Районна газета “Нове життя” вперше побачила світ 10 жовтня 1939 року. Вона виходила два рази на тиждень тиражем 800 екземплярів. Газета тоді широко висвітлювала підготовку до виборів депутатів до Українських Народних Зборів, хід проведення їх.
Війна перервала мирну працю здолбунівчан. І ті, хто тримав у руках перо, одягнули солдатські шинелі. Серед них і редактор газети Сидір Якович Чкана.
24 червня 1941 року газета повідомляла: “22 червня відбувся багатолюдний мітинг робітників і всього колективу служби руху станції Здолбуново з приводу знахабнілої провокації і вторгнення німецьких озброєних сил на нашу рідну землю. На мітингу черговий по станції тов. Момот в своєму виступі заявив: “… те, що задумали розгнуздані правителі Німеччини, не вийде”.


Після війни районка відновила свій випуск.
1949 рік був передостаннім роком післявоєнної п’ятирічки. Газета широко розповідала про трудові здобутки здолбунівчан. Ось деякі повідомлення, вміщені у “Новому житті” за 13 жовтня: “Зразково підготувався до зими стрілочний пост № 6, де старшим стрілочником тов. Нікуліна. Тут проведено побілку, посклено вікна, встановлено пічку, перевірено та відремонтовано інвентар”.
У сельчан були свої клопоти: “Городня бригада колгоспу ім. Кагановича с. Урвенна, нею керує досвідчений городник тов. Шарков Яків, виростила на площі 3 га хороший врожай тютюну. Його вже здано на приймальний пункт 150 кг”.
Газету “Нове життя” передплатники отримували в той період двічі на тиждень. Ціна одного номера її була 15 копійок.
В 1959 році районка виходила тиражем 3500 екземплярів. Редакція газети знаходилась в будинку № 35 по вул. Пушкіна. Редактором був П. П. Моргун. Колишній фронтовик, він чимало років віддав праці в газеті, а зараз перебуває на заслуженому відпочинку.
Газета за 9 жовтня дала широку панораму тодішнього життя району, використавши для цього повідомлення робкорів та сількорів.
“Посиленими темпами працюють робітники бетонного заводу комбінату виробничих підприємств. Лише у вересні бетонники видали понад місячне зобов’язання 300 кубометрів продукції”.
“Паровозники і ремонтники Здолбунівського депо наполегливо борються за дострокове виконання плану першого року семирічки. За минулий місяць паровозні бригади провели 1035 великовагових поїздів, якими перевезено біля 400 тисяч тонн вантажів понад норму”.
“Із значним випередженням виробничого графіка працюють робітники та будівельні механізатори “Трансспецбуду” № 32, виконавши вересневе завдання на 6 днів раніше строку”.
“На розі вулиць Шевченка і 8 Березня в м. Здолбунів будується приміщення для майстерень побутового обслуговування. На будівництві працюють учні Здолбунівської будівельної школи”, повідомляв голова правління промартілі ім. Ватутіна О. Захарук.
Широко представлене в номері життя сельчан. Знімок і щиру розповідь про ланкову колгоспу імені Щорса по вирощуванню цукрових буряків, картоплі, кукурудзи та інших культур Олесю Григорівну Грицюк доповнює розповідь тракториста, керівника ланки комплексної механізації колгоспу ім. 1 Травня М. Махамухи про механізоване вирощування кукурудзи.
В 1969 році газета мала назву “Шлях Ілліча” (під такою назвою вона почала виходити з 1965 року). Тогочасна районка мала тираж 4938 примірників. Редакція розміщувалась в будинку № 11 по вулиці Фабричній.
Перегорнімо номер за 9 жовтня цього ж року. Країна готувалась до ІІІ Всесоюзного з’їзду колгоспників. З цієї нагоди відбулися в Здолбунові в Палаці культури цементників збори представників колгоспів району, щоб сказати своє слово про проект Примірного Статуту сільськогосподарської артілі. Газета широко розповідає про це, вмістивши скорочені виступи першого секретаря райкому партії М. Д. Левицького, агронома колгоспу “Комунар” О. О. Ішутенкова, Героя Соціалістичної Праці З. С. Шах та інших.
Промисловість представлена вістями з підприємств, авторами яких були Є. Єгоров, інженер-конструктор заводу пластмасових виробів, та начальник цеху помелу цементно-шиферного комбінату О. Бугайчук.
Рейдова бригада побувала у колгоспі ім. 1 Травня, де надто повільно збирали цукрові буряки. І як результат – критичний матеріал “Повільно, неякісно”.
Традиційними для того часу були повідомлення про потребу в робочих руках.
В 1979 році районна газета виходила тиражем 11912 примірників.
“Шлях Ілліча” за 9 жовтня присвячувався 40-річчю виходу в світ першого номера районки.
Газета надала слово своїм авторам - робсількорам. А вони розповідали про часопис, його значення, свою участь у творенні газети. Про це вели мову оглядач вагонів В. Повх, арматурниця заводу залізобетонних виробів Л. Андрушко, методист центральної районної бібліотеки М. Зубова, директор Мізоцької середньої школи М. Овсійчук. Вміщено фото активного дописувача до газети, начальника планово-економічного відділу заводу пластмасових виробів І. Фурманчука.
В районці опубліковано також фоторепортаж “Наші вірні друзі – поліграфісти”, в якому йдеться про те, як робиться газета, хто працює над її випуском.
У жовтні 1989 року районний часопис відзначав свій піввіковий ювілей.
Святковий номер за 10 жовтня вийшов тиражем 11884 екземпляри.
Колектив редакції вітали колеги з Володимир-Волинської (Волинська обл.) районної газети “Слово правди” та Гощанської районки “Радянське життя”, численні дописувачі.
Робити газету цікавою, оперативно висвітлювати багатогранне життя району допомагали активісти преси: машиніст локомотивного депо В. Корольов, економіст цієї ж організації
В. Плаксюк, директор хлібоприймального підприємства В. Ярмолюк, начальник планово-економічного відділу Мізоцького цукрового заводу Т. Шафранський та багато інших. Газета вмістила розповідь про одного з найактивніших своїх помічників – начальника лабораторії НОП цементно-шиферного комбінату І. Маковійчука.
Думками про роль і значення районки в житті здолбунівчан поділилися керуючий Мізоцьким ремонтно-транспортним підприємством Р. Максимцев, завідуюча дитячим відділенням центральної районної лікарні Г. Власюк, житель с. Дермань Другий І. Турчин.
У свій піввіковий ювілей газета проклала своєрідний місток з минулого в сучасне, вмістивши розповідь про жителя Новоздолбунова О. М. Бондарчука, який перед війною друкував “Нове життя”, а також про сім’ю Чернявських, яка працювала в редакції.

