З кожним роком людей, котрі потерпають від телезалежності, стає дедалі більше, а діагноз телеманіяк можна поставити не лише домогосподаркам чи пенсіонерам. Кожен третій українець, як свідчить статистика, - потенційна жертва телеекрана. Що ж це за хвороба - телеманія? Як вона впливає на наше здоров’я і психіку?

Телеманіяки і запінгомани
...За півкроку до істини був колись телеоператор Рудік, герой із фільму “Москва сльозам не вірить”, який переконував: “Телебачення скоро витіснить усе! Не буде ні книжок, ні театрів, ні радіо, - суцільне телебачення!”


Минуло якихось тридцять років, і ці пророцтва почали збуватися: нині майже 90 відсотків інформації ми черпаємо з телебачення, а в цілому світі телеглядацька аудиторія становить понад 5 мільярдів людей!
Телебачення наступає нам на п’яти - телевізори вмонтовують в автомобілі, наручні годинники і навіть у холодильники, а багатогодинна варта біля голубого екрана стала нормою для більшості. І в цьому не було б нічого страшного, якби не били на сполох медики: фіксуючи негативний вплив телебачення на фізичний та емоційний стан людини, психологи та психіатри все частіше ставлять діагноз телеманія - патологічна залежність від телевізора. 
“Телебачення нині справедливо називають електронним наркотиком, який поділив своїх шанувальників на дві категорії: телеманіяки - ті, хто дивиться будь-що, тільки б не вимикати телевізор, і запінгомани - ті, хто, не знаходячи нічого цікавого, не в змозі відірватися від екрана, а тому постійно перемикають канали”, - пояснює Тереза Торопова, заступник директора Асоціації сімейної психотерапії України. 
Близько 25 відсотків українців уже “закінчені” телемани, цю їхню залежність можна порівняти із захопленням наркотиками. Тільки-но загоряється телеекран - людина розслаблюється, забуває хатні й робочі клопоти, поринає у світ нереальних героїв і вигаданих сюжетів, а досить вимкнути телевізор - відбувається примусове повернення до реальності з усіма її проблемами.
Хіба не так діють наркотики? І глядач, розуміючи, що, як тільки він вимкне телевізор, послабиться відчуття релаксації, дивиться все підряд. От і виходить: що частіше і довше засиджуєшся біля телевізора, то більше його хочеться дивитись”.

Телевізор виснажує нервову систему
Найбільше уражені телеманією, як вважають психологи, ті, що пильно стежать за віртуальним життям героїв “мильних” опер і серіалів. Майстерно вигаданий світ телемрій засмоктує, і людина мало не “живе” в телевізорі: з ним прокидається і з ним лягає спати.
Своє сіре і монотонне життя вона охоче розмінює на гостросюжетну, нескінченну і сповнену примітивних інтриг жуйку з неймовірними пригодами, катастрофами, нещастями і всіма можливими “страстями-мордастями”. Цей каламутний потік псевдопереживань цілковито заповнює людську свідомість, і задуматися над своїм життям просто ніколи!
“У телеманів, як правило, убога фантазія, примітивний внутрішній світ і бідне на події життя, - вважає психолог. - Ці вади людина намагається компенсувати, “паразитуючи” на режисерських фантазіях творців телесеріалів. Поведінці телеманів притаманні всі ознаки узалежнення, передовсім, неадекватна реакція на телевізор: об’єкт залежності забирає дуже багато часу; людина марно пробує обмежити час спілкування з ним, заради телевізора відмовляється від виконання певних сімейних чи професійних обов’язків”.
Заповзяті телевізійні наркомани, незалежно від віку, розсіяні, дратівливі, їм важче концентрувати увагу. Вони частіше впадають у безпричинну тугу, відчувають занепокоєння, тривогу і самі не розуміють, що причина пригніченого настрою - залежність від телевізора. У молодих людей, котрі багато часу проводять перед телеекраном, погіршуються розумові реакції, а в людей похилого віку відбуваються хворобливі зміни у головному мозку. Пояснення цього просте: коли ми читаємо книжку, інформація у мозок надходить відповідно до наших можливостей. Коли треба, ми зупинимося, обміркуємо прочитане, перечитаємо ще раз.
А коли дивимося телевізор, інформація ллється нестримним потоком, таким величезним і насиченим, що мозок не в змозі її сприйняти і засвоїти. Немов той вампір, телевізор пожирає нашу нервову систему і, всупереч нашій волі, впливає на свідомість і підсвідомість.

