Нині, за умов можливого проникнення на територію нашого району радикально налаштованих елементів, усім нам потрібно бути максимально пильними. У разі виявлення поблизу населеного пункту чи інших стратегічно важливих об’єктів (мостів, електропідстанцій, дамб, водосховищ тощо) невідомих осіб - негайно повідомити про це до найближчого підрозділу МВС. Необхідно також враховувати, що провокатори можуть діяти під виглядом не лише цивільних осіб, але й псевдовійськових ЗСУ чи інших формувань.

Ознаки осіб екстремістської спрямованості, диверсійно-розвідувальних груп, провокаторів:
поява невідомої особи або групи осіб (в тому числі і на автомобілях), які здійснюють: відео- чи фотозйомку будівель, споруд та місцевості;
спостереження за об’єктами (в т. ч. із застосуванням електронно-оптичних засобів спостереження);
складання схем будівель, споруд та місцевості;
опитування місцевих мешканців про наявність збройних формувань, представників правоохоронних органів;

Для багатьох не секрет, що в усіх напрямках роботи та функціонування державних (недержавних) установ щоденно відбуваються зміни, нововведення, уточнення. Стосуються останні й осіб, яких віднесено до 4-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. На цьому питанні хотілося б зупинитися детальніше.
З 1.01.2015 року було скасовано норми статті 23 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року
№ 796. Зокрема, пільга щодо виплати допомоги з тимчасової непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати, незалежно від страхового стажу, особам, віднесеним до 4-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не надається.

Трагічний випадок трапився на залізничній станції Дубно. За попередніми даними, 31 січня 2015 року близько 14 год. 30 хв. дванадцятирічний хлопчик, учень однієї з Дубенських загальноосвітніх шкіл, виліз на критий залізничний вагон, що знаходився під контактною мережею. Тільки-но піднявшись на вагон, підліток отримав удар електрострумом потужністю понад 25 тисяч вольт і тілесні ушкодження не сумісні з життям, від чого помер на місці.

Під час поїздки до односельців.

Усі ми часто чуємо цей вислів. Але чи багато хто розуміє справжній його зміст?
У цей непростий для нас час, коли людей заполонила ненависть і чимало з них живуть за принципом «моя хата скраю», не можна впадати у відчай. Не годиться бути пасивним і втрачати людяність.
У нашому селі сталося горе. Два роки тому померла 41-літня мама дванадцятьох дітей. А в листопаді 2014 року помер і їх 40-річний батько. Так осиротіла сім’я Андросюків. Діти потрапили до Хмельницької області - до Плужнянської санаторної школи-інтернату. Але й у рідному селі про них ніхто не забуває.
За ініціативи жителя нашого села Андрія Пеланта, нині студента РДГУ, був зібраний гурт молоді. У Різдвяні свята вони вітали колядками і щедрівками не тільки дерманців, а й мізочан. За виручені кошти вирішили подарувати осиротілим односельцям маленьке свято. Тож придбали розвиваючі ігри, м’ячі, канцелярське приладдя, іграшки та солодкий подарунок і відвідали дітей у Плужному.

Ще у ХVІІ столітті чеський педагог Я. А. Коменський писав, що “хто вчить інших, той навчає сам себе…”.
Напевне, з тим, що хороший учитель навчається все життя, погодяться всі. Саме тому щороку у Мізоцькому НВК проходить учнівсько-учительська конференція. В числі основних її задач наступні: популяризація серед вчительської та учнівської громадськості високих досягнень учнів у галузі науково-дослідницьких робіт МАН; презентація досвіду використання сучасних освітніх технологій.

Свою роботу презентує Іван Антнонюк, учень 10-А класу.


Цього року на конференції свої напрацювання представили: учениці одинадцятих класів Ольга Горчак (робота “Видовий склад адвентивної флори смт Мізоч та його околиць”, керівник - К. В. Федорчук) і Оксана Стаднюк (“Поезія наших земляків у дзеркалі світової літератури”, керівник - С. О. Красовська) та десятикласники Юлія Чепик (“Аналітичний підхід до вивчення світових релігій”, керівник - Н. М. Лахман) й Іван Антонюк (“Я - України син. Борис Гривачевський”, керівник - Т. А. Кремінська). Ділилися досвідом роботи, презентуючи методичні посібники, педагогічні працівники Г. М. Бондарчук, С. В. Бухало, Т. В. Ковальчук, С. О. Красовська, Л. С. Старанчук, В. Л. Сукова (на знімку вгорі).

