ВІТЧИЗНІ ПРИСВЯТИЛИ ДУШІ НАЙКРАЩІЇ ПОРИВИ

Виконавчий директор ТзОВ “Колос-Інвест” В. С. Більчук.

Поїздку в Гільчу Другу - центральну садибу товариства з обмеженою відповідальністю “Колос-Інвест” об`єднаної агрофірми “Дакор” – доводилось переносити з дня на день. Були на це об`єктивні причини. І ось я нарешті потрапив у це господарство. Тут насправді по-діловому вирішують питання внутрігосподарського і соціального характеру. До речі, “Колос-Івест”, раніше колгосп ім. Чапаєва, ПСП “Колос”, яке очолює Василь Сергійович Більчук, вже давно і міцно закріпило за собою право бути в числі лідерів аграрного сектора економіки Рівненщини. Сучасні технології господарювання, динамічне нарощування обсягів виробництва, сумлінне виконання зобов'язань перед державою щодо сплати податків... Це лише окремі штрихи, що змальовують діяльність підприємства та вкотре переконують: якщо земля в руках справжнього господаря – високо фахового й одержимого роботою – справи на селі ладитимуться навіть і в такі, як нині, непрості для аграріїв часи.


І не випадково заступник голови райдержадміністрації з агропромислової роботи Роман Дрозд порекомендував відвідати саме це господарство напередодні Дня незалежності України.
- Це той тип продуктивного і великотоварного сільськогосподарського виробництва, який може служити взірцем навіть в масштабах України, - розповідає Р. Дрозд. - Сюди приїжджають за досвідом. Тут часто проводилися обласні та республіканські семінари й наради.
Сьогодні “Колос-Інвест”, а йому й сама назва велить, міцніє, набирає сили, як нивка у весняну пору. І його селянам у нинішніх, хоч і нелегких, умовах надміру затяжної кризи в державі живеться порівняно з іншими трудівниками непогано. Дієвим чинником у цьому є й те, що керівнику господарства досвіду не позичати. Василь Сергійович Більчук аграрній справі віддав піввіку свого життя. Втім, як зізнається, й дотепер з тривогою і хвилюванням, навіть зі щемом щораз після сівби очікує перших сходів. Звісно, аби збіжжя заколосилося щедро, аби згодом зачерпнути в долоні духмяну пригорщу життєдайного зерна, доводиться ще докласти безмір зусиль. Непокоїться господар і тоді, коли після відлиги вдарять несподівано морози, і коли ясне весняне небо шкодує дощу для посівів, і в спекотну пору жнив.

 

 Заслужений зоотехнік України Г. О. Мудра.


Залюблений у свою роботу, Василь Сергійович згадує, що колись “кликали” його промислові підприємства, залізниця, інші престижні професії. Спочатку вагався. А потім навіть не помітив, як змінив свою думку і прилучився до хліборобського труда. Після закінчення Дубенського сільськогосподарського технікуму він, молодий, одержує призначення в тодішній колгосп імені Щорса. Там успішно набирається досвіду, переймає школу господарювання у Антона Павловича Волошина – досвідченого керівника, здібного організатора сільськогосподарського виробництва. Довелося працювати трактористом, помічником бригадира тракторної бригади, завідуючим автогаражем. Пізніше шістнадцять років обіймав посаду бригадира тракторної бригади.

 Кавалер орденів “Знак Пошани”
та Трудової слави ІІІ ступеня Є. В. Гуляр.


Завжди В. Більчук робив все на совість, добре ладив з механізаторами, був вимогливим до себе, цінував в людях доброту і відданість професії. Сам цього навчився у свого батька, Сергія Оверковича, – прекрасного господаря на селі. Мати ж, Софія Сильвестрівна, закликала його бути мудрим, порядним, чесним і відвертим.

 Заслужений працівник
сільського господарства України Г. Д. Дзюра.