Трамплін до ожиріння
Американці, як виявилося, висиджують перед телевізором у середньому 3000 годин на рік, тоді як на читання книжок витрачають у шість разів менше часу!
На щастя, українці ще не дійшли до таких катастрофічних показників, але теж заговорили про згубний вплив на людину цього хатнього тирана. Всього лише чотиригодинне теледозвілля на 70 відсотків підвищує ризик втратити гостроту зору. Тривале сидіння перед телевізором призводить до гіподинамії, а малорухливий спосіб життя - чудовий трамплін на шляху до ожиріння. Адже основні страви телеманів: чіпси, піца, гамбургери, шоколадні батончики, - їжа, для якої не потрібні ложки-виделки і яку можна споживати, не відриваючи погляду від телеекрана.
“Гіподинамія, ожиріння і, як наслідок, захворювання серцево-судинної системи - далеко не єдина шкода, якої завдає нам телевізор, - розповідає Тереза Торопова. - Доведено, що при перегляді телепередач можуть змінюватися основні фізіологічні параметри: тиск, частота пульсу, температура. І діти, і дорослі, котрі проводять перед екраном телевізора кілька годин на день, ризикують заробити атрофію м’язів спини. Від постійного лежання на дивані чи сидіння у кріслі спинні м’язи розслаблюються, “відключаються”, перестають реагувати на нервові імпульси і врешті атрофуються. Що казати! Телеманам зі стажем важко стояти на своїх двох — підтримуючи певну позу, вони мусять спертися до стіни”.
Ну а рентгенівське й ультрафіолетове випромінювання телевізора має опосередкований вплив на людську психіку, статеву активність і підсвідомий рівень сприйняття. Постійне нагнітання телебаченням ситуацій, що провокують стреси, безцензурна демонстрація сцен насильства вкрай негативно впливають на психоемоційний стан людини. З голубого екрана, без перебільшення, ллється кров, а фільмів жахіть та порнографічних стрічок так багато, як ніде в Америці чи Європі.
До того ж телеманіяк мало буває на свіжому повітрі, а брак кисню призводить до швидкої втомлюваності. Все це провокує неврози. Постійний стресовий тиск, який телебачення чинить на глядачів, призводить до підвищення у крові рівня речовин, подібних до наркотиків. Це особливо небезпечно для дитячого організму, а також для ослаблених хворобою людей та людей похилого віку.
Навіть екстрасенси виступають проти тотального захоплення телебаченням, бо ті телефільми, які навівають глядачеві відчуття страху, особливим чином впливають і на енергетику нашого помешкання. Така телепродукція немов відчиняє двері потокові енергетичних хвиль, здатних отруювати наші душі, тіла і квартири.
Оксана ПАХОЛКО.
“Мед-експрес”.


Телеепілепсія – не вигадка
У 1997 році зареєстровано найекстремальніший випадок “ураження” психіки телевізором - в Японії госпіталізували 700 (!) дітлахів із діагнозом оптично стимульований епілептичний удар. А стимульований він був показом по японському ТВ відеогри про “покемонів”.
Такі телеепілептичні удари мали настільки негативні наслідки для здоров’я, що всіх виробників відео- і комп’ютерної продукції зобов’язали в інструкціях застерігати споживачів про можливу небезпеку.
МОВОЮ ЦИФР:
Кількість часу, який ми проводимо біля телеекрана, жахає. За даними соціологів, у середньостатистичній українській родині телевізор працює близько шести годин на добу.
Жителі великих промислових міст щодня витрачають на телеперегляди три години - половину всього свого вільного часу. Отже, з 75 років (ті, хто доживає до цього віку) десять років ми присвячуємо телебаченню. Стільки ж часу потрібно, щоб здобути атестат зрілості!
Найвідданіші шанувальники телебачення - пенсіонери. Вони віддають йому 250 хвилин щодня - набагато більше, ніж люди середнього віку, та домогосподарки, які дивляться телевізор близько 430 хвилин на день!


Як зіскочити з “телеголки”?
Виховуйте у собі і своїх дітях культуру перегляду телепередач: не засинайте і не працюйте під миготіння екрана.
Не дивіться усе підряд, чітко визначте, які передачі для вас обов’язкові (наприклад, новини), а які - ні.
Не сприймайте телевізор як організатора вашого відпочинку, навчіться планувати сімейне дозвілля, згадайте про свої захоплення, зустрічі з друзями, відпочинок на природі.
Не намагайтеся з допомогою телевізора “відключитися” від хатніх чи сімейних клопотів. Що більше часу ви сидітимете біля екрана, то більше нерозв’язаних проблем залишатиметься.
Частіше запрошуйте у дім друзів, і самі ходіть у гості.
Наповніть дозвілля реальними, а не вигаданими враженнями. Позбудьтеся звички вмикати телевізор, щойно прокинувшись, чи переступивши поріг дому, і вже за тиждень такого антителевізійного тренінгу ваша психіка стане здоровшою, а життя - цікавішим.
І вимкніть нарешті телевізор!

Comments are now closed for this entry