

Адже земля купується не на 5-20 років, а назавжди.
Це не фабрика й не завод, який можна зруйнувати й побудувати
досконаліше підприємство під сучасну технологію. Земля вічна.


Це унікальна, єдина можливість, коли при прийнятті закону про ринок землі влада може на довгі роки повністю вирішити проблеми пенсійного забезпечення усіх пенсіонерів міста і села не за рахунок держави, а за рахунок крупного капіталу, який за заниженими цінами на землю хоче своє багатство примножити у десятки разів.
Для уряду, для влади іншого випадку і можливості різко поповнити Пенсійний фонд і збільшити у декілька разів розмір пенсії не буде. Це унікальний випадок.
Хто буде продавати землю сьогодні? Це власники земельних паїв. Але ж їх залишилось в живих не так багато.
А яке моральне право на власність землі, щоб її продати мають спадкоємці - діти, внуки, правнуки власника паю, які ніколи на цій землі не працювали, а тепер на заробітках за кордоном?
Не власники, а спадкоємці, яким дістався у спадок пай і вони будуть його продавати, повинні платити податок у Пенсійний фонд. Діти власника паю повинні сплатити 20-25 відсотків вартості проданої землі, внуки - 30-40, правнуки і інші спадкоємці - 50 відсотків і більше.
Це все повинно бути відображено в законі про ринок землі. Тут виграє весь наш народ і в першу чергу пенсіонери, які є справжніми власниками неоцінимого багатства землі.
Якщо держава буде виступати покупцем землі - то і вона в тих же розмірах, що і приватна особа, повинна сплатити податок до Пенсійного фонду за рахунок орендаря, якому передасть землю в оренду.
Поданим проектом закону про ринок землі вже передбачається, що право на купівлю землі будуть мати тільки громадяни України. Це правильно.
Але ж землю будуть купувати й іноземні фірми через підставних осіб, які тут же напишуть заповіт, що після їх смерті землю по спадковості передати якомусь родичу десятого коліна, який проживає за кордоном.
Вважаю, що у таких випадках закордонний спадкоємець, щоб одержати у власність українську землю, повинен сплатити податок у Пенсійний фонд України у розмірі вартості врожаю за 200-300 років. Якщо взяти наведений приклад врожайності гектара пшениці по 20
ц/га, помножити на 200 років - це 400 тонн, які сьогодні можна продати за 800 тис. грн. Такий податок він має внести до Пенсійного фонду України.
Микола ЗІНЧУК.

Comments are now closed for this entry