Підполковник Сергій Криса

Першою посадовою особою, з якою я познайомилася, прийшовши на посаду редактора районної газети «Нове життя» був начальник Здолбунівського відділення поліції підполковник Сергій Криса. Про що розмовляли? Звісно, що про співпрацю та про наше життя й ті виклики, які воно перед нами ставить. Розповідаючи про роботу поліції, Сергій Іванович не раз наголошував, що без засобів масової інформації, без донесення до людей як оперативної обстановки, так і проведення роз’яснювальної роботи серед населення працювати поліцейським дуже тяжко. Адже всі ми живемо в суспільстві. Й коли зростає злочинність, то причин цьому треба шукати в суспільному житті.

- У кожному умисному злодіянні міститься якась проблема. Намагаємося вийти на причини, відтворити обставини, щоб зрозуміти, чому так сталося, – розповідає Сергій Іванович. – Про системні явища намагаємося людей попереджувати. Тому просимо вас цьому сприяти. Треба попередити ту ж бабусю, як зазвичай діють злодії та шахраї. Щоб люди не повторювали на собі того, що вже з кимось відбувалося. Наведу приклад. Наше місто Здолбунів розташоване на великій залізничній розв’язці. Тож саме тут часто висаджуються цілі десанти осіб ромської національності. Вони заходять в двори, намагаються увійти в будинки. І якщо двері не зам­кнені, то заходять до хати й коли в передпокої нікого нема, беруть там все, що лежить зверху: портмоне, гаманець чи мобільний телефон. Господар, який в цей час може бути десь в іншій кімнаті чи в саду, тільки через кілька годин виявляє, що десь щось зникло й не може знайти цьому причини. Тому ми й просимо журналістів – повідомляйте людям про такі речі, щоб реагували сусіди, якщо бачать, що у двір до сусіда пішли подібні «гості», й телефонували як господарю, так і нам.


- Вважайте, що про спів­працю в плані інформування населення ми вже домовились. Користуючись нагодою, хотіла б задати вам декілька питань стосовно діяльності поліції. Почнемо з початку. Скільки поліцейських безпосередньо борються зі злочинністю в місті Здолбунів?
- Раніше до реформи у райвідділі працювало 86 працівників та ще плюс близько 50 працівників лінійного відділу, які обслуговували залізничний вокзал та приналежні до залізниці підприємства. А сьогодні у нас всіх – 70 штатних осіб. Безпосередньо зі злочинністю борються 60 поліцейських.
- Наскільки оновилася поліція новими кадрами?
- Ротація відбулася й відбувається постійно. Проте це не зовсім добре відбивається на організації роботи. Як я прийшов на цю посаду, то мав справу з фахівцями з досвідом роботи по 10-15 років. Наша робота непроста і досвід тут відіграє велику роль. А до нас прийшли молоді кадри, які ніколи раніше в поліції не працювали. Не всі вони готові до тих навантажень, які доводиться витримувати, і звільняються.
- Тому ви шануєте старі кадри. А чи є такі працівники, яких хочеться вигнати?
- Нині вже таких нема. А зі старшими легше тому, що вони знають як роботу, так і дисципліну, на відміну від деяких молодих, котрі прийшли до нас, але й самі не знають, чому сюди потрапили.
- Як ви відчуваєте, стало більше довіри до поліції?
- Постійно над цим працюємо. Довіра до поліції буде тоді, якщо людина буде звертатися до нас за поміччю.
- Телефон довіри у вас є?
- Це – 102. Його достатньо. Можна не називатися, якщо не хочете, або боїтеся.
- Чи вистачає в поліції патрульних авто? Скільки їх у вас є?
- Є два. Але не вистачає.
- Обіцяють?
- Обіцяють. Завжди обіцяли. Але…
- Якщо трапляється якась пригода в селі, чи встигає екіпаж туди вчасно доїхати? Адже у наших селах більшає асоціальних елементів, процвітає пияцтво. І дільничний є не в кожному селі.
- На сьогодні ми на повідомлення реагуємо до години. Не було ще такого випадку, щоб за годину не приїхали. Але ситуації бувають різні. Іноді викликають на банальну сімейну сварку. А буває, що викликають на крадіжки й навіть велике пограбування. На вирішення такого питання потрібен час, треба розібратися, опитати людей, а у нас недостатньо штатних працівників і авто.
- Скільки, зазвичай, буває викликів у день?
- Від 15 до 25-ти. І треба скрізь встигати й виконувати свою роботу як належить. Тож намагаємося добре її організовувати.
- Які злочини на Здолбунівщині поширені найбільше?
- Найпоширенішими є крадіжки. І це не тільки по Здолбунову, але й по всій Україні.
- Причиною цього, напевно, є низький рівень життя наших людей?
- Так, але це лиш одна з причин. У цілому в населення низький рівень правосвідомості. Процвітає алкоголізм, наркоманія. Часто причиною цьому є безробіття. Хоча чимало й таких осіб, які просто не хочуть працювати. Не раз з таким доводиться стикатися. Приходить чоловік - просить гроші. Прошу зробити певну роботу, за яку пропоную оплату. Не хоче. Каже «дайте мені 5 грн і я пішов». Це дуже велика суспільна проблема. Друга проблема криється в тому, що за кордоном працює чимало наших заробітчан. А в тій же Польщі є такі наркотичні препарати, які там вільно продаються. Їх купують, везуть сюди і тут розповсюджують. Заробляють. І ширять біду.
- Треба з людьми працювати, починаючи навіть не зі школи, а з дитячого садочка. Це ще й соціальна проблема, а не тільки правоохоронна.
- Так. Щоб зменшити рівень злочинності, або її зупинити, треба приділяти велику увагу профілактичній роботі з населенням: з дітьми, молоддю. Ми працюємо в цьому напрямку, ходимо до школярів та проводимо з ними бесіди. Хоча наше основне завдання – це правоохоронна робота, патрулювання вулиць і стабілізація обстановки. От на свята ми будемо працювати скрізь у місцях скупчення людей. Тому й запрошуємо до співпраці ЗМІ, щоб із допомогою журналістів вести профілактичну роботу серед населення. Краще злочини попереджувати, ніж потім ловити злочинців.
- З ким найтісніше спів­працюєте?
- З районною адміністрацією, особливо службою в справах дітей і молоді. По зак­ладах відпочинку, на дискотеках чергуємо.
- Поговорювали про створення добровільних народних дружин. Що у Здолбунові? Ніхто не виявляє бажання патрулювати вулиці?
- У нас створені такі громадські формування. Але що тут сказати? Спалах патріотизму був під час Революції Гідності. Тоді люди патрулювали, намагалися за всім пильнувати. Але так не може тривати завжди. За кожну роботу, на яку витрачається час і зусилля, людина повинна отримувати якісь кошти.
- Дякую за розмову і бажаю успіху в нелегкій і небезпечній службі.
Розмовляла
Людмила МАРЧУК.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити