Архів… Це слово, з присмаком старовини, викликає відчуття посивілих віків, малюючи в уяві документи, що рядами стоять на полицях. Одні - написані ще гусячими перами, інші - чорнильними ручками, а найновіші - надруковані на друкарських машинках та принтері. На полицях же нашого архівного відділу, у спеціальних коробках, зберігаються документи, які відображають події суспільно-політичного, економічного і культурного життя Здолбунівського району з 1944 року, і основним нашим завданням, як архівістів, є збереження цих документів для майбутніх поколінь.


Щоб краще зрозуміти, відчути, що ж таке архів та на власні очі побачити писемні джерела, нещодавно на оглядову екскурсію до нашого архівного відділу завітали учні 5-Б класу Здолбунівської гімназії зі своїм вчителем історії О. В. Дученко.
Виступаючи в ролі екскурсовода та беручи до уваги вікові особливості школярів, моєю метою було доступно та цікаво наблизити до них історичне минуле нашого району, показати усю важливість писемних джерел у вивченні історії рідного краю.
Під час екскурсії, яка тривала, як і урок, майже годину, було про що розповісти допитливим дітлахам. Дізнались вони, що наш архів - державна установа, яка збирає, зберігає та впорядковує писемні пам’ятки, тобто документи установ, підприємств, організацій Здолбунівського району, був створений у першій половині 1940 року і розміщувався у двох кімнатах підвального приміщення райвиконкому. Зберігались в ньому документи польського суду, українського банку, поліції, міської ради, цементного заводу тощо. Тривалий час архів розташовувався у приміщенні районного фінансового відділу по вулиці Пушкіна, 41, займаючи всього одну кімнату площею 20 кв. м. І лише з 2000 року архівний відділ знаходиться у окремому просторому приміщенні міста Здолбунів по вул. Шевченка, 177, а кількість справ, які зберігаються в ньому, сягає понад 25 тис.
Завдяки виставці «Архівні документи свідчать», яка, до речі, єдина в області і в ній зібрані документи, що є історією нашого міста і району в цілому, школярі побачили старі фотографії, зокрема Свято-Катеринівської церкви, залізничного вокзалу, цементного заводу. Довідались, що перша залізниця сполученням Київ-Варшава була прокладена через Здолбунів у 1874 році. А перший цементний завод в Здолбунові з’явився завдяки чехам, братам Єліникам у 1879 році. Всі процеси виробництва на заводі виконувались вручну. Технологія виробництва цементу була наступною: жінки та дівчата виготовляли з глини та крейди кульки, які сушилися, а потім перемелювалися на жорнах. За добу виготовлялося 25 бочок цементу.
Ознайомилися діти і з окупаційним періодом Здолбунова, який тривав з 1 липня 1941 року по 2 лютого 1944 року. Для того, щоб зрозуміти, якої шкоди
району завдали німецько-фашист­ські загарбники, увазі п’ятикласників було представ­лено виставку архівних документів «Життя під окупацією: біль і надії…».
Оглянули школярі і з найдавніші документи, які зберігаються в архіві. Це і погосподарські книги за 1944-1947 роки, у яких зазначені всі господарства сіл району, кількість землі та будівель у кожного господаря, перераховані члени його сім’ї, вказані їхні національність, роки народження та інше. Це і документи колгоспів, з яких п’ятикласники дізналися про те, що основна маса селян була неписьменною, оскільки замість підписів всюди стоять хрестики. Здивувало їх, що згідно з цими документами, учням на подарунки до свята 1 Травня в 1951 році роздавали зовсім не цукерки, а по десять кілограмів борошна та по три кілограми масла і цукру кожному.
Погортали учні немаленькі за розмірами книги постійних жителів нашого міста та книги осіб, які прибули до родичів чи були проїздом у Здолбунові окупаційного періоду, а на пожовтілих сторінках районної газети «Шлях Ілліча» за 1963 рік побачили фотографію П. Й. Граб, жінки, яка тривалий час була директором їхньої школи, тоді ще Здолбунівської середньої школи № 2.
Однак, судячи по реакції дітей, найбільше їм сподобалось в архівосховищах, обладнаних рядами металевих стелажів. Вони з цікавістю зазирали в коробки, де зберігаються справи, слухали про те, в яких умовах мають зберігатись архівні документи та яку руйнівну дію чинить на них світло.
Не зовсім впевнена, чи зрозуміли діти, що наш районний архів є джерелом вивчення історії рідного краю, адже в них лише зовсім недавно почали формуватися уявлення і знання про історію як науку, однак цілковито впевнена в одному: дорогу до будівлі салатового кольору з таємничою атмосферою всередині, яка розташувалась навпроти центрального входу в міський гідропарк, вони покажуть кожному перехожому.
Вікторія Головатюк, архівіст І категорії
архівного відділу
Здолбунівської РДА.

На фото: учасники зустрічі.

Comments are now closed for this entry