Таким почесним найменуванням ці апостоли відзначені, бо особливо потрудилися в поширенні Христового вчення серед язичницьких народів і продемонстрували найвищі зразки відданості та любові до Божественного Учителя і Його справи на землі.
Апостол Петро народився в палестинському місті Віфсаїда, в родині рибалки. Петро першим сповідав Ісуса Христа Месією, Сином Божим. Він свого часу не встояв і тричі відрікся від Господа, але, покаявшись, знову отримав благодать і був відновлений в апостольському званні. Святого апостола Петра називають «вустами апостолів». Він став сміливим проповідником Христової віри і виступав як свідок Воскресіння Господа, звершуючи великі чудеса відродження мертвих і зцілення хворих.


Святий апостол Павло народився в родині знатних іудеїв у місті Тарсі, у Малій Азії. Був гонителем християнства. Але поблизу Дамаска йому з’явився Сам Ісус Христос і призвав Павла до апостольського служіння. Так почалося нове життя для нього, повне страждань заради Господа. Святий Павло проповідував Слово Боже в Сирії, Малій Азії, Греції, Італії. Знання людського серця, сила красномовства при благодатних дарах Святого Духа сприяли незвичайним успіхам у його подорожах, у яких він навертав язичників у християнство і засновував церковні християнські громади.
Святі апостоли прийняли мученицьку смерть у Римі в 67-му році. Павло був усічений мечем, Петро був розп’ятий донизу головою.
Шанування святих апостолів Петра і Павла почалося одразу ж після їх страти. Місце їх поховання було священним для перших християн.
Вшановуючи 12 липня пам’ять первоверховних апостолів, православна Церква прославляє духовну твердість святого Петра і розум святого Павла, оспівує в них образ навернення тих, хто грішив і виправився. Апостол Петро - уособлення того, хто відвернувся від Господа і покаявся, а апостол Павло - того, хто чинив опір проповіді Господній і потім повірив.

Comments are now closed for this entry