Конституцією України кожному громадянину в Украї­ні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію.
Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії.
Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Депутати районної ради закликають релігійні організації до встановлення відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віро­сповідань та їх релігійними організаціями. Наголошуємо, що усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом.
Разом з цим визнаємо право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам і вільну зміну цієї підлеглості, гарантоване ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Схвалено рішенням президії Здолбунівської районної ради від 16 лютого 2015 року № 33.

Вислів «Хочеш жити – вмій вертітись» пригадується, коли бачиш, якими темпами ростуть ціни, а зарплатня при цьому навіть «не рипається» з місця. Очевидно, це гасло актуальне і для місцевих перевізників, які вкотре висловлюють невдоволення неприбутковістю своєї бізнесової справи.
У місцевому громадському транспорті кілька днів тому з'явились повідомлення про підвищення плати за проїзд на маршруті «Рівне-Здолбунів» з 25 лютого цього року. Перевізники зазначають, що захід цей є вимушеним і тимчасовим, та мотивують свої дії постійним зростанням вартості палива і запчастин. Отже, нас чекає чергове підняття тарифів. Причому, якщо це станеться вже днями, то зростання цін на проїзд буде незаконним. Адже, відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні, регулюються обласними державними адміністраціями. Тобто самовільно змінювати тарифи перевіз­ники не мають права.

вважають освітяни і вимагають у районної влади врегулювати проблеми з фінансуванням галузі

Чергове пленарне засідання сорок дев’ятої сесії районної ради 25 лютого перетворилося на справжню педагогічну поему: представники освітянських колективів Здолбунівщини галасливо вимагали у керівництва району грошей і справедливості.

Освітяни прибули у войовничому настрої і зі зверненням до депутатів райради, яке одразу зачитали з трибуни. У тексті цього документа йшлося зокрема про те, що у період економічної скрути та зовнішньої агресії освітяни потребують захисту й підтримки. Наявний помісячний розпис державної субвенції педагогів не задовольняє, оскільки веде до недофінансування галузі. А отже, під загрозою опинилося виконання захищених статей, в тому числі виплати заробітної плати згідно з тарифікацією та нарахування індексації. Тому вчителі вимагають перегляду розпису субвенції. І просять «вжити заходів щодо виділення для району додаткових коштів для виплати працівникам освіти зар­платні». В іншому випадку ситуація може вийти з-під контролю, резюмували педагоги.
Роз’яснити ситуацію взявся начальник фінансового управління Здолбунівської РДА Володимир Нечипорук, зазначивши, що претензії до місцевої влади є безпідставними, оскільки субвенція розподіляється за відповідною формулою, визначеною у законі «Про Державний бюджет України на 2015 рік».

Небесну сотню у Здолбунові пом’янули зі світлим сумом та сподіваннями на краще

Щирі сльози та зворушливі спогади варті набагато більшого, аніж будь-який помпезний офіціоз. Героїв Небесної сотні вшановували у Здолбунові саме так - з
молитвами у храмі Святих апостолів Петра і Павла, проникливою ліричною композицією від працівників
Здолбунівського РБК та зворушливим флешмобом, у якому взяли участь міські старшокласники.
Тепер на пам’ятні заходи у Здолбунові, як і в інших українських містах, люди приходять за покликом душі. Тільки жаль, що нас змінила саме велика трагедія, засвідчивши, на які подвиги здатен народ, котрий відстоює правду.


Після богослужіння та спомину загиблих на площі Героїв Майдану виступив хор «Анафора» Рівненської єпархії УПЦ КП. Молитву «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» присутні на площі співали разом зі священно­служителями. Згодом директор Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею Олег Тищенко представив збірку «Небесна сот­ня очима здолбунівських школярів». До неї увійшли твори, присвячені подіям, якими живе Україна протягом останнього року.

Майдан ридав, а сотня в небо йшла,
Один за одним, наче янголята.
Тут, на землі, прощались матері,
А в небі зустрічала Божа Мати.

Минулого року усі ми стали свідками та учасниками історичної події – Революції Гідності, під час якої мільйони українців проявили вражаючі незламність, патріотизм і хоробрість та здобули перемогу над авторитарним режимом.

Минув рік після страшної ночі 19 лютого 2014 року, відбулося стільки подій у нашій державі, що, здавалося б, немає місця добрим і світлим емоціям. Але все це ще більше згуртувало українців, підштовхнуло допомагати один одному, підтримувати і вірити, що добро завжди перемагає зло.
Копитківська громада за допомогою інформаційно-патріотичних заходів, проведених працівниками школи (Л. В. Василюк), публічно–шкільної бібліотеки (В. Г. Атаманюк), будинку культури (О. П. Ковальчук), прищеплює дітям та молоді любов до свого народу, мови, історії. Молитвою й підтримкою благословили односельці хлопців, які відбули на Схід України для захисту нашої держави. Малювали для них малюнки, плели з ниток обереги-ангелики, здавали кошти, продукти, теплі речі – байдужим не лишився ніхто.
Пошануванням пам’яті Небесної сотні у Копиткові став тематичний захід «Україна – то твоя земля». Учениця 9 кл. місцевої ЗОШ Вікторія Атаманюк зачитала свій вірш, присвячений 17-річному загиблому юнаку з Небесної сотні:
А там було життя, там були очі сині
І та молитва, що навчила мати…
А зараз? Дві гвоздики на горілій шині,
Й небесне сяйво від запалених лампадок.
Там був твій подих, дотик, твоя доля,
Твоя усмішка і твоя душа…
І не зламалась на морозі воля,
Але роздався постріл «калаша».
Тебе нема… Немає очей синіх…
Є тільки хрестик в закривавленій руці,
І дві гвоздики на горілій шині,
Та дві сльозинки на чиїйсь щоці…
Флешмоб з виконанням відомої пісні англійською мовою «Pray for Ukraine (Молися за Україну)» організувала І. О. Бабак. Особливо зворушливою була презентація «Рівненщина пам’ятає своїх героїв».
Валентина АТАМАНЮК,
бібліотекар Копитківської ПШБ.

