У наш час багато говориться про те, що авторитет книги стрімко падає, а на її місце приходять нові винаходи - зручніші й практичніші. Чи це дійсно так?

Сьогодні важко знайти людину, яка могла б легко обійтись без телефону та комп’ютера. Новітні досягнення в науці та технології заполонили увесь світ, і ми не уявляємо свого життя без них. А книга, як не сумно, вже не є основним джерелом знань, не допомагає розважатися та відпочивати. Хто гортатиме сторінки гігантських томів енциклопедій, коли можна просто ввести необхідне питання у пошуковій системі Google – і на екрані миттєво з’явиться потрібна інформація? Хто втомлюватиме себе після важкого робочого дня читанням, якщо можна влягтися на диван з пультом у руці, перемикаючи телевізор з каналу на канал у пошуках чогось цікавого?


За кілька останніх десятиліть динаміка життя людини значно прискорилась. Власне це і вплинуло на те, що ми постійно метушимося, поспішаючи наздогнати його шалений ритм. У таких умовах книга для багатьох втратила свою актуальність, адже читання забирає багато часу, якого й так бракує. Погодьтеся, що люди радше витратять свою вільну годинку на щось «корисніше», ніж читання. Невже, повернувшись з роботи, хтось сидітиме з книгою, попиваючи гарячий чай, коли є ще стільки клопоту? Серед щоденних турбот - приготування їжі, виховання дітей, прибирання, догляду за господарством (цей список можна продовжувати і продовжувати) важко викроїти годинку на книжку, від якої, як дехто думає, не так вже й багато користі.
Якщо дорослі люди не читають через брак часу та незліченні обов’язки, то молодь не тримає у руках книг з іншої причини. «Не ті вже часи. Не та вже молодь», - часто можна почути від наших бабусь та дідусів. Нічого гріха таїти, суспільство наше аж ніяк не розвивається, а вперто крокує донизу. Люди деградують, і з кожним новим поколінням це стає все помітніше. Якщо колись молоду людину поважали за її манери та знання, то сьогодні серед підлітків таких «величають» ботанами чи заучками. Не дивно, що на тих, хто любить читати, дивляться, як на прибульців, адже більшість надає перевагу розвагам «сучаснішим», а книга для таких – річ застаріла і зовсім не авторитетна. Запитайте у молодого хлопця або дівчини, чи люблять вони читати. Впевнена, що у відповідь побачите скривлену гримасу презирства. Годі вже й казати про улюблений роман чи автора! Люди, котрі не читають, – не лише ліниві й легковажні, а й поверхневі, мають вбогий розум і нікчемне серце. Прикро, та молодь із цвіту нації перетворюється на розбещених, нахабних ледарів, чий мозок трухлявіє від цілодобового сидіння в Інтернеті, безцільного бродіння містом, переглядання безглуздих фільмів.
Споглядаючи цю жахливу картину інтелектуального занепаду, я вирішила перевірити, чи така ж невтішна ситуація серед жителів нашого міста. Чи залишились серед здолбунівчан любителі літератури, котрі не перестають поглиблювати свої знання, черпаючи мудрість із книг? Чи дбають люди про свій розум, тренуючи його читанням, збагачуючи його? Аби довести або ж спростувати той факт, що книга вже віджила своє, я вирішила провести серед здолбунівчан віком від 15 років опитування, під час якого запропонувала їм відповісти на кілька питань, що стосувались їхнього ставлення до книг. Із 75 опитаних 98,3 % відповіли, що вважають читання літератури корисним, охочих до читання виявилось значно менше - 76,3 % . 1,7 % респондентів відповіли, що не вважають читання книг обов’язковим і корисним, пояснюючи це тим, що сьогодні книгам існує безліч альтернатив, нехтувати якими було б нерозумно. З-посеред такої великої кількості шанувальників книг
12,5 % не читають взагалі, 36,1% прочитують менше 5 на рік, 13,8% - 5-6 книг, 34,7% осилюють більше 10 книг на рік. За результатами дослідження, більшість респондентів надає перевагу художній літературі, і лише одиниці – науково-популярній. Коли ж мова зайшла про улюблені книги, то з цим у багатьох опитуваних виникли труднощі. Переважна більшість на прохання назвати улюблений твір із розгубленою посмішкою знизували плечима. Але, врешті-решт, мені вдалося скласти список улюблених книг здолбунівчан (хоча й досить бідненький). До нього увійшли: казка «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері, «Гордість і упередження» Джейн Остін, роман М. Булгакова «Майстер та Маргарита», «Солодка Даруся» Марічки Матіос, роман Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» і, звичайно, Біблія.
Отож, чи ще не пізно врятувати книгу? Чи можливо повернути людям любов і повагу до літератури? На щастя, так! Незважаючи на те, що книжки поступово відходять з життя сучасної людини, все ж таки існують сьогодні ті, хто продовжують культивувати книгу, хто люблять читати і передають цю любов іншим.
Варто пам’ятати, що серед усіх людських недоліків найбільшої руйнації особистості завдають лінь та суєтність. Ми занедбуємо свій розум, надмірно піклуючись про матеріальні марноти. Скільки зусиль сьогодні люди докладають, аби виглядати красивими, заможними! Бажання викликати захоплення оточуючих настільки сильне, що не шкодуємо для свого тіла ні часу, ні коштів. Це засвідчує: система цінностей у сучасних людей повністю спотворена. Ми вкладаємось у пусте й тимчасове, замість того, щоб відшліфовувати свій характер. Викохуємо й леліємо свої тіла, а серця просто причепурюємо ззовні, залишаючи всередині порожнечу.
Ярина МЕЛЬЧЕНКО.
м. Здолбунів. 

 

Comments are now closed for this entry