Великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Нікомідії в сім’ї знатного язичника Євсторгія і був названий Пантолеоном (в усьому лев). Його мати, Єввула, була християнкою і хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще зовсім юним. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши котру хлопець почав вчитися лікарському мистецтву у знаменитого в Нікомідії лікаря Євфросина. Одночасно Пантолеон став відвідувати священномученика Єрмолая, який розповів юнакові про християнську віру.


Якось юнак побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила змія, що ще була поруч. Пантолеон почав молитися Ісусу Христу про воскресіння померлого і умертвіння отруйної гадини. Він твердо вирішив, що в разі виконання його молитви стане послідовником Христа. Дитина ожила, а єхидна розлетілася на шматки на очах у Пантолеона. Після цього чуда Пантолеон був хрещений з ім’ям Пантелеймон (всемилостивий).
Після смерті батька Пантелеймон присвятив своє життя стражденним, хворим, убогим і жебракам. Він безкорисливо лікував усіх, хто звертався до нього, відвідував у темницях в’язнів, особливо християн, якими були переповнені всі тюрми, і лікував їх від ран.
Незабаром інформація про милостивого лікаря поширилася усім містом. Залишивши інших лікарів, жителі стали звертатися тільки до св. Пантелеймона. Через заздрощі лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує християнських в’язнів.
Імператор пропонував святому спростувати донос і принести жертву ідолам, але Пантелеймон вважав себе християнином і на очах імператора зцілив хворого ім’ям Ісуса Христа. Правитель наказав стратити зціленого, а святого Пантелеймона піддати найжорстокішим мукам.
Господь з’явився святому і зміцнив перед стражданнями. Великомученика Пантелеймона повісили на дереві і рвали залізними кігтями, обпалювали свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, вкидали в море з каменем на шиї. Та у всіх катуваннях великомученик залишався неушкодженим і з сміливістю викривав імператора.
За велінням імператора, великомученика Пантелеймона кинули на розтерзання диким звірам у цирку. Але звірі лизали його ноги і відштовхували один одного, намагаючись торкнутися руки святого. Глядачі піднялися з місць і почали кричати: “Великий Бог християнський!” Розлючений імператор наказав воїнам рубати мечами всіх, хто славив Ім’я Христове, а святому Пантелеймону відрубати голову.
Святого привели на місце страти і прив’язали до оливкового дерева. Він став молитися. Один з воїнів вдарив його мечем, але меч став м’яким, як віск, і не завдав жодної рани. Коли святий закінчив молитву, то почувся Голос, що назвав страстотерпця на ім’я і покликав у Небесне Царство. Почувши Голос з Неба, воїни впали перед святим мучеником на коліна і стали просити пробачення. Кати відмовилися продовжувати страту, але великомученик Пантелеймон звелів виконати наказ імператора.
Коли мученику відсікли голову, з рани потекло молоко. Маслина, до якої був прив’язаний святий, на момент його смерті вкрилася плодами. Багато присутніх при страті увірували в Христа. Тіло святого, кинуте в багаття, залишилося у вогні неушкодженим і було поховане християнами.
Святі мощі великомученика Пантелеймона частинками розійшлися по всьому християнському світу. Православна Церква шанує великомученика Пантелеймона як грізного святого, покровителя воїнів. У західних християн його вважають покровителем лікарів. Християни, які ведуть боротьбу духовну, звертаються до цього святого з проханням зцілити виразки душі. До святого великомученика і цілителя Пантелеймона звертаються і при звершенні таїнства Маслосвяття, освяченні води, в молитвах за немічних.

Comments are now closed for this entry