Свій 60-річний ювілей у жовтні 1999 року районна газета “Нове життя” (цю назву їй було повернуто 30 серпня 1991 року) зустріла у непростих умовах. І викликані вони були складним фінансовим становищем, реальностями життя. Промислові підприємства в той період або стояли, або ледве животіли. Зубожіння людей набрало величезного розмаху. Все це призвело до різкого скорочення кількості передплатників. Кілька місяців підряд працівники редакції не отримували заробітної плати і були зайняті єдиним – пошуками шляхів для виживання. І навіть за таких умов газета продовжувала виходити. Ось лише окремі повідомлення: з ініціативи міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка в День соборності України в нашому місті було проведено акцію “Живий ланцюг”; вперше в області усі колишні члени КСП “Вільна Україна” стали власниками землі, право на яку засвідчене в Державних актах на право приватної власності на землю; у ВАТ “Волинь” введено в обіг бони – розрахункові папери, які покривають заборгованість по зарплаті та дають змогу працівникам придбати продукцію підприємства, продовольчі та промислові товари, розрахуватися за різні послуги, що надає товариство.
10 жовтня 2009 року минає 70 років з часу виходу у світ першого номера газети “Нове життя”. Цей рік видався теж непростим: економічна криза, політичні протистояння. Все це знаходить відображення на сторінках районки.
Газета виходить щоп’ятниці на 8 сторінках. Набір та верстка її здійснюються у комп’ютерному центрі редакції. Через продаж приміщення райдрукарні газета друкується у Рівному, у ТОВ “Друк Волині”.
Фінансове становище редакції залишається складним. Коштів не вистачає ні на друк газети, ні на своєчасну виплату заробітної плати, ні на оплату комунальних послуг. Усі надії на передвиборну кампанію. А втім, робити прогнози – справа невдячна.

Comments are now closed for this entry