Ми мали б жити дружно і прекрасно,
Були б у нас і шана, і могуть,
Коли б з дерев не злазили дочасно
Ті, хто не знає, як під ними буть.
Їм не завада ні жара, ні стужі.
У більшості – це плем’я молоде.
Вони, на жаль, нечувано байдужі
До всього, що пристойно для людей.
І хоч в них є ж, мабуть, якісь зачатки
Чогось людського, та мине ще час
Аж поки їхні вчинки та повадки
Не перестануть турбувати нас.

***
Не насмічуй на чисті столи,
Хтось залишив на них світлі гами…
Не напльовуй туди, де мели:
В тебе праця чиясь під ногами.
Придивися, хто поле оре,
І вклонися йому щонайнижче.
Не вирубуй свавіллям дерев,
Бо без них тебе вітер освище.
Не діли громадян, не діли
На законом затверджені касти,
Які можуть безкарно все красти
Чи дарунки гребти з-під поли…
А ще скільки тих “не” у нас є,
Про які не стихають дебати…
Сатана свої сіті снує,
А ми маєм їх в герці здолати!
Василь ЯРМОЛЮК.
м. Здолбунів.

Comments are now closed for this entry