Останнім часом про пенсійну реформу, проблеми пенсійного забезпечення та шляхи їх вирішення говорять всі: і посадовці, і нинішні пенсіонери, і, особливо, майбутні, тому що пенсійна реформа стосується всіх. Про етапи пенсійної реформи та особливості запропонованих змін у пенсійному законодавстві ми просимо розповісти начальника головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Віталія ШУЛЯ.

- Віталію Степановичу, в області тривають інформаційні заходи із всенародного обговорення проекту Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, особливостей запропонованих змін у пенсійному законодавстві. Як проходить процес обговорення?
- В рамках інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо обговорення з громадськістю проекту Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" проводяться "круглі" столи з представниками громадськості, соціальними партнерами та журналістами. В усіх управліннях Фонду в області працюють інформаційні "гарячі” телефонні лінії, розміщено відповідні оголошення в засобах масової інформації, в місцях масового перебування людей тощо. Використовується щонайменша можливість звернутися до представників різних категорій населення, громадських, профспілкових організацій, трудових колективів для найповнішого залучення людей до процесу обговорення.


Активну участь в кампанії беруть управління Пенсійного фонду України в районах та містах області. Місцями проведення таких зустрічей стали приміщення районних та сільських рад, будинків культури, вузлів зв’язку, лікарень, відділів освіти, центрів зайнятості, промислових підприємств та організацій.
- А як би ви охарактеризували суть нинішньої пенсійної реформи?
- Головна мета реформи – стабілізувати пенсійну систему та гарантувати виплати пенсій на довгострокову перспективу. Адже ні для кого не секрет, що в Україні, як і у всьому світі, тривають процеси старіння населення, при цьому пенсійний вік у нас – один з найнижчих у світі. У 2011 році, за умови відсутності реформ, дефіцит бюджету Пенсійного фонду України складе 20 млрд. гривень, і, якщо нічого не змінювати, дефіцит пенсійної системи зростатиме, що з часом розбалансує солідарну систему пенсійного забезпечення повністю. Крім того, планується ліквідувати надмірний розрив у розмірах пенсій із солідарної системи, забезпечити справедливий розподіл коштів та створити для людей можливість накопичувати максимальний розмір пенсії, виходячи з власних доходів. Запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базуватиметься на засадах накопичення коштів на індивідуальних пенсійних рахунках та передбачає механізм їх успадкування, дасть змогу урізноманітнити джерела доходів майбутніх пенсіонерів і забезпечити вищий рівень пенсій, а також підвищити зацікавленість кожної особи у легальній сплаті внесків, що призведе до зниження рівня тінізації економіки.
В той же час, збалансування бюджету Пенсійного фонду України та реформування солідарної пенсійної системи надасть змогу ліквідувати диспропорції у розмірах пенсій, призначених у різні роки, забезпечити стовідсоткову виплату пенсій у майбутньому та встановити соціально справедливу систему пенсійного забезпечення. Адже сьогодні, і це певна проблема, пенсійні виплати не завжди зароблені. Ми виплачуємо людині, яка має п’ять років трудового стажу, мінімальну пенсію в 750 грн., як і її сусіду чи родичу, котрі відпрацювали по 30 - 40 років – пенсію більшу буквально на 50-70 гривень. Цей дисбаланс, ми сподіваємося, допоможе вирішити новий закон, яким передбачено мінімальний стаж для призначення пенсії 15 років. Як на мене, це правильно. Щоб отримувати пенсію, необхідно брати участь у наповненні Пенсійного фонду України.
Проблемою є й те, що немає чіткого розмежування джерел виплат пенсій. Коли в 2003 році приймався Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення”, ми сподівалися, що буде внесено зміни у всю систему пенсійного забезпечення в країні. На жаль, ще частково діє закон про пенсійне забезпечення (1992 року) та 27 законів, які регулюють спеціальні пенсії. Тому важко було розмежувати джерела фінансування пенсійних виплат. Це дуже важливе питання. Ми повинні розділити спецпенсію на страхову частину (яка становить 47—48% заробітної плати) і спеціальну. Спеціальна частина спецпенсії, як і доплати до прожиткового мінімуму при виплаті страхових пенсій — усе це має фінансуватися за рахунок державного бюджету.
- Сьогодні дуже багато критики звучить на адресу солідарної системи — мовляв, вона недосконала і її треба ліквідувати…
- Солідарна система в Європі працює вже 150 років, від неї ніхто поки що не відмовився і на заміну нічого нового не придумав. Є кілька соціально-економічних параметрів, без яких будь-яка пенсійна реформа приречена на невдачу. Не система винна - має працювати економіка. У 2003-2004 роках ми здійснили перші кроки з пенсійного реформування, не зробивши головного - реформи заробітної плати.
