15 лютого - річниця виведення останнього підрозділу радянських військ з Афганістану

Воїн-“афганець” Вячеслав ПАВЛУСЬ.

Так уже склалося історично, що на кожне покоління українців випадають свої життєві труднощі. Представники молодого покоління є свідками, а хтось і учасниками бойових дій на Сході України, люди середнього віку пережили розпад Радянського Союзу та дефолт, старші - застали Другу світову війну та відчули гніт радянського тоталітаризму. Але найкраще зрозуміти, що відбувається зараз у країні, можуть люди, які особисто пройшли крізь пекло війни. Зокрема й ті бійці, які у 1979-1989 роках воювали в Афганістані. З одним із них, здолбу­нівчанином Вячеславом Миколайовичем Павлусем, напередодні Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав ми зустрілися у будівельному відділенні господарського цеху ВП «Мотор­вагонне депо Здолбунів», де працює цей щирий та привітний чоловік.

Вихованець Здолбунівської ДЮСШ Микола Чабан брав участь у Міжнародному турнірі з греко-римської боротьби «Yadegar Imam Cup» серед юнаків 1998-2000 р. н., який проходив у Ірані з 27 січня по 1 лютого. За звання переможця боролись спортсмени з Ірану, Вір­менії, Азербайджану, Індії, Грузії, Киргизстану та України. Наш земляк виборов бронзу у категорії 50 кілограмів.

Дякуємо усім, хто за період з 3 по 9 лютого 2015 року долучився до збору коштів для солдатів-земляків: В. Дмитарчуку за 10 грн., Л. Ягелюк за 100 грн., М. Голубу за 200 грн., І. Мельничуку та С. Сідорському за 1000 грн.,
Ж. Ковальчук за 200 грн., працівникам Здолбунівської міської ради за 1750 грн., працівникам культури Здолбунівського району за 550 грн., Олегу Усманаєву (Туреччина) за 470 грн.
За останній тиждень із зібраних кош­тів на потреби солдатів було витрачено: 200 грн. на пальне до Яворівського полігону; 300 грн. на обмундирування; 880 грн. на радіостанцію; 1500 грн. переведено на картку cолдату Глимбоцькому для ремонту автомобіля в зоні АТО; 328 грн. на ліхтарики, батарейки; 300 грн. на протизастудні ліки; 257 грн. на доставку багажу ТОВ “Нова Пошта” для солдатів, які перебувають у зоні АТО.
Крім надання допомоги у грошовому еквіваленті, мешканці міста та району продовжують долучатися до акції “Благодійний кошик”; ДНЗ “Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту” надало ліки на суму 1028 грн.; аптеки міста погодилися розмістити у себе перелік необхідних ліків; Здолбунівська районна
центральна лікарня, Здолбунівська районна центральна бібліотека, підприємці Андрій Кардаш та Олег Дацюк, кожен житель міста та району, якому небайдужа доля нашої країни, надали ліки для солдатів у Дебальцево, мешканці с. Новомильськ надали продукти харчування, а працівники кафе «8 причал» зготували для наших солдатиків борщову заправу та спекли пиріжки.
Усього за час роботи групи для потреб солдатів-земляків зібрано 1 млн. 73 тис. 359 грн. та витрачено 1 млн. 66 тис. 772 грн.
За збором і витрачанням коштів здійснюється постійний контроль, ведеться чітка звітність. Кожен житель району може отримати про це інформацію у штабі.
Збір коштів для допомоги солдатам-землякам триває. Координацію його здійснює робоча група осіб, відповідальних за збір коштів, яка працює у адмінприміщенні ТОВ “Укрцемремонт”, що по вул. Незалежності, 11 у Здолбунові.
Телефони “гарячої лінії”: 098-250-90-30, 097-745-12-96.

Диятчий вокальний гурт "Сонячні крила" клубу с. Нова Мощаниця.

Районний огляд вокаль­но-хорового мистецтва «Пісенні перлини народу» за участю аматорських художніх колективів клубних
закладів відбувся минулої суботи, 7 лютого, у Здолбунівському РБК.
На сцену піднімались вокалісти різного віку у складі дуетів, тріо, гуртів, ансамблів, а також солісти. Їх виступи вирізнялись артистизмом, емоційністю, індивідуальністю та високим рівнем виконання. Під час концерту звучали українські народні пісні та сучасні авторські твори національно-патріотичного змісту.

Вокальний дует клубу с. Дермань Другий -
Анна ХИЖЕВСЬКА та Володимир БУХАЛЬСЬКИЙ.


