Нам пишуть

День Здолбунова цьогоріч відсвяткували на високому рівні. Цікаві заходи подарували велику насолоду глядачам. От тільки жаль, що на цьому святі одні з найактивніших його учасників були обділені увагою з боку керівництва міста та району. Мова про спортсменів та фізкультурників. Численні глядачі та вболівальники оцінили їхню участь у змаганнях і показові виступи оплесками, а от влада проігнорувала...
Напередодні, 9 вересня, наша країна відзначила День фізичної культури і спорту. Оскільки ж більшість з нас є причетними якщо не до спорту, то до фізкультури, то це - загальне всенародне свято. Однак наше керівництво цьогорічне спортивне свято року програло з розгромним рахунком… Під час відзначення найактивніших жителів міста та району на сцену підіймався лише один спортсмен. Вочевидь, питати за це потрібно у «збірної команди влади» на чолі з її капітанами - очільниками райдержадміністрації, районної та міської рад. Саме вони та їхні команди відповідають за те, що нині відбувається у місті та районі. У цій команді є «гравці», які згідно з посадовою інструкцією, відповідають за розвиток фізкультури і спорту у районі та місті. І за це, до речі, отримують заробітну плату.

У моїй робочій кімнаті ікони, подарунки від випускників школи 1987 року, це “Ісус Христос” і “Тайна вечеря”. Обидві освячені в церкві. Дивлюсь на них і в пам’яті зринають слова з твору “Бог” Дмитра Мережковського: “О Боже мій, дякую за те, що дав моїм очам Ти бачити світ - Твій вічний храм. І ніч, і хвилі, і зорю я серцем своїм відчув. І Ти відкрився: Ти – світ. Ти - все. Ти - небо і вода. Ти - голос бурі. Ти – ефір. Ти - голос поета. Ти - зоря провідна” (Переклад українською авторський).

Нещодавно у Будеражі відбулася непересічна подія. Сонячного недільного дня у тамтешньому храмі після п’ятдесяти років спільного подружнього життя обвінчалися Михайло Миронович та Любов Вікторівна Овдіюки (на фото). Привітати їх прийшли рідні, близькі та односельці. Адже це подружжя у селі знає та поважає чи не кожен.

Михайло Миронович родом з с. Спасів, Любов Вік­торівна - з Цуркова. Навчався Михайло Овдіюк у Рівненському кооперативному технікумі, де здобув освіту економіста. Потому отримав направлення на роботу у Будеразьке сільське споживче товариство. Трудився там економістом, бухгалтером, а згодом - головою товариства.
Любов Вікторівна працювала й у ветеринарній дільниці, і продавчинею. Куховарила на весіллях, чудово шила.
Півстоліття тому Михайло Миронович та Любов Вік­торівна одружилися. Прожили ці роки у любові та повазі. Виховали двох чудових дітей – Василя та Оксану, мають хороших невістку та зятя, трьох онуків і двох правнуків.

Ціни на ліки - справж­нє лихо для пенсіонерів. Вони змушені купувати у місцевих аптеках медикаменти імпортного виробництва, які є надзвичайно дорогими. Там ще й часом вводять пенсіонерів в оману, стверджуючи, що роблять знижки… Як нам купувати Предуктал, який коштує 153,50 грн., Діабетон, ціна якого 52,50 грн. та інші, не менш дорогі препарати? Заплатиш 393 грн., при цьому навіть не придбавши всього, що потрібно, їдеш додому і зі сльозами рахуєш, скільки ж залишилося на прожиття. Купиш буханець хліба, кілограм яблук, так, щоб не померти до наступної пенсії...
Хіба ж ми такого чекали? А наша країна ж багата, усе в ній є - і корисні копалини, і чорноземи, яких немає у жодній іншій країні. Пишу ці рядки і плачу. Думала, дочекаюся незалежної України, стане жити краще. Виявилося, що не живу, а виживаю… Скажіть, як же далі жити? Це - мій крик душі…
Галина АДАМЧУК,
с. Здовбиця.

«Найвеличніший музичний інструмент» - так часом висловлюються про форте­піано. Цей інструмент здатний відтворити найрізноманітнішу музику: класику, джаз, поп, народну… У концертному залі ви розчуєте потужний звук фортепіано навіть у симфонічному оркестрі і, водночас, під його ненав’язливий акомпанемент може виступати професійний співак. Фортепіано порівнюють з паліт­рою художника, спеціально для цього інструмента створюють найпрекрасніші музичні твори.
Справжнє свято фортепіанної музики відбулося нещодавно у ЗОШ І ст. № 7. Вихованці нашого закладу, які відвідують і музичну школу, подарували учням-глядачам музичні твори у своєму виконанні.

Відзначення Дня Перемоги цього року у нашій країні стало по-особливому теплим, неформальним. Це було дійство справжньої пам’яті і скорботи за убієнними, початок так необхідного нашій державі примирення, де сивочолих ветеранів Червоної армії та нарешті визнаних законодавчо ветеранів УПА примирили молоді люди у військовій формі, які самовіддано захищають Україну від кремлівської орди на Сході. Ці молоді люди, воїни – онуки і правнуки тих і інших ветеранів. Але Батьківщина у них одна – розшматована ворогом, полита кров’ю Україна. Ще більшої зворушливості, душевності додало свято Матері, яке цього разу майже співпало з днями Пам’яті та Перемоги.