Минали роки. Різними вони були у Василя Сергійовича. Знаходив радість у праці і сім'ї. Доля подарувала чудову і вірну дружину - Валентину, з якою пліч-о-пліч ось уже понад сорок років. Виховали двох дочок, Олену й Оксану, дали їм путівку у життя. Діждались онуків. Їх вже аж четверо.
Та найбільше часу Василь Сергійович, ще раз повторюся, віддає роботі. І торує цю нелегку стежку уже не один десяток років. За самовіддану працю одержав два ордени - “Знак Пошани” і Трудового Червоного Прапора, а також удостоївся почесного звання “Заслужений працівник сільського господарства України”.
Звеличений працею, натхненний її результатами, В. С. Більчук продовжує стояти у керма, тобто очолювати господарство ТзОВ “Колос-Інвест” уже на посаді виконавчого директора нового сільськогосподарського формування. І тут він на висоті.
- Останні роки у акціонерному товаристві, - розповідає В. Більчук, - стали етапом якісного розвитку господарювання, налагодження у ринкових умовах аграрних, економічних відносин, взаємовигідних партнерських зв'язків, впровадженння досягнень науки і передового досвіду. Без перебільшення скажу, що усі наші галузі працюють стабільно.
І Василь Сергійович в цьому не голослівний. В господарстві вирощують непогані врожаї зернових, цукрових буряків, кукурудзи. А щодо тваринництва, то тут “колосовці” просто професори. Вміють господарювати, бережуть поголів'я, як зіницю ока, до дрібниць рахують і економічно мислять.
Сьогодні недисциплінованих тваринників на молочнотоварних фермах, а їх в господарстві чотири (в Урвенні, Гільчі Другій, Йосипівці, Заліссі), не зустрінеш.
Можна чимало наводити позитивних прикладів господарювання ТзОВ “Колос-Інвест”. Зазначу лише одне, що тут не звикли сидіти, склавши руки, ретельно стежать за новими формами і методами господарювання, які потім впроваджують.
В Гільчі Другій, як і в інших перспективних господарствах, не поспішають розлучатися із виробленою продукцією, а уважно вивчають кон'юктуру ринку, намагаються, щоб на рахунку були “живі” гроші.
Нині у господарстві, яке має в користуванні 3600 га орної землі, трудиться 230 чоловік. Ріллю обробляє потужна сучасна комп'ютеризована техніка.
Вистачає у “Колос-Інвесті” і шанованих працелюбів. Гордістю села є заслужені працівники сільського господарства України, орденоносці. Окремі із них на пенсії, але не забувають господарство, цікавляться його роботою, зустрічаються з учнівською молоддю.
У 50-х роках розпочала трудову діяльність в сільському господарстві Ганна Данилівна Дзюра. Спочатку працювала у бурякосіючій ланці, потім - на тваринницькій фермі. Цій роботі сумлінна жінка віддала 40 років. Доглядала по 60-70 телят. Робила це на совість. У неї ніколи не було падежу телят. За свою невтомну працю удостоїлась ряду урядових нагород, серед яких і почесне звання “Заслужений працівник сільського господарства України”.
Хто добре знайомий із сільським господарством, а особливо із тваринництвом, той знає, яка це нелегка ноша. І якщо хочеш, щоб в тебе люди повірили, треба перевагу віддавати інтересам колективним, інколи навіть на шкоду особистим. Саме таких життєвих принципів дотримувалась Ганна Олександрівна Мудра, обіймаючи посаду головного зоотехніка тодішнього колгоспу імені Чапаєва. Саме вона, спираючись на підтримку керівника господарства Василя Більчука, підняла тваринництво на високий рівень. Її працю було високо оцінено державою. Має ордени і медалі, а ще – почесне звання “Заслужений зоотехнік України”.
- Чи не шкодуєте, що пов'язали свою долю з цією нелегкою роботою? – цікавлюся. – Певно ж, давати раду цим проблемам жінці непросто?
- Важко, - відповідає. – Але, якби повернути час, я таки знову обрала б цей шлях. Вдячна, що доля спрямувала мене саме на цю життєву стежку.
В когорту працею звеличених заслужено входить і кавалер орденів і медалей колишній механізатор широкого профілю тодішнього колгоспу імені Чапаєва Євстахій Васильович Гуляр. За його плечима солідний стаж роботи, тож має визнання і шану від людей. Йому довелося працювати на багатьох тракторах і комбайнах, і він ніколи не зраджував своїй професії, яку здобув у 50-ті роки у Здовбицькій сільгосптехніці.
...Пишучи ці нотатки про одне з найбільших господарств району, згадуючи колишніх і сьогоднішніх сільгоспвиробників, зазначу, що не перевелися ще, образно кажучи, професори і в рільництві, і в тваринництві, не пасуть задніх і спеціалісти всіх підрозділів “Колос-Інвесту”. Правда, менше стали їх помічати і відзначати на державному рівні. А уваги до села повинно бути більше.
- Труднощам поки що даємо раду. До них не звикати. Трудовий рік, за прогнозами, “Колос-Інвест” завершить хоч і з мінімальними, але прибутками. І у жнива цьогорічні не підкачали. Будемо з хлібом і з вірою в Україну, - зазначає Василь Сергійович Більчук.
Євген Шилан,
Фото автора. 

Comments are now closed for this entry