Організував захід Здолбунівський районний будинок культури за сприяння відділу культури і туризму Здолбунівської райдержадміністрації.
Огляд проводився з метою відродження і подальшого розвитку вокально-хорового жанру, а також виявлення творчо обдарованих дітей і молоді, пошуку нових форм та методів роботи з ними, сприяння розвитку їх творчих здібностей і залучення до активної участі у мистецькому житті району.

Відтепер у храмі села Новосілки правитимуть службу українською мовою. Сьомого лютого жителі села взяли участь у місцевому референдумі, щоб визначитися, під юрисдикцією якого патріархату має перебувати тамтешній Свято-Чудо-Михайлів­ський храм.
Донедавна релігійна громада Свято-Чудо-Михайлів­ської церкви була під
юрис­дик­цією Московського пат­­ріархату, проте у зв’язку з подіями на Сході України чимало прихожан храму замислились про необхідність змін.
Минулої суботи під час волевиявлення мешканців у селі чергували правоохоронці та представники Здолбунівської сотні самооборони. Проте референдум проходив спокійно, жодних сутичок між представниками різних патріархатів не сталося.

Дев’ятого лютого ще дві бойові одиниці військової техніки, відремонтовані в ангарі Ігоря Щебета, було передано нашим військовим. Як повідомляє сайт http://zss.org.ua, БТР та МТ-ЛБ після капітального ремонту пов­ністю готові до виконання бойових завдань.
Очевидно, що на цьому Ігор Щебет з однодумцями не зупиняться й надалі продовжуватимуть ремонтувати таку потрібну в цей непростий час техніку.

У дитсадках Здолбунова підвищили плату за харчування дошкільнят

Не надто приємний сюрприз отримали наприкінці минулого місяця батьки здолбунівських дошкільнят. Уже в січневих квитанціях на оплату за харчування у дитячих садочках міста зазначено суми вищі, ніж це було раніше.
Ще 17 грудня минулого року Здолбунівська міська рада своїм рішенням підвищила вартість харчування на одну дитину до 12 гривень у день. Відповідно, ці витрати батьки та міськрада «розбивали» навпіл: по 6 гривень з міського бюджету та батьківського гаманця. Проте 22 січня Здолбунівська міськрада затвердила нове рішення, згідно з яким з 1 січня 2015 року розмір плати для батьків за одне відвідування дитиною дошкільного навчального закладу складає 60 відсотків від вартості харчування на день, тобто 7 гривень 20 коп. Решту відшкодовуватиме міський бюджет.

«Ми знаємо, що вам важко, але хто ж, як не ви? Мир настане, бо наші хлопці – найсильніші!». З листів, які школярі Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 пишуть українським воїнам, одразу зрозуміло, що написані вони
найкращою у світі мовою – мовою щирості. Ці дітлахи, як і тисячі їх однолітків з
усієї держави, намагаються складати проникливі фрази, розфарбовують послання до солдатів у національні кольори. Хвилюються, роблять помилки. Але ці слова – від серця. Тому й вояки, отримуючи ці вісточки, ніколи не ігнорують дитячих листів, вважають їх своєрідними оберегами.
- Наші учні у ці складні для України часи не залишаються байдужими, - розповідає заступник директора з виховної роботи Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 Надія Василівна Середюк. – Вони охоче беруть участь у різних акціях, чимало нових способів допомогти солдатам ініціюють і самі. А листи на Схід і старші, і молодші школярі пишуть та відправляють постійно. Трапляються дуже зворушливі моменти. Наприклад, лист від нашої одинадцятикласниці Дани Демко потрапив на передову до колишнього учня нашої школи Сергія Климковича. Уявляєте, як приємно було отримати солдатові таку вісточку?

Сьогодні Григорій Миколайович Васильченко (на фото) зустрічає своє 90-річчя. Всього було на його віку - труднощі і світлі, сповнені радістю дні, відповідальна служба й нелегка праця, здобутки і втрати. Різних людей стрічав на своєму шляху. Багато років тому доля вперше привела його у наш край фронтовими дорогами, а потім повернула й уже назавжди із ним пов’язала.

