15 лютого (за Григоріанським календарем; 2 лютого - за Юліанським) християни східного обряду відзначають Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Празник Стрітення Господнього входить до дванадцяти найбільших церковних свят. Урочисто його почали відзначати з кінця V ст., хоча згадки про його святкування у Єрусалимі датовані уже другою половиною IV ст.
Це свято в пам’ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження (Марія та Йосиф виконали закон, про який йдеться у Старому Завіті і який постановляв, що на 40-ий день після народження хлопчика, а на 80-й - після народження дівчинки кожна мати мала принести до дверей святині однорічне ягня на цілопальну жертву, як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, а голуба - як жертву за гріхи. Після цього жінка вважалась очищеною. Цей же закон приписував, що первородного сина треба було принести до святині та пожертвувати Богу).
Коли Діва Марія разом з Йосифом принесли Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий пророчив йому, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить народження Господа. Те й здійснилося - Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей». Звершивши все згідно із Законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Вифлеєму.
У церквах на Стрітення освячують воду і свічки. Такі свічки називають «громичними», їх ставили перед образами під час грози, щоби захистити людей і худобу від блискавки. Освячену цього дня у церкві воду використовували проти «пристріту», нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.

* * *
У народному побуті Стрітення здавна сприймається як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє». Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет: ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл; відлига - чекай пізньої весни; як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то чекай іще стужі (як нап’ється півень води, то набереться господар біди).

Comments are now closed for this entry