Сьогодні в області установи державної та бюджетної сфери, а це 2,3 тис. платників, що складає всього 3,3 відсотка усіх платників внесків Рівненщини, сплачують 65,6 відсотка надходжень пенсійного бюджету області. А юридичні особи недержавної форми власності (вони становлять 20 відсотків усіх платників) сплачують 31,4 відсотка надходжень. Ось вам ілюстрація проблеми.
Крім того, в області більше 10 тисяч працюючих на майже 800 підприємствах одержують офіційну заробітну плату менше мінімальної. Як же вони живуть за 500 грн., за що існують?
І не останнє питання, яке істотно впливає на успішність пенсійної реформи, це борги перед Фондом та своєчасність виплати заробітної плати. Невиплачена зарплата серйозно знижує трудовий стаж. Особливо це актуально для працівників підприємств-банкрутів.
За оперативними даними, платники області заборгували Пенсійному фонду України 38,1 млн. грн., з них безпосередньо недоїмка по страхових внесках – 26,9 млн. грн. та 11,2 млн. грн. – сума несплаченої пені та фінансових санкцій. На сьогоднішній день застраховані особи, які працюють на 1079 підприємствах області, не зможуть зарахувати до свого страхового стажу періоди роботи на підприємствах, за які не сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України. Ми постійно роз’яснюємо, що кожен нині працюючий повинен бути зацікавлений у своєчасній і в повному обсязі сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України, тому що саме цей аспект формує право на отримання пенсії майбутніми пенсіонерами та є визначальним при обчисленні її розміру.
Тримати людей і не платити їм або платити копійки — це неправильно. Адже головна умова успіху пенсійної реформи — це зайнятість і високі зарплати.
- Тобто, якби у нас не було проблем низьких зарплат та несвоєчасної їх виплати, не велася б мова про пенсійну реформу?
- Ні, адже існує демографічний чинник, про який багато говорять наші вчені. Сьогодні нам було б набагато простіше, якби ці проблеми вдалося вчасно розв’язати. Необхідність підвищення пенсійного віку зумовлена негативною тенденцією, яка спостерігається у співвідношенні: працюючий — пенсіонер. Зараз в області на 10 працюючих припадає 12 пенсіонерів, а в Зарічненському та Корецькому районах на 1 працюючого - майже по три пенсіонери, в Гощанському, Володимирецькому, Демидівському районах – по два. Лише в містах Рівне та Кузнецовськ чисельність працюючих перевищує кількість пенсіонерів. І якщо нічого не робити, то це співвідношення погіршуватиметься, і колись ми прийдемо до такого моменту, що просто нікому буде утримувати пенсіонерів.
- Значна питома частка наших громадян мають зарплати часів Радянського Союзу. Як вплине запропонована законопроектом відмова від урахування заробітків до 1 липня 2000 року на призначення нових пенсій?
- Перш за все, особливість нинішньої пенсійної реформи - це збереження гарантій, адже умови нарахування та виплати пенсій для нинішніх пенсіонерів залишаються незмінними.
А щодо планованого переходу до обліку заробітку виключно за даними персоніфікованого обліку, я вважаю, що це правильно. Ви не уявляєте, наскільки важко сьогодні майбутнім пенсіонерам знайти дані по зарплатах за 80-90-ті роки, адже колгоспи-радгоспи, деякі підприємства та організації збанкрутували чи просто припинили існування, своєї документації в архіви не здали.
Крім того, ніде правди діти, країною ходять печатки підприємств, яких немає, розплодилося чимало умільців підробки, і часом нам приносять довідки про зарплату в розмірі 100-200 тис. грн. на місяць. Це ж несправедливо. Тому в законопроекті пропонується простий цивілізований спосіб - брати відомості про зарплату з електронної бази даних персоніфікованого обліку платників пенсійних внесків, де вони накопичувалися, починаючи з 2000 року. Тим паче, що це цілком відповідає страховому принципу, на якому базується наша солідарна пенсійна система.
- Яка сьогодні по області питома частка пенсій до 1 тис. грн.?
- Такі пенсії одержують майже 226 тисяч пенсіонерів області з 312. Але нині до мінімалки ми додаємо відсоток за понаднормовий стаж, встановлюємо надбавки та підвищення.
А взагалі в нас різні підходи до цього питання. Держава гарантує громадянину виплату пенсії в розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму? Гарантує. Якщо сьогодні звичайна страхова пенсія - 500 грн., а прожитковий мінімум 750 грн., пенсія не може бути меншою за 750 грн.
- А як будуть перераховуватися пенсії працюючим пенсіонерам після ухвалення нового закону? Враховуватимуть лише новий стаж?
- Припустимо, людина оформила пенсію в 60, але працювала до 70 років. Їй зробили чотири перерахунки пенсій, наближається термін п’ятого, але вже за новим законом. Буде враховуватись заробіток, за яким проводився останній перерахунок.
