Ідея трансплантації органів своїм корінням сягає глибокої давнини, а якщо точніше – VІІІ-ХІІ століть до нової ери. Пізнішим доказом є легенда про святих великомучеників Козьму і Діаміна, датована ІІІ століттям нашої ери. Вони, намагаючись вилікувати знатного вельможу, відрізали йому хвору ногу і пришили здорову, взяту у раба. Операція виявилася невдалою, вельможа помер, а Козьму і Діаміна стратили.
Потім, уже в VІІ столітті, були випадки переливання крові від ягнят людям. Трансплантація ж органів людини вперше була здійснена у ХХ столітті. Зокрема, в Україні на початку тридцятих років професор
Ю. Ю. Вороний зробив пересадку нирки хворій, яка прожила всього два дні.
Розвиток медицини і її досягнення привели до того, що у 1963 році було успішно здійснено пересадку легені, у 1964 - печінки, а в 1967 році південноафриканський хірург К. Бернард пересадив людині донорське серце.
Тепер трансплантація стала одним з найсучасніших напрямків медичної допомоги в світі. В Україні вона також успішно розвивається. Одним із семи центрів, де здійснюються пересадки нирок, є Львівський - єдиний такий заклад у західних областях. Саме тому 9 вересня цього року у Львові, у музеї історії медицини Галичини, за підтримки Всеукраїнського центру прес-клубів “Україна Форум” і було проведено прес-конференцію на тему “Підсумки діяльності та перспективи розвитку трансплантології в Україні на прикладі Центру трансплантології у Львові: медичні, правові та соціальні аспекти”, під час якої виступили і відповіли на численні запитання журналістів головний лікар Львівської обласної клінічної лікарні і керівник проекту Олександр Лемішко, керівник центру трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів, завідувач кафедри хірургії ЛНМУ ім. Д. Галицького професор Ігор Кобза, головний трансплантолог ГУОЗ Львівської облдержадміністрації доцент Ростислав Жук, завідувач відділення хронічного гемодіалізу Львівської обласної клінічної лікарні Оксана Русин та доктор теології отець Ігор Бойко із греко-католицької церкви.
Під час прес-конференції особливо наголошувалося на тому, що потрібні всебічне формування позитивної суспільної думки щодо донорства органів, вдосконалення нормативно-правової бази в галузі трансплантології та адаптація законодавства у відповідності до європейських стандартів.
У Львівському центрі на сьогодні здійснюється кожна сьома трансплантація нирки в Україні. Здійснюється успішно, але, на жаль, через відсутність необхідної кількості трансплантантів багато хворих не можуть своєчасно отримати кваліфіковану медичну допомогу.
За кордоном, зокрема і в європейських країнах, внаслідок цілеспрямованої інформаційно-виховної та освітньо- роз’яснювальної роботи серед населення люди відчувають особисту відповідальність за життя інших й психологічну готовність надати допомогу. І мова тут зовсім не про те, щоб здорові люди ставали донорами (хоча й таких випадків серед родичів є достатньо), а про те, що в разі смерті людини її органи можуть бути використані для врятування життя інших.
П’ять років тому у нашій країні було прийнято закон, який дає право на орган загиблої чи померлої людини тільки з дозволу її родичів. Незважаючи навіть на передсмертну згоду людини, лікарі не можуть скористатися її органами для того, щоб врятувати життя іншому. Через часові обмеження - лік іде на хвилини, й дорога кожна мить, отримати такий дозвіл вчасно частіше всього неможливо. А через відсутність необхідної кількості трансплантантів кількість проведених операцій з трансплантації органів становить трохи більше одного відсотка від загальної потреби!
На сьогодні лікування у Львівському центрі отримують 245 пацієнтів (враховуючи сателітні відділення хронічного гемодіалізу в Дрогобичі та Червонограді). 48 хворих з трансплантованими органами знаходяться на спостереженні. На базі кардіохірургічного відділення успішно виконуються операції з імплантації біологічних клапанів серця, протезування грудної аорти гомографтами.
До сказаного слід додати, що відповідно до статті 8 Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині” діяльність, пов’язану з трансплантацією, можуть здійснювати акредитовані в установленому законодавством порядку заклади охорони здоров’я, а лікарі мають отримати згоду на операцію від донора та реципієнта. Реципієнт має бути об’єктивно поінформований про необхідність операції та мати відповідні медичні показання. Без згоди таку операцію можна здійснювати лише у невідкладних випадках, тоді рішення ухвалює консиліум медичних фахівців. Проте в жодному разі не може йтися про купівлю-продаж органів.
Є й інша стаття (15) Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних трансплантантів людини”, якою передбачається, що живими донорами можуть бути лише близькі родичі: чоловік, дружина, батько, мати, син, дочка, бабуся, дідусь, племінник, племінниця.
Перед журналістами виступили бабуся і врятований нею внук Сергій Овчаров, котрому вона віддала свою нирку. Є такий приклад і в нашому районі - мати віддала свою нирку синові. Це було в Здовбиці.
Церква, як засвідчив виступ отця Ігоря Бойка, підтримує розвиток трансплантології, бо робиться це в ім’я людини, в ім’я спасіння ближнього.
Володимир Дрозюк.

Comments are now closed for this entry