Віталій Носов одинадцять років займається
марафонським бігом

 


 

Перед тим, як почати ці нотатки, пошлюсь на Антона Чехова, який у свій час сказав, що ніколи не рано запитати себе: ділом я займаюся чи дрібницями? Фраза класика літератури варта уваги чи не кожної людини. Адже життя - це вервечка знахідок і втрат. У ній не буває намистин одного кольору. Кожен кує своє щастя сам, тим більше, коли закоханий у яку-небудь справу. А якщо це до самозабуття? І його планида вже написана?.. Тут не варто лицемірити, виправдовуватись чи просто мовчати, а треба відверто признатись, що присвятив себе улюбленій справі на все життя, як зробив це слюсар рухомого складу вагономоторного депо станції Здолбунів Віталій Носов (див. фото).
Юнакові двадцять шість років, з них одинадцять займається марафонським бігом. Робить це за велінням серця, як, скажімо, художник чи скульптор, письменник чи співак. Віталій не дає собі розслабитись ні на мить. Щоденно тренується на стадіоні, пробігає десятки кілометрів повз лісосмуги, займається гімнастичними вправами на турніку і кільцях, влітку плаває на водоймах, а взимку обливається холодною водою. Проста і випробувана методика для будь-якого атлета, без якої важко досягти успішного результату в спортивних змаганнях і з марафонського бігу зокрема.
- Знаєте, бігати почав випадково, - розповідає Віталій Носов. - Якось побачив на стадіоні “Локомотив” незнайому дівчину, яка бігла легкоатлетичною доріжкою, долаючи круг за кругом, і тоді подумалося: а чи не спробувати й мені?.. Хоча на той час пробігти один раз довкруж стадіону для мене було справою непростою. Та, як кажуть, не святі горшки ліплять… Мало-помалу я почав у вільний від роботи час бігати. Спочатку підкорив кілометр, потім два, а далі пішло-поїхало… Нині за тиждень пробігаю за 200 км.


Любов до спорту мені прищепив Володимир Баран. У нього я перейняв “ази” легкоатлетичного кросу, завдяки йому повірив у свої сили. Пізніше брав участь у престижних змаганнях з легкої атлетики. До служби в армії я тренувався в одного із найкращих тренерів України Андрія Попиляєва. До речі, мій наставник свого часу пробіг 3000 кілометрів з перешкодами і став рекордсменом. Цей марафонський біг проходив у Москві. І я, звичайно, горджуся цією його перемогою.
Відслуживши військову строкову, я вступив до професійного ліцею залізничного транспорту (колишнє ПТУ №2). Там оволодів спеціальністю помічника машиніста електровоза. Не зрадив і захопленню. Із задоволенням у будь-яку погоду щоденно займався спортом, удосконалював техніку бігу. Трохи допомагав у цьому тренер Юрій Лебедєв. Десь близько року я був під його опікою. Потім зрозумів, що мій наставник людина далека від спорту, не кажучи уже про марафонський біг. Тоді почав самостійно тренуватись. Вечорами просиджував над книгами спортивної та медичної тематики. І знову - тренування, тренування… без них легкоатлет, що риба без води. Моїм “золотим” правилом було і є життєве кредо - жодного дня без кілометрів.
...Сиджу із Віталієм в редакційному кабінеті. Розмовляємо. Нам не заважають ні телефонні дзвінки, ні відвідувачі, ні колеги по роботі. Якраз вихідний день - субота. Юнак погодився на зустріч. Бесіда триває майже дві години. Але ніякої втоми. Усе минає ніби за одну хвилину. Бо цікаво слухати і бачити, з яким натхненням і захопленням викладає суть своєї справи бігун.
Його нагороди (золоті і срібні медалі), привезені з різних куточків світу, - ще одне підтвердження безсумнівної результативності і боротьби за успіх в марафонах. Найбільше Віталію щастило в Польщі. Тут він уже давно став своїм. І спортивні трофеї привозить, і грошову підтримку має. Пощастило бігуну побувати також у Німеччині. Наш земляк і там не пас задніх. А ось в Італії Віталія спіткала невдача й підвели кросівки, які він придбав на ринку. Вони виявилися твердими і важкими, через що бігун натер мозоль і до фінішу дійшов далеко не першим. трапилася невдача і під час змагань у горах.
Надовго залишиться у пам’яті В. Носова поїздка на чемпіонат світу в Мадриді. На престижних змаганнях бігунів, які проводилися у Ставропольському краї, Віталій посів перше місце. Були перемоги й у Санкт-Петербурзі. Наш земляк одержав запрошення на чемпіонат світу, який відбудеться наступного року в Кореї. Побажаємо йому щасливого старту і вдалого фінішу.
З розповіді про спортсмена В. Носова мимоволі напрошується висновок: а все-таке добре, що між нами живуть люди, настільки закохані у свою справу, які і в екстримальних умовах добиваються відмінних результатів, живуть цим, радіють.
Віталій народився у простій роботящій сім‘ї. Мешкає у селищі Новоздолбунів. Працює рядовим робітником. Бігає на сотні кілометрів. Нині його захоплення переросло у професійну необхідність. А це вже - великий спорт, який потребує серйозних тренувань, фізичної сили і наукового підходу.
Євген ШИЛАН.
Фото з архіву В. Носова.

Comments are now closed for this entry