Григорій Миколайович народився у селі Бірюково Свердловського району Луганської області. Було воно велике, мало 11 тисяч га орної землі, у ньому працювало аж 6 колгоспів.
- Мами не стало як я ще й до школи не ходив. Виховували нас із старшою сестрою дідусь і бабуся. Всього у них було три доньки і шість синів, мали шістнадцять онуків. Дідусь і до школи мене відвів, і до праці змалку привчав, - згадує Григорій Миколайович.
Війна увірвалась просто у його юність. Пам’ятає, як з учнями і педагогами своєї школи виїжджав на копання протитанкових ровів, як у його рідне село прийшли фашисти, окупацію, що тривала 8 місяців.
У червні 1943 року вісімнадцятирічного Григорія Миколайовича призвали до війська. Воював зв’язківцем у складі зенітно-артилерійських частин Південно-Західного та Південного фронтів. У 1944 році його військовий підрозділ деякий час дислокувався у Рівному. Ветеран розповідає, що й тоді, вже звільнене, місто ночами зазнавало ворожих авіанальотів. Протидіяла їм радянська артилерія, як могла, але й сама втрати мала. Григорій Миколайович пам’ятає, як під час одного з авіанальотів від прямого влучення загинули дві гарматних обслуги, одна з котрих була дівочою. Сам він у Рівному отримав поранення.

Нині, за умов можливого проникнення на територію нашого району радикально налаштованих елементів, усім нам потрібно бути максимально пильними. У разі виявлення поблизу населеного пункту чи інших стратегічно важливих об’єктів (мостів, електропідстанцій, дамб, водосховищ тощо) невідомих осіб - негайно повідомити про це до найближчого підрозділу МВС. Необхідно також враховувати, що провокатори можуть діяти під виглядом не лише цивільних осіб, але й псевдовійськових ЗСУ чи інших формувань.

Ознаки осіб екстремістської спрямованості, диверсійно-розвідувальних груп, провокаторів:
поява невідомої особи або групи осіб (в тому числі і на автомобілях), які здійснюють: відео- чи фотозйомку будівель, споруд та місцевості;
спостереження за об’єктами (в т. ч. із застосуванням електронно-оптичних засобів спостереження);
складання схем будівель, споруд та місцевості;
опитування місцевих мешканців про наявність збройних формувань, представників правоохоронних органів;

Для багатьох не секрет, що в усіх напрямках роботи та функціонування державних (недержавних) установ щоденно відбуваються зміни, нововведення, уточнення. Стосуються останні й осіб, яких віднесено до 4-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. На цьому питанні хотілося б зупинитися детальніше.
З 1.01.2015 року було скасовано норми статті 23 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року
№ 796. Зокрема, пільга щодо виплати допомоги з тимчасової непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати, незалежно від страхового стажу, особам, віднесеним до 4-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не надається.

Трагічний випадок трапився на залізничній станції Дубно. За попередніми даними, 31 січня 2015 року близько 14 год. 30 хв. дванадцятирічний хлопчик, учень однієї з Дубенських загальноосвітніх шкіл, виліз на критий залізничний вагон, що знаходився під контактною мережею. Тільки-но піднявшись на вагон, підліток отримав удар електрострумом потужністю понад 25 тисяч вольт і тілесні ушкодження не сумісні з життям, від чого помер на місці.

Під час поїздки до односельців.

Усі ми часто чуємо цей вислів. Але чи багато хто розуміє справжній його зміст?
У цей непростий для нас час, коли людей заполонила ненависть і чимало з них живуть за принципом «моя хата скраю», не можна впадати у відчай. Не годиться бути пасивним і втрачати людяність.
У нашому селі сталося горе. Два роки тому померла 41-літня мама дванадцятьох дітей. А в листопаді 2014 року помер і їх 40-річний батько. Так осиротіла сім’я Андросюків. Діти потрапили до Хмельницької області - до Плужнянської санаторної школи-інтернату. Але й у рідному селі про них ніхто не забуває.
За ініціативи жителя нашого села Андрія Пеланта, нині студента РДГУ, був зібраний гурт молоді. У Різдвяні свята вони вітали колядками і щедрівками не тільки дерманців, а й мізочан. За виручені кошти вирішили подарувати осиротілим односельцям маленьке свято. Тож придбали розвиваючі ігри, м’ячі, канцелярське приладдя, іграшки та солодкий подарунок і відвідали дітей у Плужному.

Ще у ХVІІ столітті чеський педагог Я. А. Коменський писав, що “хто вчить інших, той навчає сам себе…”.
Напевне, з тим, що хороший учитель навчається все життя, погодяться всі. Саме тому щороку у Мізоцькому НВК проходить учнівсько-учительська конференція. В числі основних її задач наступні: популяризація серед вчительської та учнівської громадськості високих досягнень учнів у галузі науково-дослідницьких робіт МАН; презентація досвіду використання сучасних освітніх технологій.

