Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають свої звичаї, що виробилися віками.
Саме звичаї – це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному світі, а і в його історичному минулому. Ми, українці, - нація дуже древня, і свою духовну культуру наші пращури почали творити задовго до християнського періоду в Україні. Ще й тепер ми маємо в своїх звичаях та усній народній творчості ознаки зустрічі, поєднання староукраїнської, дохристиянської, і християнської культур. Бо древні традиції увійшли в кров і плоть українців, і тепер ми не уявляємо собі Різдва без куті, Великодня без писанки, Святої Трійці, яку називаємо Зеленими святами, без клечання. Ми відзначаємо свято Купала, на Введення зазиваємо щастя на майбутній рік, на Катерини кличемо долю. А на Андрія хто з нас не кусав калити і яка дівчина не ворожила, чи вийде заміж цього року?
В нашому районі з метою збереження та популяризації народних звичаїв й обрядів, культурно-мистецького відпочинку громади працівниками закладів культури клубного типу проводяться фольклорні свята, на яких відтворюються пісенно-обрядові матеріали, зібрані під час фольклорно-етнографічних експедицій.
На Здолбунівщині є чимало колективів, окремих виконавців, які відтворюють і передають з покоління в покоління пісенні надбання наших предків. Це – народні аматорські колективи “Здовбицькі молодички” Здовбицького будинку культури, “Родовід” Новомощаницького будинку культури, зразкові аматорські колективи “Любисток” і “Терниця” із Здовбицького і Спасівського будинків культури та аматорський фольклорний колектив “Волошка” Бущанського будинку культури.
Наші українські народні пісні, звичаї, обряди торкаються серця кожного українця чаром рідної стихії і є для душі цілющим бальзамом, який сповнює її могутньою силою. Пам’ятаймо своє минуле, бо без нього не матимемо майбутнього.
Тетяна ГАПОНЧАК,
провідний методист Здолбунівського РБК.

Comments are now closed for this entry