Чи варто сумніватися, що в більшості людей слово “родина” викликає найсердечніші й найприємніші почуття. Однак, на жаль, нерідко трапляється й інакше: любов, згода й взаємоповага, з якими у свідомості все тієї ж більшості й асоціюється сім’я, розбиваються об стіну жорстокості й насильства. І перше, що приходить на думку в подібній ситуації, найчастіше пов’язаній з образою й розгубленістю, - до болю знайомі цифри телефонного номера – 102.
Проблема сімейного насильства дійсно була і є актуальною. Питання лише в тому, наскільки ефективно міліція може впливати на її вирішення? Скептицизм, що звучить у запитанні, невипадковий, адже недаремно в народі говорять: чужа родина – сутінки. Трагедії сімейного життя, як правило, невидимі: конфлікти відбуваються подалі від людських очей, у будинках і квартирах, у місцях, які з юридичного погляду не підпадають під правову класифікацію “суспільних”.
Тим паче, що донедавна, вплинути на побутове насильство силою закону й справді було неможливо. Відповідно до Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”, насильство - це нанесення одним членом родини іншому побоїв, тілесних ушкоджень, а також умисне позбавлення волі, житла, їжі, одягу й інших нормальних умов життя, які можуть спричинити смерть, викликати порушення фізичного й психологічного здоров’я, посягання на честь і достоїнство громадянина.
Як же діяти потерпілому, якщо родинна сварка переросла в бійку? Передусім, звернутися до органів внутрішніх справ із заявою про вчинення насильства. Процедура її розгляду полягає в тому, що дільничний інспектор, що прибув за викликом, спочатку складає матеріали про факт скоєння правопорушення на сімейно-побутовому підґрунті. Якщо з’ясовується, що факт злочину місця не мав, особі, яка вчинила насильство, виноситься офіційне попередження про неприпустимість насильства в сім’ї. І головне - впродовж року ця особа знаходиться на профілактичному обліку в органах внутрішніх справ. 
Також слід зауважити, що крім попередження, існує й відповідальність за вчинення насильства в сім’ї – першочергово кримінальна.
Тому не потрібно ніяковіти, звертаючись до працівників внутрішніх справ з приводу вчинення насильства в сім’ї. І нехай проблема сімейного насильства більше нагадує своєрідний лікнеп для тих, хто зіштовхується з подібними проявами, навряд чи варто сумніватися в його необхідності й корисності.
Людмила Горбач,
дільничний інспектор міліції СДІМ Здолбунівського 
РВ УМВС, ст. лейтенант міліції.



Comments are now closed for this entry