Свою роботу презентує Іван Антнонюк, учень 10-А класу.


Цього року на конференції свої напрацювання представили: учениці одинадцятих класів Ольга Горчак (робота “Видовий склад адвентивної флори смт Мізоч та його околиць”, керівник - К. В. Федорчук) і Оксана Стаднюк (“Поезія наших земляків у дзеркалі світової літератури”, керівник - С. О. Красовська) та десятикласники Юлія Чепик (“Аналітичний підхід до вивчення світових релігій”, керівник - Н. М. Лахман) й Іван Антонюк (“Я - України син. Борис Гривачевський”, керівник - Т. А. Кремінська). Ділилися досвідом роботи, презентуючи методичні посібники, педагогічні працівники Г. М. Бондарчук, С. В. Бухало, Т. В. Ковальчук, С. О. Красовська, Л. С. Старанчук, В. Л. Сукова (на знімку вгорі).

У провадженні Здолбунівського районного суду перебуває адміністративний позов 68-річного мешканця Здолбунова до управління Пенсійного фонду України про визнання дій цього контролюючого органу неправомірними.
Попередньо встановлено, що управління ПФУ в Здолбунівському районі відмовило цьому громадянину у підвищенні розміру пенсії як реабілітованому за ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
За тих підстав, що пенсіонер не спроможний через фізичний та матеріальний стан і похилий вік самостійно захистити свої оспорювані права, прокуратурою Здолбунівського району здійснено вступ у вказану цивільну справу.
Довідково: статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах громадянина передбачене ст. 121 Конституції України, ст. 35, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених Законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.

Під час нагородження кращих учнів.

 

Минулої суботи у приміщенні будинку культури ПАТ “Волинь-Цемент” відбулися загальні батьківські збори Здолбунівського вищого професійного училища залізничного транспорту. На захід запросили й учнів закладу.
Було розглянуто питання організації навчально-вироб­ничого та виховного процесу в училищі. Заступники директора Здолбунівського ВПУЗТ підбили підсумки зробленого у цьому напрямку за останній рік.
Директор училища Р. І. Шевчук поінформував учасників зборів про використання спонсорських кош­тів, завдяки чому вдалося чимало зробити для вдосконалення навчально-ма­те­ріальної бази закладу і створення належних умов для якісного навчання та набуття учнями професійної майстерності. Він, зокрема, відзначив, що училище три роки поспіль виборює перше місце з питань комп’ютеризації та впровадження інформацій­но-комунікаційних технологій у навчально-вироб­ничий процес серед про­фесійно-технічних навчальних закладів Рівненщини.
У зборах взяв участь заступник начальника Здолбунівського РВ УМВС України в Рівненській області С. І. Криса. Він виступив з інформацією про заходи із запобігання злочинності та
правопорушенням серед неповно­літніх у нашому районі у 2014-2015 рр.

Що робити дівчині, яка має двох шибайголових найкращих друзів дитинства? Лише одне – очікувати чого зав­годно. В тому числі й дещо нестандартних подарунків, особливо, якщо день народження припадає на Валентинів день…

 

- О, Господи! Що сталося, хлопці?

Анін крик розбудив би й вічно п’яного, як чіп, сусіда з третього поверху. Та хіба варто звинувачувати дівчину у порушенні громадського порядку, хай і після першої ночі? Не кожному ж у квартиру двоє друзів напідпитку приносять такого ж, та ще й непритомного, третього.
- З днем народження, Ань! – весело промовив Вадим, похитуючись під вагою ледь живого приятеля.
- І з днем святого Валентинчика! - підтримав Антон.
Не лише шок можна було прочитати на обличчі дівчини. Але гарне батьківське виховання й обіцянка святому Миколаю у четвертому класі не лаятись змусили її стримати нецензурний словесний потік.
- Хлопці, якого художника ви приволокли мені Діму? Що з ним? Він хоча б живий?
Цієї ж миті тіло Діми з гучним гуркотом впало додолу. Аня підстрибнула від несподіванки і відразу кинулась до нього. Дівчина почала гарячково пригадувати весь курс медицини, який довелося пройти в школі. Але згадала, що в цій справі вона цілковитий профан. Та все ж перевірити дихання та пульс могла. На її превелику радість, Діма був живісінький, хоча й у відключці. Та, оглянувши “пацієнта”, Аня виявила не вельми заспокійливий сюрприз.

