“Головне - турбота про людину”, статтю під такою назвою вміщено у “Новому житті” від 29 квітня 1967 року. Йдеться у ній про зміни, що сталися за рік в районі у галузі охорони здоров’я. Зокрема, в 1967 році переобладнано дільничну лікарню на 50 ліжок в с. Гільча II, побудовано за типовим проектом лікарню на 35 ліжок в с. Будераж, 6 фельдшерсько-акушерських пунктів по 4-5 кімнат в кожному.


Для покращення охорони здоров’я на селі у Здовбиці планується здати в експлуатацію нову лікувальну амбулаторію, будується фельдшерсько-акушерський пункт в с. Борщівка, готується приміщення під лікувальну амбулаторію в с. Мала Мощаниця.
Всіма необхідними препаратами забезпечені 35 фельдшерсько-акушерських пунктів, 8 оздоровчих пунктів. Штат працівників медичної галузі складається з 82 кваліфікованих лікарів, 11 стоматологів, 366 медсестер і фельдшерів.
Багато зроблено в плані боротьби з туберкульозом. В результаті чого захворюваність ним зменшилася вдвоє. Проведено флюорографічний огляд населення. Понад 20000 мешканців району було оглянуто лікарями за рік.
Піклуванням і турботою оточені й діти. В перший рік життя їх систематично, по 3-4 рази на тиждень, оглядають лікарі та фельдшери.
Не візьмуся порівнювати стан охорони здоров’я часів радянської влади та періоду незалежності нашої держави, лише зауважу, що радянська медицина була безкоштовною, а це входить в різкий контраст з сучасними реаліями. Ось, наприклад, нещодавно побувавши з дитиною на прийомі у хірурга, я дізналася, що нитка для накладання швів продається в лікаря за немалі гроші, а на моє запитання, чи не можна тут же купити лезо для зняття швів, яке коштує одну гривню, медсестра відповіла, що у них в кабінеті - не аптека.
А що говорити про огляд дітей! Яке може бути піклування? Чергу до педіатра потрібно займати ще до відкриття нашої районної поліклініки, аби потрапити на прийом в обідню перерву, контактуючи з купою хворих дітей мало не півдня. Так, звичайно, у сфері охорони здоров’я за радянських часів було теж багато недоліків, але вирішувались такі важливі соціально-медичні питання, як зниження смертності від інфекційних хвороб, розбудова достатньої мережі медичних закладів та підготовка медичних кадрів.
А тепер підтверджуючі факти. Це документи Мізоцького районного відділу здоров’я за 1945-1951 роки, зокрема, накази завідуючого відділом.
Відповідно до них, станом на 1946 рік було затверджено дільниці існуючих медпунктів Мізоцького району: лікарня в Мізочі; амбулаторія в Мізочі, до якої відносились села Мізочек, Озірко, Білашів, Стеблівка; амбулаторії в Кунині, Цуркові, Уїздцях Чеських, Будеражі, Півчі, Старій Мощаниці та Устенську II, амбулаторія якого обслуговувала села Устенське І, Устенське II, Бущу, Борщівку Чеську та Борщівку Українську (наказ № 23 від 30 червня 1946 року).
Для покращення обслуговування хворих і правильної діагностики амбулаторних та стаціонарних хворих у 1948 році об’єднано Мізоцьку районну лікарню з районною амбулаторією. Лікарський персонал закріплено за веденням хворих відповідно до спеціальності (наказ № 1 від 1 січня 1948 року).
Відповідно до розпорядження обласного відділу здоров’я 1 січня 1949 відбулося відкриття фельдшерсько-акушерського пункту в с.
Озірко.
Для організації якісного медичного обслуговування колгоспників, робітників МТС на період сільськогосподарських робіт 1949 року в районній амбулаторії прийом хворих проводився з 7 до 19 години. Завідуючі медпунктами здійснювали прийом з 6 до 9 години та з 19 до 22 години, крім того, мали невичерпні запаси протиправцевих та протигангренозних вакцин. Цілодобово надавалась перша допомога.
З метою покращення якості медичної допомоги на селі і наближення лікарської допомоги до сільського населення лікарі не рідше, ніж 1-2 рази в місяць, згідно з графіком, повинні були виїжджати у медпункти (наказ № 16 від 4 квітня 1949 року).
У зв’язку з переселенням колгоспників і селян на добровільних засадах в колгоспи і радгоспи південних областей УРСР було організовано медогляд всіх переселенців та проведено профілактичні щеплення від кишкових інфекцій і віспи.
В 1950 році організовано роботу з лікувальної фізкультури у всіх відділеннях лікарні, включаючи дитяче і пологове.
З метою покращення акушерської допомоги населенню на базі районної лікарні проведено курси удосконалення професійної майстерності для акушерок і фельдшерів акушерських пунктів.
У наказі від 25 серпня 1950 року (№ 112) йдеться про ліквідацію практики носіння халатів та косинок додому медичним персоналом. Наказано всю білизну, халати та косинки розподілити між відділеннями та амбулаторією і для кожного відділення лікарні встановити день прання.
Створювались спеціальні комісії для проведення протитуберкульозної вакцинації та антиепідемічні загони по боротьбі з тифом у Мізоцькому районі.
Те, як боролись з інфекційними хворобами, відображає наказ від 20 вересня 1949 року (№ 77). Дослівно: “В зв’язку з поширенням гостро-інфекційної хвороби в Мізоцькому районі пропоную: завідуючим санепідеміологічних станцій організувати подвірні обходи по району. В разі виявлення вогнища інфекції, провести детальну обробку вогнища і оточуючих по радіусу двох будинків, провести дезінфекцію школи і щоденно проводити санацію ротової порожнини учням, раз у тиждень вимірювати температуру учням, у випадку підозри на скарлатину госпіталізувати в ізолятор та провести дезінфекцію в сумнівних вогнищах (виділити двох медсестер для проведення санації ротової порожнини учням, при лікарні виділити окремі кімнати під ізолятор для підозрілих на хворобу)”.
Відвідувати хворих кістково-суглобним туберкульозом лікарі мали не рідше одного разу на місяць. Для тих хворих, які потребували госпіталізації, виділяли ліжка при районній лікарні та забезпечували їх гіпсовими пов’язками.
Двічі на рік проводився огляд населення віком 30 років на предмет виявлення онкологічних захворювань.
Гідною була і заробітна плата у медичного персоналу. На 1947 рік, а це ж післявоєнна пора, головний лікар, маючи повну ставку, отримував 830 карбованців, акушерка - 425 крб., медсестра - 410 крб., зубний лікар - 475 крб., фельдшер - 475 крб.
Наказ від 7 листопада 1950 року (№ 156), закінчується такими словами: “Ніколи не можна зупинятись на досягнутому, зазнаватись досягнутими успіхами і щоденно потрібно удосконалювати свої знання та практичні навики, крім того, покращувати медичне обслуговування населення та штовхати медичну науку вперед!”
Щороку 7 квітня ми відзначаємо Всесвітній день здоров’я, тож хотілося б побажати нашим людям, щоб вони менше хворіли, довше жили і плідно працювали на благо нашої України, а для цього медичним працівникам, незважаючи ні на що, потрібно покращити якість обслуговування населення та забезпечити гідну турботу про людину, її здоров’я.
Вікторія ГОЛОВАТЮК,
провідний архівіст
архівного відділу
Здолбунівської РДА.

Comments are now closed for this entry