У провадженні Здолбунівського районного суду перебуває адміністративний позов 68-річного мешканця Здолбунова до управління Пенсійного фонду України про визнання дій цього контролюючого органу неправомірними.
Попередньо встановлено, що управління ПФУ в Здолбунівському районі відмовило цьому громадянину у підвищенні розміру пенсії як реабілітованому за ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
За тих підстав, що пенсіонер не спроможний через фізичний та матеріальний стан і похилий вік самостійно захистити свої оспорювані права, прокуратурою Здолбунівського району здійснено вступ у вказану цивільну справу.
Довідково: статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах громадянина передбачене ст. 121 Конституції України, ст. 35, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених Законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.

Під час нагородження кращих учнів.

 

Минулої суботи у приміщенні будинку культури ПАТ “Волинь-Цемент” відбулися загальні батьківські збори Здолбунівського вищого професійного училища залізничного транспорту. На захід запросили й учнів закладу.
Було розглянуто питання організації навчально-вироб­ничого та виховного процесу в училищі. Заступники директора Здолбунівського ВПУЗТ підбили підсумки зробленого у цьому напрямку за останній рік.
Директор училища Р. І. Шевчук поінформував учасників зборів про використання спонсорських кош­тів, завдяки чому вдалося чимало зробити для вдосконалення навчально-ма­те­ріальної бази закладу і створення належних умов для якісного навчання та набуття учнями професійної майстерності. Він, зокрема, відзначив, що училище три роки поспіль виборює перше місце з питань комп’ютеризації та впровадження інформацій­но-комунікаційних технологій у навчально-вироб­ничий процес серед про­фесійно-технічних навчальних закладів Рівненщини.
У зборах взяв участь заступник начальника Здолбунівського РВ УМВС України в Рівненській області С. І. Криса. Він виступив з інформацією про заходи із запобігання злочинності та
правопорушенням серед неповно­літніх у нашому районі у 2014-2015 рр.

Що робити дівчині, яка має двох шибайголових найкращих друзів дитинства? Лише одне – очікувати чого зав­годно. В тому числі й дещо нестандартних подарунків, особливо, якщо день народження припадає на Валентинів день…

 

- О, Господи! Що сталося, хлопці?

Анін крик розбудив би й вічно п’яного, як чіп, сусіда з третього поверху. Та хіба варто звинувачувати дівчину у порушенні громадського порядку, хай і після першої ночі? Не кожному ж у квартиру двоє друзів напідпитку приносять такого ж, та ще й непритомного, третього.
- З днем народження, Ань! – весело промовив Вадим, похитуючись під вагою ледь живого приятеля.
- І з днем святого Валентинчика! - підтримав Антон.
Не лише шок можна було прочитати на обличчі дівчини. Але гарне батьківське виховання й обіцянка святому Миколаю у четвертому класі не лаятись змусили її стримати нецензурний словесний потік.
- Хлопці, якого художника ви приволокли мені Діму? Що з ним? Він хоча б живий?
Цієї ж миті тіло Діми з гучним гуркотом впало додолу. Аня підстрибнула від несподіванки і відразу кинулась до нього. Дівчина почала гарячково пригадувати весь курс медицини, який довелося пройти в школі. Але згадала, що в цій справі вона цілковитий профан. Та все ж перевірити дихання та пульс могла. На її превелику радість, Діма був живісінький, хоча й у відключці. Та, оглянувши “пацієнта”, Аня виявила не вельми заспокійливий сюрприз.

Сьомого-восьмого лютого цього року відбулися зональні змагання ДЮФЛ Рівненщини з футзалу серед команд спортсменів 2001-2002 р. н. Наш район у Рівному представляла команда “Гімназія” Здолбунів, яку тренує Ігор Пархомчук.
З п’яти команд групи, в якій виступали гімназисти, дві на змагання не прибули - ФК “Дубно” і КОЛІФКС Костопіль. Тож переможця групи визначали в зустрічах між собою три команди - з Рівного, Здолбунова і Радивилова.
У першій грі зустрічались КДЮСШ Радивилів і “Гімназія” Здолбунів. Для наших юних футболістів початок гри склався невдало - на першій хвилині, при першій атаці, команда КДЮСШ Радивилів відкрила рахунок. Далі гра проходила на зустрічних курсах. В одній з атак Назар Коник ударом влучив у “дев’ятку”. Рахунок став нічийним. А після удару Романа Паюка в нижній кут воріт здолбунівчани вийшли вперед. У другій половині гри, обравши правильну тактику, Назар Коник ще двічі забивав м’яч у ворота радивилівців, які відповіли лише одним. Рахунок матчу - 4:2 на користь наших гімназистів. Перемога у першій зустрічі стала початком шляху до впевненого фінішу.