Сьомого-восьмого лютого цього року відбулися зональні змагання ДЮФЛ Рівненщини з футзалу серед команд спортсменів 2001-2002 р. н. Наш район у Рівному представляла команда “Гімназія” Здолбунів, яку тренує Ігор Пархомчук.
З п’яти команд групи, в якій виступали гімназисти, дві на змагання не прибули - ФК “Дубно” і КОЛІФКС Костопіль. Тож переможця групи визначали в зустрічах між собою три команди - з Рівного, Здолбунова і Радивилова.
У першій грі зустрічались КДЮСШ Радивилів і “Гімназія” Здолбунів. Для наших юних футболістів початок гри склався невдало - на першій хвилині, при першій атаці, команда КДЮСШ Радивилів відкрила рахунок. Далі гра проходила на зустрічних курсах. В одній з атак Назар Коник ударом влучив у “дев’ятку”. Рахунок став нічийним. А після удару Романа Паюка в нижній кут воріт здолбунівчани вийшли вперед. У другій половині гри, обравши правильну тактику, Назар Коник ще двічі забивав м’яч у ворота радивилівців, які відповіли лише одним. Рахунок матчу - 4:2 на користь наших гімназистів. Перемога у першій зустрічі стала початком шляху до впевненого фінішу.

У четвер, 29 січня, Здолбунівщину відвідав голова Рівненської обласної ради Михайло Кириллов, щоб взяти участь у освяченні п’яти одиниць техніки, відремонтованої в ангарі п’ятигір­ського умільця Ігоря Щебета.
На сторінках нашої газети ми вже неодноразово писали про роботу команди пана Ігоря з відновлення бойових машин. Кілька БТРів, БМП, три одиниці МТ-ЛБ – внесок сільських майстрів зі Здолбунівщини у боєздатність нашої армії. Причому військові, кот­рі приймають відремонтовану в П’ятигорах техніку, відзначають, що вона повністю готова до експлуатації, тож захисники української землі можуть бути впевненими у її надійності.


Чин освячення п’яти бойових одиниць здійснив настоятель Різдво-Бого­родич­ного храму села П’ятигори протоієрей Андрій Філіпович. Присутніми на цій події були активісти Здолбунівської сотні самооборони, котрі з самого початку робіт в ангарі допомагають своєму побратиму Ігорю Щебету, а також жителі села, учні місцевої школи, представники ЗМІ. Після освячення Михайло Кириллов особисто перевірив стан готовності однієї з бойових машин: Ігор Щебет «з вітерцем» провіз його п’ятигірськими пагорбами. А голова Здолбунівської райради Василь Тимощук сам проїхав кількасот метрів на БМП, до відновлення котрого, як і іншої техніки, доклав немало зусиль.

Увечері буднього дня, 29 січня, на автостанції у Здолбунові, поблизу місця встановлення першого в області синьо-жовтого прапора зібралася півтисячна громада, щоб традиційним смолоскиповим маршем вшанувати подвиг Героїв Крут - кількох сотень київських студентів та бійців вільного козацтва, які у 1918 році прийняли бій із чотиритисячною більшовицькою армією.
Цьогорічна хода зі смолоскипами вирізнялася не лише досить великою кількістю учасників, а й тим, що супроводжувалася вибухами петард та спалахами фаєрів. Організатором «Крут-2015» у Здолбунові виступив місцевий осередок ГО «Патріот України», який визначив маршрут ходи, взяв на себе виготовлення смолоскипів та напалму до них. Варто також додати, що цьогорічний похід зі смолоскипами був покликаний вшанувати пам’ять не лише крутянців, а й загиблих за волю України в ході АТО.
Проте, на думку багатьох учасників заходу, під час дійства мали місце й окремі негативні моменти, як-то нецензурні вигуки, які раз по раз лунали від модераторів маршу. Сьогодні настав час, коли кожен українець чудово розуміє, ким є Президент сусідньої держави та якої оцінки заслуговує терористичне кодло «Новоросія», проте це не означає, що варто на все місто, в присутності дітей нецензурно лаятися, навіть якщо прокльони стосуються тих, хто вбиває наших братів. Адже нас, українців, якраз і повинна відрізняти від ворогів вихованість, культура та висока духовність, що притаманні нам історично.
Будемо надіятися, що в наступному році організатори поминальної ходи на честь Героїв Крут врахують цьогорічні недоліки, а захід збере не меншу кількість учасників. Аби лишень тих, кого поминатимуть під час заходу, не побільшало.
Сергій КОНДРАЧУК.