При взаємній згоді подружжя, що не має неповнолітніх дітей, розірвання шлюбу виробляється в органах реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація розірвання шлюбу, за взаємної згоди обох з подружжя, виробляється на підставі їхньої заяви, в котрій має бути зазначено про відсутність неповнолітніх дітей. Оформлення розлучення і видача свідоцтва про розірвання шлюбу здійснюється через місяць від дати подачі відповідної заяви. Цей термін встановлено, аби запобігти розірванню шлюбу під впливом хвилинної сварки.
Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною заявою подружжя передбачає особисту присутність кожного з них, або ж письмове підтвердження згоди того з подружжя, хто відсутній на реєстрації розірвання шлюбу.
Реєстрація розірвання шлюбу може бути здійснена за відсутності одного з подружжя, якщо він з поважної причини (важка хвороба, служба в армії, довгострокове відрядження і т. п.) не може з’явитися в орган
РАЦСу. Але в такому випадку в РАЦС має бути подана від імені цієї особи заява, яка підтверджує її згоду на розлучення і містить прохання про розірвання шлюбу за її відсутністі.
У випадку, коли у встановлений день подружжя з поважної причини не може з’явитись в орган РАЦС для реєстрації розірвання шлюбу, на прохання подружжя дата реєстрації переноситься. Але на термін не більше року з дня подачі заяви. Якщо ж причину неявки визнано не поважною (це питання розглядає начальник відділу РАЦС), а бажання подружжя розірвати шлюб незмінне, то ці люди можуть знову подати заяву про розлучення. Та реєстрації розірвання шлюбу їм доведеться чекати ще місяць.
За реєстрацію розірвання шлюбу сплачується держмито в сумі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян одним із подружжя чи, за домовленістю, спільно обома його членами. Після цього подружжю видається свідоцтво про розірвання шлюбу, а також роблять відповідні відмітки в паспортах.
За заявою одного з подружжя в органах РАЦСу шлюб розривається у випадках, якщо другий з подружжя: визнаний судом безвісно відсутнім; визнаний судом недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства. Розірвання шлюбу у цих випадках проводиться незалежно від наявності в подружжя неповнолітніх дітей.
Згідно зі ст. 18 Цивільного кодексу України, якщо протягом одного року за місцем постійного проживання громадянина немає відомостей про нього, в судовому порядку він може бути визнаним безвісно відсутнім і на підставі судового рішення, яке набрало чинності, орган РАЦСу реєструє розірвання шлюбу. Якщо особа, визнана безвісно відсутньою з’явиться, і буде скасоване рішення суду про визнання її безвісно відсутньою, за спільною заявою подружжя шлюб може бути поновлено органом РАЦСу. Але, якщо чоловік (дружина) особи, визнаної безвісно відсутньою, вступили у новий шлюб, попередній не може бути відновлено.
Опікун особи, в судовому порядку визнаної недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства, має право подати в орган РАЦСу заяву про розірвання шлюбу особи, яку опікає. Але такий порядок розірвання шлюбу не застосовується до осіб, обмежених в дієздатності внаслідок зловживання ними спиртним, наркотичними або токсичними засобами. Розірвання таких шлюбів здійснюється в загальному порядку.
До заяви про розірвання шлюбу додається копія або витяг з рішення суду, яке набрало чинності, про визнання іншого з подружжя безвісно відсутнім або недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства.
Основним способом розірвання шлюбу є судовий. Судом шлюб розривається в тих випадках, коли один із подружжя не погоджується на розлучення; коли у подружжя є спільні неповнолітні діти; коли між членами подружжя, яке бажає розірвати шлюб, виникають майнові спори.
Законодавством передбачено, що справи про розірвання шлюбу розглядаються судом за заявою одного з подружжя, як правило, за місцем проживання відповідача. Згідно зі ст. 110 Сімейного кодексу, позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності і протягом одного року після народження дитини. Це положення стосується й тих випадків, коли дитина народилася мертвою або не дожила до одного року. За відсутності згоди дружини на розгляд справи про розлучення, суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви, а якщо її було прийнято, суд припиняє провадження по справі.
При розгляді справ про розірвання шлюбу суд зобов’язаний всебічно з’ясувати взаємовідносини сторін, дійсні мотиви, з яких ставиться питання про розірвання шлюбу, і вжити заходів для примирення подружжя як при підготовці справи до судового розгляду, так і в судовому засіданні. Суди зобов’язані розглядати справи про розірвання шлюбу, як правило, за участю обох сторін.
Розгляд справи за відсутності одного з подружжя, що не з’явився, допускається лише у виключних випадках і за мотивованою постановою суду. За неявки подружжя в судове засідання без поважних причин, суд відкладає розгляд справи. А за неявки при повторному виклику - залишає позов без розгляду, якщо не вважає можливим вирішити справу за матеріалами, які є в наявності.
У позові, поданому в суд, повинні бути вказані підстави для розірвання шлюбу. Короткочасний розлад в сім’ї і конфлікти між подружжям, викликані випадковими причинами, а також не обгрунтоване серйозними доводами небажання одного чи обох з подружжя продовжувати шлюб, не можуть вважатися достатніми підставами для розірвання шлюбу.
Справи про розірвання шлюбу, як правило, розглядаються у відкритому судовому засіданні. Але за проханням подружжя в деяких випадках, коли зачіпають інтимні сторони їх життя, такі справи повинні розглядатись у закритому засіданні.
Суд, який розглядає справу про розлучення, може: винести рішення про розірвання шлюбу; відмовити у позові; винести постанову про відкладання справи і визначити термін в межах шести місяців для примирення, якщо не вдалося досягти примирення в судовому засіданні.
Конкретний строк для примирення призначається судом, виходячи з фактичних обставин кожної справи, яка розглядається і по якій виникла необхідність в його наданні подружжю. При цьому тривалість строку повинна бути такою, щоб виключалась будь-яка можливість прийняття подружжям поспішного рішення.
Якщо по закінченні визначеного судом строку, подружжя примиряється, провадження в справі закривається. Якщо подружжя примирилось після вступу рішення суду про розірвання шлюбу в законну силу, суддя виносить постанову про закриття виконавчого провадження.
Одночасно із розірванням шлюбу суд може розглядати спори про те, при кому із батьків повинні проживати неповнолітні діти, а також спори про стягнення аліментів на дітей або чоловіка (дружину), про поділ майна, яке є спільною власністю подружжя.
Вказані спори розглядаються в шлюбно-розлучному процесі, якщо про це заявлене прохання одного або обох із подружжя і якщо суд визнає це необхідним в інтересах захисту неповнолітніх дітей і непрацездатного чоловіка (дружини).
У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється в день реєстрації розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірваня шлюбу.
Розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя та, якщо другий з подружжя визнаний судом безвісно відсутнім або недієздатним, має бути зареєстроване в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Розірвання шлюбу, здійснене органом державної реєстрації актів цивільного стану, засвідчується свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок бланку якого затверджує Кабінет Міністрів України. Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду, що набрало законної сили.
Після розірвання шлюбу та одержання відповідного свідоцтва про це або рішення суду, яке набрало законної сили, розлучена особа має право на повторний шлюб.
Алла ПИЛИПЧУК,
заступник начальника Здолбунівського районного
управління юстиції - начальник відділу реєстрації актів цивільного стану.

Comments are now closed for this entry