Сьогодні люди, оформивши пенсію, можуть відпрацювати два роки і перерахувати її. Проте зростання пенсії після перерахунку за два відпрацьовані роки не може становити 150-200 відсотків. Це неправильно! Поясню, чому. Ідеологічно ми заклали в перший рівень страхову систему — скільки ти сплатив, стільки й одержиш. Та хіба за два роки людина накопичила стільки грошей, щоб мати пенсію вдвічі більшу, ніж раніше?
- Наскільки я розумію, буде фактично зменшено пенсію (порівняно з діючими правилами) для тих, хто прийде її оформляти після ухвалення нового закону. Адже заробіток порівнюватимуть із середньою зарплатою не за рік, а за три роки, які передують призначенню пенсії.
- Показник середньої заробітної плати, який береться при призначенні пенсії, збільшуватиметься щороку. У будь-якому разі показник за три останні роки, що передбачений законопроектом, буде вищий, ніж той, який ми застосовуємо для призначення пенсії цього року.
- Люди також висловлюють побоювання з приводу нормативного страхового стажу, який для жінок підвищується до 30 років. Сьогодні навіть 45-річним улаштуватися на роботу дуже проблематично. Є побоювання, що багато хто не заробить 30 років стажу.
- Якщо людина не може влаштуватися на роботу, необхідно ставати на облік у центрі зайнятості - тоді стаж буде зарахований.
А щодо побоювань… На сьогодні середній страховий стаж по країні й для чоловіків, і для жінок - 37 із половиною років. Для прикладу візьмемо дівчину, яка закінчує в 19 років педучилище і працює вчителем. Який стаж у неї буде до 55 і, тим паче, до 60 років?
- А загалом, як ви ставитеся до підвищення пенсійного віку для жінок?
- Позитивно. Пенсійний вік для жінок з 55 до 60 років пропонується збільшувати протягом 10 років – на 6 місяців кожного року. Водночас для зменшення негативного впливу проектом закону передбачено певний механізм компенсації: пенсія тих жінок, які виходитимуть на заслужений відпочинок за новим віковим цензом, за кожен рік збільшуватиметься на 2,5 відсотка. Тобто за десять років розмір пенсії зросте на 25 відсотків.
55-річні жінки не надто поспішають залишати роботу, багато хто з них довго працює після досягнення пенсійного віку, не кожна хоче сидіти вдома А так - серед молоді, у колективі… Звичайно, ситуації в людей різні, але так вважає багато хто.
- Майже десять років тому, на початку реформування, нам обіцяли єдиний пенсійний закон і ліквідацію понад двадцяти законів про спецпенсії. Як ви вважаєте, чи буде колись в Україні єдиний пенсійний закон із єдиними правилами призначення пенсій?
- Дуже багато питань залишаються невирішеними. Неврегульовані питання списків № 1 і № 2, інших пільгових пенсій. Була ідея створення на третьому рівні корпоративних пенсійних фондів, які візьмуть на себе ці виплати, але вона дотепер не реалізована. А без цього скасувати спеціальні закони нереально.
З іншого боку, зараз надається право на одноразову допомогу в розмірі десяти пенсій працівникам освіти, охорони здоров’я та культури, ми зближуємо умови їхнього пенсійного забезпечення та держслужбовців. Отже, перший, нехай і невеличкий, крок до уніфікації цим законом робиться.
- На мій погляд, населення навряд чи сприйме цей крок як серйозне досягнення. Люди хочуть соціальної справедливості, щоб обмеження виплат 12 прожитковими мінімумами для непрацездатних стосувалося не тільки новопризначених, а й старих пенсій.
- Коли бюджетним законом установлювалися обмеження пенсійних виплат суддям, прокурорам, Пенсійний фонд України програв усі суди. У 2009 році Конституційний суд поставив у цьому питанні крапку, тож існуючі виплати обмежити не можна.
Законопроектом встановлюється соціальна справедливість. Максимальний розмір пенсії обмежується 12 прожитковими мінімумами (на сьогодні це 750 гривень). Отже, якби новий закон діяв вже сьогодні, максимальний розмір пенсії не перевищував би 9000 гривень. Планується ввести ще одне обмеження для цієї категорії пенсіонерів. Спеціальні пенсії на період роботи пенсіонера буде знижено до загального рівня. Зокрема, поки людина пенсійного віку працює, їй виплачується пенсія на підставі звичайного трудового закону про загальне обов’язкове державне пенсійне страхування. Лише після звільнення з роботи пенсіонер отримуватиме пенсію державного службовця або за спецзаконом. Разом з тим, пропонується зменшити базу для нарахування пенсії: якщо сьогодні вона максимально становить 90 відсотків, то в новій редакції для всіх спецзаконів становитиме 80 відсотків. Крім того, з 1 січня 2013 року пенсійний вік для чоловіків-держслужбовців становитиме 62 роки.
Розмову вела
Тамара Бацмай. 

 

Comments are now closed for this entry