Шановна редакціє, я колишній передплатник “Шляху Ілліча”, правонаступником котрого стало “Нове життя”. І хоча у моєму спілкуванні з часописом з принципових позицій була перерва, я знову передплатив районну газету, коли побачив, що на її сторінках з’явились матеріали, які висвітлюють тему духовності, про історію України, УПА, що друкуються в ній і дописи читачів. Вирішив поділитися власною думкою про наше сьогодення, розповісти про хороших людей і сам.
Змінився стиль життя українців: і одягатися стали краще, і селяни в більшості, хто працює і хоче цього, мають на столі свою, не куплену в магазині паляницю. Не все ще доступне українському народу настільки, як хотілося б, але й минуле, за яким у декого ностальгія, нехай не повертається.
Треба трудитись, бо “манна” сама в рот не впаде. А на те, що у європейських країнах жити краще, заробітки вище, а співвідношення між ціною на товари та зарплатнею менше, скажу, що цьому багато допомогло те, що там не було колгоспів, у державах не було поділу на Схід і Захід, не виникало протистоянь, а тому вони у повній мірі, швидше розвивались. Сподіваюсь, що і наші керівники стануть мудрішими, а народ нарешті об’єднається, на своє ж благо.
Держава, в якій духовність довгий час була потоптана, відроджуватиметься, воскресатиме після радянщини довго. Але вже нині бачимо чимало зрушень на духовній ниві – будуються нові храми, відновлюються старі, колись закриті чи перетворені в музеї атеїзму. Сьогодні вільно хрестять дітей, вінчаються молоді пари, із священиком ховають померлих.
У нас в Білашеві малеча і під час канікул поспішає до церкви. Там дітей зустрічає молодий священик о. Василій Ярошик, щоб розкрити їм слово Боже, історію релігії, походження людини. Отець Василій служити у сільському храмі почав недавно, але вже проявив себе добрим пастирем, високопрофесійним служителем церкви. Він ввічливий до людей і старшого, і молодого віку. Його дуже поважають парафіяни.
Заслуговує пошани і великої вдячності молода псаломниця сільського храму Олена Лавренюк, котра докладає чимало зусиль для підвищення виконавської майстерності церковного хору. До різдвяних свят вона підготувала ще один хоровий колектив за участю школярів, котрі своїми віршиками та піснеспівом підтримали старших хористів. Велику радість відчув я, коли, перебуваючи 8 січня у святому храмі, побачив серед виступаючих і своїх онуків. Від натхненного співу молодих українців у багатьох на очах постали сльози радості, надії, що підростає гідне покоління, яке творитиме гарне майбутнє для нашої держави.
Степан КИСЛАШКО,
житель с. Білашів.

Comments are now closed for this entry