У четвер, 29 січня, Здолбунівщину відвідав голова Рівненської обласної ради Михайло Кириллов, щоб взяти участь у освяченні п’яти одиниць техніки, відремонтованої в ангарі п’ятигір­ського умільця Ігоря Щебета.
На сторінках нашої газети ми вже неодноразово писали про роботу команди пана Ігоря з відновлення бойових машин. Кілька БТРів, БМП, три одиниці МТ-ЛБ – внесок сільських майстрів зі Здолбунівщини у боєздатність нашої армії. Причому військові, кот­рі приймають відремонтовану в П’ятигорах техніку, відзначають, що вона повністю готова до експлуатації, тож захисники української землі можуть бути впевненими у її надійності.


Чин освячення п’яти бойових одиниць здійснив настоятель Різдво-Бого­родич­ного храму села П’ятигори протоієрей Андрій Філіпович. Присутніми на цій події були активісти Здолбунівської сотні самооборони, котрі з самого початку робіт в ангарі допомагають своєму побратиму Ігорю Щебету, а також жителі села, учні місцевої школи, представники ЗМІ. Після освячення Михайло Кириллов особисто перевірив стан готовності однієї з бойових машин: Ігор Щебет «з вітерцем» провіз його п’ятигірськими пагорбами. А голова Здолбунівської райради Василь Тимощук сам проїхав кількасот метрів на БМП, до відновлення котрого, як і іншої техніки, доклав немало зусиль.

Увечері буднього дня, 29 січня, на автостанції у Здолбунові, поблизу місця встановлення першого в області синьо-жовтого прапора зібралася півтисячна громада, щоб традиційним смолоскиповим маршем вшанувати подвиг Героїв Крут - кількох сотень київських студентів та бійців вільного козацтва, які у 1918 році прийняли бій із чотиритисячною більшовицькою армією.
Цьогорічна хода зі смолоскипами вирізнялася не лише досить великою кількістю учасників, а й тим, що супроводжувалася вибухами петард та спалахами фаєрів. Організатором «Крут-2015» у Здолбунові виступив місцевий осередок ГО «Патріот України», який визначив маршрут ходи, взяв на себе виготовлення смолоскипів та напалму до них. Варто також додати, що цьогорічний похід зі смолоскипами був покликаний вшанувати пам’ять не лише крутянців, а й загиблих за волю України в ході АТО.
Проте, на думку багатьох учасників заходу, під час дійства мали місце й окремі негативні моменти, як-то нецензурні вигуки, які раз по раз лунали від модераторів маршу. Сьогодні настав час, коли кожен українець чудово розуміє, ким є Президент сусідньої держави та якої оцінки заслуговує терористичне кодло «Новоросія», проте це не означає, що варто на все місто, в присутності дітей нецензурно лаятися, навіть якщо прокльони стосуються тих, хто вбиває наших братів. Адже нас, українців, якраз і повинна відрізняти від ворогів вихованість, культура та висока духовність, що притаманні нам історично.
Будемо надіятися, що в наступному році організатори поминальної ходи на честь Героїв Крут врахують цьогорічні недоліки, а захід збере не меншу кількість учасників. Аби лишень тих, кого поминатимуть під час заходу, не побільшало.
Сергій КОНДРАЧУК.

