“Травневі каштани” – так називається перша книга поезій Надії Янчук з Тучина. Збірка побачила світ у видавництві “Роса”, що у Костополі. Нею авторка запрошує читача у своє незвичайне поетично-ліричне світосприйняття, робить спробу осмислити суперечливу дійсність суєтного світу.
У всіх нас буває день, коли вперше відчуваємо своє серце. З одного боку здається, що йти далеко у захопленнях красою і спокусливістю життя – гріх, але ми навіки захоплюємося любов’ю, даємо бій духовній бридоті і кволості, стаємо на шлях насолоди.
Патетичним змістом наповнені рядки віршів Надії Янчук. Найсокровенніші почуття, враження, бува, легше носити в душі, ніж передати словом. Але авторка з якоюсь особливою цнотливістю виповідає найпотаємніше. І тремтливим голосом сама себе запитує: “А, можливо, я була раніше при дорозі кущиком калини?”
Література – це храм самотніх сподівань і важкої праці, де можна знайти чи втратити себе. Кому що судилося. Маю право на особисте ствердження, бо й сам грішу писанням. А Надії Янчук, яка благословила на світ свою збірочку, фах виховательки дитсадка не заважає бути поеткою. Вона - тонкий, емоційний лірик. Вміщено також тут її пісні, колядки, щедрівки, які, завдяки місцевим композиторам, лунають у рідному краї. “Квітневі каштани” – перша поетична загінка Надії Янчук, якою вона спромоглася пройти поміченою. Є тут свої мінуси і плюси. Настане час, то й сама побачить свої огріхи. А подальша літературна праця допоможе виробити власний стиль, своє художнє мислення.
Звичайно, я радію появі поетичної збірки Надії Янчук. Бо добре знаю її, часто спілкуюся на різних презентаціях книг письменників Рівненщини та інших літературно-мистецьких заходах. Її розкута душа дає підстави чекати від неї нових, серйозних творів. За умови: автор мусить бути не лише митцем, а й віяльником. Бо, хоч скільки б нагромадив збіжжя – відвій з нього полову.
Творчого злету тобі, Надіє!
Євген ШИЛАН,
член НСЖУ.

Comments are now closed for this entry