28 червня - День Конституції України

Джерелом права будь-якої держави є Конституція. Її ще називають Основним Законом, який закладає підґрунтя організації і діяльності держави та формування у ній громадянського суспільства. Конституція – це своєрідний суспільний договір, у якому народ визначає основні напрямки свого подальшого розвитку та існування, гарантії прав та свобод громадян у суспільстві.
 Україна свого часу створила першу європейську конституцію – “Пакти й Конституції” Пилипа Орлика. Цей документ було прийнято у м. Бендерах 5 квітня 1710 року. Пилипа Орлика, який 10 років до цього був генеральним писарем та довіреною особою гетьмана Івана Мазепи, у свою чергу, обрали гетьманом України у вигнанні. Одразу ж після свого обрання, він складає проект так званої Бендерської конституції. Цей документ унікальний не лише через сам факт його існування, а й через своє змістове наповнення. Він обмежував гетьманські прерогативи та проголошував політичне і церковне відокремлення України від Росії. Документ на десятки років випередив розвиток західноєвропейської правової думки, заклавши дійсно демократичне підґрунтя в процесі українського державотворення. 
Вагомий внесок у розвиток українського конституціоналізму зробили Універсали Центральної Ради. Якщо I, II та III Універсали виходили з того, що Україна – це автономія у складі федеративної Росії, то IV Універсал, прийнятий 22 січня 1918 року, офіційно проголошував незалежність Української Народної Республіки. 29 квітня 1918 року Центральною Радою було ухвалено проект Конституції Української Народної Республіки і обрано Михайла Грушевського Президентом УНР. Через історичні обставини ця Конституція, на жаль, так і не набула чинності.


У 1991 році, здобувши державну незалежність, українці отримали ще один шанс побудувати вільне і демократичне суспільство. Саме тому потреба у Конституції України незалежної була передусім як у правовому документі, що у своїх кращих історичних зразках є і актом держави, і символом громадянського суспільства. Спроби прийняти Конституцію в Україні робилися з перших років проголошення незалежності. У 1992-1993 роках під керівництвом Президента Леоніда Кравчука був напрацьований перший проект Основного Закону, проте, він так і не був прийнятий.
8 червня 1995 року між гілками влади був підписаний Конституційний договір, на підставі якого мала бути розроблена Конституція. У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти. 27 червня почався розгляд запропонованого документа у Верховній Раді.
Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійнній залі всю ніч із 27 на 28 червня. Парламентарі врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту - про державні символи України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні, після чого Основний Закон був остаточно затверджений. Діюча нині Конституція України відповідно набрала чинності з дня її ухвалення Верховною Радою України - 28 червня 1996 року.
Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність і стало найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені. Конституція України встановила непорушність гуманістичного принципу в майбутньому: при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22).
Основний Закон нової вільної України не лише своїм змістом, а самим фактом свого існування перекреслив авторитарне минуле, започаткував новий період в історії держави.
День прийняття Основного Закону у нашій країні визначено як державне свято.

 

Comments are now closed for this entry