Відповідно до плану роботи Здолбунівської районної ради, 3 лютого ц. р. відбулося засідання координаційно-консультативної ради при голові райради (простіше кажучи, семінар для сільських голів Здолбунівщини).
У зв'язку з внесенням змін до податкового та бюджетного законодавства виникла необхідність ознайомити голів територіальних громад із нововведеннями, надати їм роз'яснення стосовно нових податків та зборів, встановлення яких належить до компетенції сільських рад. Відповідні консультації присутнім на семінарі надали спеціалісти Здолбунівської ОДПІ під керівництвом начальника Руслани Мички.
Начальник фінуправління Здолбунівської РДА Володимир Нечипорук розповів про наповнення дохідної частини місцевих бюджетів. З початком фінансового року держава ніби дала старт розрекламованій децентралізації, почавши законодавчо робити певні кроки в цьому напрямку, проте наразі залишаються без відповідей ще чимало питань, які потребують вирішення керівництвом держави найближчим часом.

Усе більше віддаляє час події війни 1941-1945 років. Але в пам’яті людей, які пройшли випробування фронтом, болісні спогади про ті роки не стираються, тривожать їх душу і серце постійно. Мабуть, тому й не люб­лять вони розповідати нащадкам про гірке воєнне лихоліття, біду, яка зачепила чи не кожну родину в Україні, забравши мільйони життів, понівечивши долі. А спогади їх безцінні, бо правдиві, бо це - справжня історія, не підтасована під якийсь політичний момент чи владу...
Наступного четверга, 12 лютого, випов­ниться 90 років Івану Устиновичу Кіндрасу, на сьогодні вже єдиному в Лідаво ветерану-фронтовику. Він, як і більшість його побратимів, теж не любить говорити про війну, та все ж, на наше прохання, погодився розповісти про те, що довелося пережити.

Потреба економити спонукає багатьох дбати про ефективне утеплення своїх домівок. Коштує це, зазвичай, дорого. Та що робити, коли, віддаючи останні гроші на омріяні сучасні вікна, лишаєшся з діркою не тільки у стіні власного житла, а й у кишені? На сьогодні шахрайство - настільки поширене явище, що ним вже нікого не здивуєш. Проте люди, навіть знаючи, що варто бути обережними з тими, кому віддаєш свої кровні, усе ж потрапляють на гачок псевдопідприємців-шахраїв.

Саме з такою проблемою до редакції “Нового життя” звернувся житель с. Здовбиця Микола Бойко. У листопаді 2013 року його спіткала біда: у домівці сталася пожежа. Пошкоджені вікна пан Микола вирішив замінити новими і звернувся до фірми «Ажур Рівне», про яку дізнався з листівок, котрі роздавали на ринку. Чоловік, який представився майстром, зробив заміри, склав договір про продаж і монтаж вікон та, узявши з пенсіонера завдаток у сумі 1000 грн., зник.

Саме ці питання були основними серед розглянутих на двох сесіях міської ради, що відбулись упродовж останньої декади січня.
У розглянутому і схваленому депутатами бюджеті міста на 2015 рік очікуваний обсяг надходжень становить 20,4 млн. грн., що відповідає сумі прогнозованих видатків. Незважаючи на бурхливі дискусії урядовців, усе ж залишено у підпорядкуванні міської ради дошкільні навчальні заклади Здолбунова та міський клуб, хоча кошти на їх утримання спрямовуватимуть як субвенцію з районного бюджету. Також затверджено 12 місцевих програм, в яких окреслено основні завдання та конкретизовано об’єкти і заходи, що будуть фінансуватися упродовж року.
Не менш важливими були і прийняті рішення про встановлення місцевих податків і зборів, серед яких податки на таку нерухомість, як майно і земля, а також податок з транспортних засобів та розмір акцизного збору. Детальнішу інформацію про ставки цих податків та інші прийняті рішення розміщено на офіційному сайті міської ради (zdolbyniv.rv.ua).
Крім того, за пропозицією фракції ВО «Батьківщина», одноголосно було прий­нято звернення до Головно­командувача ЗСУ, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України з вимогою визнати так звані «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями та внести відповідні зміни до чинного законодавства (друкується нижче).
Валентина КАПІТУЛА,
секретар Здолбунівської міської ради.

