Про своє здоров’я більшість з нас, як правило, починає турбуватися, коли виникають якісь негаразди. До тих пір кожен думає, що нічого серйозного з ним не станеться. Але від біди не застрахований ніхто. Надто ж від туберкульозу, який зараз став соціальним лихом.
Сьогодні вашій увазі пропонуємо розповідь людини (з етичних міркувань не називаємо прізвища), яка завдяки своїй силі волі та умінню лікарів зуміла здолати цю хворобу. 

     Я народився в 1929 році на Хмельниччині. Непростий то був час. Мав лише декілька років, коли почався голод. Та й пізніше легше не було. Знову голод, важка праця, абияка їжа, відсутність кваліфікованої медичної допомоги призводили до того, що люди хворіли, часто важко. Захворів на туберкульоз і материн брат.
     Але, хто думав тоді, що з цією хворобою доведеться боротися і мені?
Перший такий сигнал пролунав, коли навчався у Рівненському медичному училищі. Результати одного з медичних оглядів були, як грім з ясного неба. Не хотілося думати про погане, надто ж якщо тобі лише 17. Але, як майбутній медик, розумів, що зволікати з лікуванням не слід. Тож лікувався ретельно, були хороші результати. Здавалося б, усе позаду.
Та коли пішов до армії, а потрапив я у Військово-Морський флот, хвороба знову нагадала про себе. Мене комісували.
     Приїхав я на Здолбунівщину. Тут працював і лікувався у добре відомої не лише в нашому районі, а й далеко за його межами Ніни Іванівни Климович. Вона - лікар від Бога. Багатьом повернула здоров’я досвідчений фтизіатр, яка й дотепер працює у центральній районній лікарні, допомагаючи хворим не лише своїми знаннями, а й добрим словом.
Вона вселила віру в одужання і в мене. Тож я постійно був під лікарським наглядом, ретельно дотримувався усіх медичних приписів. Не палив, не вживав спиртного, дотримувався режиму. І якою великою була радість, коли після чергового рентгенологічного обстеження виявилося, що ознаки захворювання зникли.
     З тих пір пройшло немало років активного, повноцінного життя. В цьому році мені 80, досі працюю. Тож з повним правом можу стверджувати, що при своєчасному виявленні туберкульозу, систематичному лікуванні, хворобу можна перемогти. Найперше для цього потрібні бажання і воля хворого, адже лікування досить тривале. І насамкінець. Сьогодні більшості з нас непросто жити. Однак, як би складно не було, про здоров’я своє не слід забувати. Життя ж бо у нас одне. 
Записала 
Тамара ОКРУШКО.


Comments are now closed for this entry