радять фахівці людям, у яких діагностовано цю недугу

 

Сьогодні туберкульоз є проблемою для усіх країн світу, бо в жодній з них цю недугу ще не зарахували в число подоланих. Навпаки, починаючи з 90-х років ХХ століття розповсюдженість захворювання зросла. Медики стверджують, що приблизно третина населення планети інфікована туберкульозною паличкою. В нашій країні епідемія туберкульозу зареєстрована з 1995 року - щоденно виявляють приблизно 82 нові випадки цього захворювання і 30 хворих гине.

 

Що і чому?
Відомо, що збудником туберкульозу є мікобактерії, а основним джерелом її поширення – хворі з відкритою формою недуги, бактеріовиділювачі. Мікобактерії з організму хворого можуть виділятися з харкотинням, сечею, калом, спермою, слиною, сльозами, крім того, - з виразок або нориць на тілі. Основним шляхом інфікування є повітряний (90%). Під час кашлю, співу, голосної розмови мікобактерії від хворої людини розповсюджуються на відстань від 1-1,5 до 5 метрів. Рідше, але можна інфікуватись і від хворих туберкульозом тварин та птахів.
Хоча найбільшу вірогідність занедужати мають люди, які належать до так званої групи ризику, – особи, які були в контакті з хворим на активну форму туберкульозу; діти та підлітки, що мають рецидивні хронічні захворювання, що знижують захисні сили організму (часті простуди, хвороби легень, носоглотки, цукровий діабет тощо); усі, хто зловживає алкоголем і палять, наркомани; ВІЛ-інфіковані - нині туберкульоз може вразити будь-кого, незалежно від статі, віку чи соціального статусу. В умовах епідемії та ще за сприяння щоденних стресів і не найкращої екології від недуги не застрахований ніхто з нас. Тож не нехтуйте власним здоров’ям.

Коли негайно потрібно “бити”  на сполох?
Вас мають насторожити постійна невмотивована слабкість, підвищена втомлюваність, погіршення чи відсутність апетиту, помітна втрата ваги за порівняно короткий проміжок часу, тривала лихоманка (частіше з невисокими показниками температури тіла – 37,0-37,50С), пітливість (переважно вночі), задишка, тривалий кашель (впродовж 3 тижнів і більше з відходженням харкотиння, без нього), кровохаркання. Помітивши будь-яку з цих ознак, не зволікайте, якомога швидше зверніться до лікаря.
У медзакладах всім хворим з підозрою на туберкульоз робиться рентгенографія органів грудної клітки. При тривалому кашлі з відходженням харкотиння, останнє у лікарняній або тубдиспансеру лабораторії обстежують на наявність мікобактерій. 

Навіть, якщо є підозра хвороби або її діагностовано, життя триває
На туберкульоз хворіли із часів появи людства. Цією недугою були уражені відомі особистості й прості люди. На сьогодні медицина скасувала знак рівності між поняттями «туберкульоз» та «смерть». Звичайно, за умови вчасного виявлення хвороби і системного, тривалого її лікування.
Отож, якщо медики повідомили вам про підозру або наявність хвороби, найперше не панікуйте, «відсуньте» стрес і, заспокоївшись, усвідомте, що життя на цьому не кінчється. Не бійтеся думки оточуючих – згідно із законодавством будь-яка інформація про пацієнта та його захворювання не підлягає розголошенню без його згоди (за винятком випадків, визначених законодавчими актами). Крім того, на весь період лікування за хворим на туберкульоз має зберігатись його місце роботи. Знайте, що існують певні правила, профілактичні заходи, виконуючи які, ви зможете вберегти від зараження своїх близьких. До речі, не всі інфіковані захворюють, мікобактерії виділяються недужим у навколишнє середовище лише при відкритій формі туберкульозу. 
Психологи і медики радять: не соромтесь і не замикайтесь у собі, вірте в одужання. Щоб його прискорити, уважно вислухайте поради лікаря і виконуйте всі його призначення. Тривалість лікування, як правило, 6-8 місяців, інколи – рік, деяким хворим потрібна госпіталізація. І хоча при систематичному прийомі протитуберкульозних препаратів (яким хворих нині забезпечують безкоштовно) часто покращення самопочуття настає вже через 2-3 місяці, обов’язково потрібно пройти весь курс лікування. Відмінити його має лікар, котрий контролює, «веде» хворого.  
Допоможуть здолати недугу, окрім ліків, повноцінне харчування (з деяким обмеженням споживання смажених продуктів, тваринних жирів), відмова від алкоголю і паління, прогулянки на свіжому повітрі (але без переохолодження чи довгого перебування на сонці), прийом вітамінів і позитивні емоції.  

Як захистити від зараження рідних і близьких?
Найперше потрібно зробити все, щоб мікобактерії туберкульозу не затримувались у приміщенні. Допоможуть часте провітрювання, вологі прибирання 2-3 рази в день.
Хворий має користуватись окремим посудом. При кашлі прикривати рот і ніс серветкою. Не спльовувати мокротиння на землю, у водостоки чи в унітаз. Носовички і серветки з мокротинням знищувати, або для його збору користовуватись плювальницею, яку періодично знезаражувати (медпрацівник покаже, яким чином).
Тим, хто перебуває в контакті з хворим, зазвичай призначають амбулаторно профілактичне лікування. Також їм потрібно періодично обстежуватись у лікаря.  
Водночас рідні хворого, пам’ятаючи, що йому і так непереливки, повинні підтримати його, своїми увагою і любов’ю допомогти пройти шлях до одужання. 
При підготовці матеріалу 
використано 
санітарно-просвітницьку літературу.

Comments are now closed for this entry