Головнокомандувачу ЗСУ
Президентові України П. Порошенку,
Голові Верховної Ради України
В. Гройсману,
Прем’єр-міністру України
А. Яценюку

Ми, депутати Здолбунівської міської ради і вся громада нашого міста, стурбовані ситуацією, яка склалася на Донеччині та Луганщині. Щодня Україна десятками ховає своїх Героїв, є загиблі й в нашому районі та місті. Більше сотні здолбунівчан нині воюють на Сході в зоні АТО. Волонтери Здолбунівщини зібрали більше мільйона гривень для матеріального забезпечення своїх земляків. Проте, ескалація воєнного конфлікту в нашій державі постійно зростає. Росія вводить на територію України все нові і нові війська, маскуючись під так званих «добровольців-миротворців», які «захищають новоросію». Цинізм кремлівської агресії, яка включає підтримку терористів на державному рівні, перетворює вбивство українських військових та безвинних мирних громадян на повсякденне явище. Прихована агресія Росії коштує нам тисяч життів кращих синів та дочок України; знищеної інфраструктури Донецької та Луганської областей; безкінечних терористичних актів в різних регіонах України.

Журналісти зустрілися з новопризначеним головою Рівненської обласної державної адміністрації Віталієм Чугунніковим та поспілкувалися про головні проблеми і першочергові завдання розвитку Рівненщини.

 

- Пане Віталію, як Вам перші тижні на новому місці, Ви були народним депутатом, тепер - у виконавчій владі. Де важче?
- Порівняно з тим, які навантаження є сьогодні у голови ОДА, Верховна Рада, одразу перепрошую своїх колишніх та теперішніх колег, це - «курорт». Система відповідальності зруйнована. Ми ж в перехідний період зараз живемо. На часі децент­ралізація влади. Тобто руйнуються система прийняття рішень і система відповідальності за їх прийняття. Це дуже складний період. Ми віддаємо делеговані повноваження. І це правильно. Але відповідальність залишається на нас. Я сьогодні працюю над тим, щоб відповідальність була спільною: обласна рада - місцева рада - голова РДА - голова ОДА. Всі повинні працювати на одне зрозуміле завдання - Рівненщина для рівнян. Рівненщина - процвітаючий край.
- Після Вашого призначення багатьох цікавило, за яким принципом визначатиметеся з кандидатурами на посади голів райдержадмі­ніс­трацій.
- Принцип цей прописаний у чинному законодавстві і Конституції. Щодо призначень голів РДА – дуже простий: людина, перш за все, повинна бути готовою взяти на себе відповідальність за розвиток ввіреної території. У кандидата має бути розуміння того, що таке економіка району, як її розвивати, які підприємства там працюють, які ні, а також, як він має залучати інвесторів. Від цього залежить, як він буде справлятися з соціальними навантаженнями, які є та які делегуються на місцеві ради. Зі мною дуже складно працювати, я всім про це кажу. Тому що вмію ставити зав­дання та контролювати їх виконання. Так само розумію, що кожній громаді потрібно, щоб її очільник був людиною порядною. Якщо у громади є зауваження до кандидата у вигляді протоколу про корупцію, або у вигляді кримінального провадження з вироком суду, то така людина ніколи керівником району працювати не буде.

