Світлані Гірняк, яку ви бачите на цьому знімку, двадцять чотири. Доля не стелила їй щасливих доріг і не сипала під ноги квіти. У п’ять неповних рочків вона перенесла операцію на серці. Були проблеми зі здоров’ям і потім. Але дівчинка при допомозі тата і мами вистояла. Пішла до школи. На рівні з іншими однолітками вчилася. У сім почала писати вірші.
Після закінчення школи вступила до Кам’янець-Подільського економічного технікуму, де теж жадібно тягнулась до знань. Одночасно відвідувала гуртки художньої самодіяльності. Брала участь в різноманітних концертах і оглядах. Усе в Світлани виходило по-справжньому. Йшла по життю впевненою ходою, не нарікаючи, не жаліючись на долю. І ніколи не відставала від інших (здорових і сповнених сил). Іноді була попереду них.
Завжди дружила з добром і милосердям, прагнула бути потрібною. Цю істину дівчина усвідомила ще з раннього дитинства. Бо так уже сотворена людина: яке б горе не хилило її до землі, вона, як та лозина, - погнеться-погнеться та й випростається.
Світлана Гірняк завжди у вічній боротьбі. Такий у неї характер. Вдалось їй успішно закінчити і Тернопільський університет, де здобула фах соціального працівника. А цьогоріч і магістром стала. Поки що за спеціальністю не працює, бо відсутні у нашому місті вакансії. Але Світлана й не сидить, склавши руки, і нині трудиться контролером у міському будинкоуправлінні. Не полишає вона писати вірші. Вже видала збірочку під назвою “Душа”, друкується і в періодиці. А ще багато читає сама.
- Брати до рук книжку для мене – життєва потреба, - говорить Світлана Гірняк. – Бо читання – це головні вітаміни для творчих потуг. Найбільше полюбляю фантастику. Особливе місце у моєму житті посідають книги американського письменника Рея Бредбері.
Світлана і далі впевнено торує стежку в житті, наперекір негараздам і болям, всіляким труднощам і непередбаченим ситуаціям. Інакше вона себе не уявляє у цьому світі.
Євген ШИЛАН.
Фото автора.

Comments are now closed for this entry