Хтозна, коли цю жартівливу пісеньку склали жительки невеличкого села Великі Загорці. Проте щастя не губити підбори у вибоїнах курної дороги дістали аж зараз: нарешті за шість років її відремонтували. Відтепер, як кажуть мешканці села, менше проблем із транспортом, а діти, прокинувшись і забувши поснідати, спішать з велосипедами, щоб покататися…
«Мені подобається тут кататись, та й до Миколки в гості тепер добре йти, і з горбка з’їжджати. З отого-во! Дорога рівненька, гарна, буду по ній в школу осінню ходить!» - розповідає маленький мешканець Великих Загорців Сашко Денисенко.
Не менш задоволена, але вже по-дорослому, і Наталія Пилиповець. Жінка каже, що за 27 років, що вона перебуває в невістках, це вдруге тут відремонтували дорогу: «Приємно, що про нас і наше село не забувають. Діти приїжджають з усіх кінців села, і на автомобілі добре їхати».
На жаль, не дожив до цього дня та до свого 90-річчя один із трьох фронтовиків Петро Бенеда. По цій дорозі його провели в останню путь односельчани та настоятель Свято-Дмитрівського храму с. Великі Загорці отець Ярослав. Теплими словами згадували діда Петра, називали душею села. До нього горнулися діти, за порадою прибігали дорослі. Петро Бенеда брав участь у взяті рейхстагу і прийшов додому із кулею в грудях, з якою і прожив майже до 90 років…


У далекому 1941-му з невеличкого с. Загорці на фронт пішло 59 чоловік, вісімнадцятеро вступив до лав УПА. Двадцять із них сплять вічним сном в різних землях, різних країнах. 39 осіб фашисти погнали в Німеччину, в м. Торон, сімох розстріляли. Двоє загорнівчан потрапили в концтабір, 10 загинули від німецької кулі в рідному селі… Можливо, це не така й велика цифра у порівнянні із світовою статистикою. Але в тому то й річ, що людські життя та душі - не скупчення цифр і підрахунків… Тому, на думку отця Ярослава, село заслужило таку увагу від районного керівництва.
«Я хочу, щоб це село жило, процвітало, щоб тут народжувалися діти. Саме для цього я не дозволив закрити школу, саме для цього ми відремонтували дорогу, в яку вклали 300 тисяч гривень і продовжуватимемо цей процес надалі й не лише в цьому селі. Нині на ремонт доріг у Дубенському районі ми вже витратили 10 мільйонів гривень», - каже голова Дубенської РДА Данило Корилкевич.
«За всі роки незалежності я не бачив жодного живого депутата, окрім Левка Лук’яненка, і то на Козацьких могилах ще на зорі української Незалежності. А так… Голосуємо, вибираємо. А де вони? Десь розчиняються в повітрі чи де… Чого ж не приїхати до своїх людей? Запитати, які наші болі, проблеми? Що у вас, люди, ви ж мене вибирали?! Нема того! Тому приємно, що нарешті з’явилася така людина, як Данило Корилкевич, - розповідає отець Ярослав. - Йому не байдужі наші проблеми, його кипуча енергія вражає. Наше невеличке село з гучною назвою Загорці не полишене, про нього пам’ятають. Ми бачимо ці добрі справи: і газифікація, і дорога. Також я був на відкритті церкви в селі Іващуки Радивилівського району. В моєму рідному селі Підлужжя нарешті через стільки літ впорядкували Шевченкове джерело. Тепер я вважаю, що можна сміливо сказати, що не люди для держави, а держава для людей!»
Олександра РЕБРИК.

Comments are now closed for this entry