Дякуємо всім, хто за період з 20 січня по 3 лютого 2015 року долучився до збору коштів для солдатів-земляків: В. Рудій за 50 грн.; І. Середюк за 100 грн.; М. В. Шадурі за 200 грн.; В. Брудновському за 200 грн.; Т. Довбенко з
с. Дермань за 250 грн.; О. Хмелю за 50 грн.;
О. Рибалко з м. Москва за 1300 грн.; А. Середю­ку за 100 грн.; колективу Спасівської ЗОШ за 2600 грн.; В. Середюку за 1200 грн.; Н. Шпак за 200 грн.; Л. Шилко за 100 грн.; Є. Долгаль за 600 грн.; підприємцям ринку по вул. 8 Березня за 616 грн.; Здолбунівській сотні самооборони за 1500 грн.; всім присутнім на конкурсі колядок у будинку культури с. Здовбиця, де було зібрано 538 грн.; Олександру з міста Тревізо (Італія) за 100 Є; працівникам Здолбунівського районного будинку культури за організацію фестивалю “Різдвяна колядка”, де було зібрано 435 грн.; В. Чумаку спільно з об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку за 350 грн.; О. Намчук за 100 грн.; І. Мельник за 100 грн.; перукарю Галині за 200 грн.; В. П. Величко за 200 грн.; усім, хто долучився до збору коштів у скриньки робочої групи, за 920 грн.; Здолбунівському районному центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за 325 грн.; всім, хто долучився до збору коштів для родини полеглого в районі Донецького аеропорту Василя Жука; Здолбунівському вищому професійному училищу залізничного транспорту за 1550 грн.; Здолбунівському відділенню АТ «Райфайзен Банк Аваль» за 500 грн.; підприємцям ринку «Катеринівський» за 3350 грн. та мешканцям Здолбунівського району за 31156 грн.
За останній тиждень із зібраних коштів на потреби солдатів було витрачено: 36556 грн. перераховано на картку ПАТ «ПриватБанк» Ользі Сергіївні Жук, матері загиблого кіборга Василя Жука; 3360 грн. - на 4 радіостанції; 2490 грн. - на обмундирування; 1623 грн. - на грілки, сміттєві пакети, батарейки; 500 грн. - на проїзд солдатів у зону АТО; 691 грн. - на доставку багажу ТОВ «Нова Пошта» для солдатів, які перебувають у зоні АТО.
Крім допомоги, яку надають у грошовому еквіваленті, мешканці міста та району продов­жують долучатися до акції «Благодійний кошик»; О. О. Панасюк із с. Ст. Мощаниця надав продукти харчування; Раїса Василівна передала нашим бійцям в’язані шкарпетки; Н. Кравець - теплі речі; І. Новак - сірники та свічки; Ю. Міщук - бінокль; учні ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 - продукти харчування та теплі речі; А. Кравчук - шоколад;
Г. Мельничук - в’язані шкарпетки та обереги.
Усього за час роботи групи для потреб солдатів-земляків зібрано 1 млн. 69 тис. 079 грн. та витрачено 1 млн. 63 тис. 007 грн.
За збором коштів та видатками здійснюється постійний контроль, ведеться чітка звітність. Кожен житель району може отримати про це інформацію у штабі.
Збір коштів для допомоги солдатам-землякам триває. Координацію його здійснює робоча група осіб, відповідальних за збір кош­тів, яка працює в адмінприміщенні ТОВ «Укр­цемремонт», що по вул. Незалежності, 11 у Здолбунові.
Телефони “гарячої лінії”: 0982509030, 0977451296.

У Здолбунівській центральній районній біб­ліотеці відбулась презентація науково-допоміжного покажчика “Здолбунівський край: історія, події, постаті”, виданого Рівненською обласною універсальною науковою бібліотекою. Провела захід укладач покажчика Лариса Анатоліївна Костильова, завідуюча відділом біб­ліографічного ресурсу, баз даних та обслуговування користувачів РОУНБ.

12 лютого 1995 р. Перша екскурсія в музей Уласа Самчука
в Дермані. Проводить Андрій ЖИВ’ЮК.

Видатний український письменник, публіцист, громадський діяч Улас Самчук народився у селі Дермань 20 лютого 1905 року. Доля його була непростою, адже жив у буремні часи світових воєн, революцій, голодоморів,
репресій.
Коли Уласу виповнилося вісім, його сім’я переїхала у село Тилявка, що недалеко від міста Кременець на Тернопільщині.
Навчався у Тилявецькому однокласному народному училищі, чотирикласній Дерманській школі, Кременецькій українській гімназії, Бреславському університеті (Німеччина), вільному українському університеті у Празі. Активно займався самоосвітою. Спів­працював з українськими газетами і журналами, що виходили у Чехословаччині, Франції, США, Канаді. Написав і видав двадцять книг, в тому числі дві трилогії - “Волинь” та “Ост”. Вільно володів п’ятьма іноземними мовами: польською, німецькою, російською, чеською та англійською.
Тричі нелегально переходив кордон, був ув’язненим у польській, угорській, німецькій тюрмах. Більшість років провів в еміграції. Проживав у Німеччині, Чехословаччині, Канаді. Мав багато знайомих серед представників української культурної і політичної еміграції. Завжди обстоював ідею єдності українців. Його обирали керівником українських літературних організацій МУР (Мистецький український рух) та “Слово”. Значну допомогу надавав молодим літераторам в Україні і за кордоном.

 

Вересень 2011 року. Під час екскурсії для працівників рівненської фірми “Лавісс”.


У 1982 році Уласа Самчука було номіновано на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури. Але відмова влади УРСР визнати його українським письменником стала головною перешкодою для присудження премії.
Письменник помер і похований у Торонто (Канада). До українського читача творчість нашого видатного земляка почала повертатися лише після відновлення нашою державою незалежності.