Чи дочекаємося коли-небудь обіцяного подешевшання ліків?

За останні роки чого тільки не намагалися втілити в життя чиновники у питаннях регулювання фармацевтичного ринку. Проте закономірність вимальовувалася єдина: усі спроби щось змінити на краще практично завжди завершувалися черговим подорожчанням медикаментів. Лікуватися неймовірно дорого, аптеки ж продовжують відкривати на кожному кроці. Отже, вигідна це справа?
Звісно, вигідна, особливо ж, якщо уявити обсяг фармацевтичного ринку: за офіційною інформацією, щороку українці витрачають на ліки 50 мільярдів гривень. Але й це не межа, бо найбільш шалене зростання цін на ліки споживачам довелося пережити в останні кілька місяців. Цей невтішний для особистих бюд­жетів процес стимулювали і нестабільність в країні, і різке зростання курсу валют, і ухвалення так званого “антикризового” закону. Згідно з останнім постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення з 1 квітня 2014 року обкладається податком на додану вартість за ставкою 7 % на всіх етапах поставок.


Як наслідок, ліки в місцевих аптеках дорожчали у кілька етапів, а люди намагалися навіть створювати певний запас найнеобхідніших медикаментів.
Однак ліки - товар специфічний, великих запасів у домашню аптечку не наскладаєш. У результаті ж замість обіцяного подорожчання лікарських препаратів для кінцевого споживача на 10-12 % маємо набагато більше зростання цін. І шукати дешеві ліки в місцевих аптеках просто немає сенсу. Пройшовшись міськими аптечними закладами, робимо висновок, що ціни зросли усюди і на все. Реакція ж покупців цілком зрозуміла. “Страшно мені вже й заходити у ту аптеку... Раніше купувала від тиску “Тенорік” за 29 гривень, тепер он вже 39...” - зіт­хає літня жінка у черзі.
Цікаво, що представники власників місцевих аптечних мереж переконують, що їх вини у такому підвищенні немає. Мовляв, нинішнє законодавство жорстко регулює надбавки та ціни на медикаменти. Тому справа не у коливанні курсу валют, а в отриманні ліків за вищими цінами безпосередньо від дистриб’юторів. Проте про наявність зловживань з боку власників фармацевтичних мереж час від часу натякають представники різних органів контролю. Однак пацієнтам, у яких тиск підскакує тільки від одного візиту до аптеки, ймовірно, хотілося б бачити реальні результати таких перевірок.
Поки що споживачі ліків “викручуються”, хто як може. Хтось потроху вичерпує старі запаси, хтось переходить на дешевші вітчизняні аналоги закордонних препаратів. До слова, експерименти з самостійним пошуком аналогів - річ небезпечна для здоров’я. Тому тим, хто прагне зекономити, варто все ж таки відвідати лікаря та спробувати дізнатися, чи можна замінити наддорогий медикамент дешевшим.
Що ж до перспектив, то урядовці запевняють, що ліки таки дешевшатимуть. Заплановане так зване референтне ціноутворення, тобто “рівняння” цін на ліки до їх вартості у сусідніх країнах, а також впровадження єдиних погоджених цін на однотипні ліки різних виробників.
Нещодавно міністр охорони здоров’я Олег Мусій навіть конкретні цифри назвав: очікується, що ліки в середньому подешевшають на 40 %. Однак такі твердження видаються, м’яко кажучи, оптимістичними. По-перше, міністр жодних конкретних дат, на які варто орієнтуватися, так і не вказав. По-друге, усі ми маємо сталий життєвий досвід, який свідчить, що у нашій країні взагалі рідко коли щось дешевшає.
Насторожує і той факт, що про ті самі референтні ціни та європейський підхід до формування фармацевтичного ринку час від часу згадувала й минула влада. Тоді і комісії створювали, і доручення давали, і обіцяли зростання частки вітчизняних (а, отже, відносно дешевих) ліків протягом найближчих років. А завдяки системі референтних цін обіцяли знизити вартість деяких препаратів на 15-30 %. Зрозуміло, що жоден хворий такого блага так і не дочекався.
Але годі спогадів, бо тепер ми вже знаємо про минулу владну верхівку аж надто багато. Та більше цікавить все ж таки влада нинішня. Незважаючи на складну ситуацію у державі, їй, владі, варто було б чітко усвідомити: регулювання цін на ліки - це та діяльність, від якої залежить життя та здоров’я мільйонів громадян. Бо з хворою та зневіреною нацією здорової держави точно не побудуєш.
Марина СТЕПАНЮК.

Comments are now closed for this entry