20 лютого на Рівненщині відзначили 110-ту річницю з дня народження Уласа Самчука

Йому випало жити в буремні часи революцій і воєн, переділу світу та боротьби ідеологій. Між тим, вдалося підтримати і розвинути даровану Богом іскру таланту творчого, стати людиною високоосвіченою, особистістю багатогранною і відомою, зберегти і пронести в душі до останнього подиху почуття глибокого патріотизму, любові до рідної землі і її народу.
Улас Самчук проявив себе у різних царинах, але найперше був людиною глибокодумною і далекоглядною. Він мріяв бачити Україну вільною і незалежною державою, рівноправною частиною світового простору - міцною, багатою і економічно розвиненою, а українців - сильною нацією, народом згуртованим, висококультурним, освіченим, політично прозорливим. Заради цього й творив, намагаючись через мистецтво Слова художнього відкрити планеті Україну, правду про її стремління і болі, а засобом Слова публіцистичного - достукатися до умів і сердець самих українців, озброїти тактичними “підказками” на шляху до стратегічної мети. Чимало публіцистичних творів письменника, благо, що врешті змогу ознайомитись з ними (як і з художніми) має кожен пересічний читач, актуальні й нині, а окремі не втратять актуальності ніколи.

Минулої неділі у Дермані Другій на приміщенні лікарської амбулаторії було встановлено меморіальну дошку на знак пошанування праці славного дерманця - Михайла Мартинюка. Він у середині тридцятих років минулого століття власним кош­том звів будинок, де нині працює медзаклад, для свого сина, Федора, випускника медичного факультету Женевського університету. Лікар Федір Михайлович Мартинюк приймав тут хворих, навіть заснував невелику лікарню, куди за допомогою зверталися не тільки дерманці, але й мешканці сусідніх сіл. Як свідчать очевидці, плату за медпослуги лікар брав мізерну. У цьому ж будинку він мешкав з дружиною та сином. 

На підставі листа Міністерства освіти і науки України від 14.02.2015 р. за
№ 1/9-71 щодо роз’яснення порядку приймання дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів відділ освіти Здолбунівської РДА повідом­ляє, що, відповідно до статті 18 Закону України «Про загальну середню освіту», зарахування дітей до першого класу початкової школи загальноосвітніх навчальних закладів державної та комунальної форми власності (у тому числі ліцеїв, гімназій, колегіумів, коледжів, що містять у своїй структурі школу І ступеня) здійснюється на безконкурсній основі. Відтак, проведення тестувань, вступних випробувань, співбесід, інших заходів, що мають на меті встановлення відповідності рівня підготовки дитини до школи, не допускається.
Відповідно до Інструкції про порядок конкурсного приймання дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 19.06.2003 р. за № 389 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 4 липня 2003 р. за № 547/7868, на конкурсній основі (співбесіда) організовується прийом до першого класу виключно у спеціалізованих школах (школах-інтернатах).
Під час проведення співбесіди у спеціалізованих школах (школах-інтер­натах) забороняється перевірка знань з математики, вмінь з читання і письма та іноземної мови. Співбесіда може мати на меті винятково пересвідчення достатності рівня загального розвитку дитини, її функціональної готовності до систематичного навчання та здатності до вивчення дисциплін відповідно до спеціалізації закладу, наприклад, фонематичний слух.
Результати співбесіди оголошуються не пізніше, ніж за 5 днів після її проведення. Діти зараховуються до
навчального закладу за наказом ди­ректора до початку навчального року.
Прийом дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів (у тому числі ліцею, гімназії, колегіуму, коледжу, що містить у своїй структурі школу І ступеня), які працюють (планується організація навчання) за науково-педагогічними проектами, також відбувається на безконкурсній основі. Можливість успішно навчатись за обраною програмою має забезпечуватись не селекцією дітей, а створенням відповідних навчально-виховних умов для усіх учнів навчального закладу.
Дітям, які вступають до першого класу школи І-ІІІ ступеня, що обслуговує мікрорайон, де мешкає дитина, не може бути відмовлено у зарахуванні.
У випадках, коли кількість заяв щодо вступу дитини до першого класу загальноосвітнього навчального закладу не за місцем проживання перевищує кількість вільних місць, перевага надається тим, чию заяву було зареєстровано раніше.

Суть запиту зводиться до прохання надати інформацію, якою володіє розпорядник. Закон України «Про доступ до публічної інформації» надає право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не потребує створення у відповідь на запит нової інформації (зокрема шляхом проведення аналітичної роботи). Винятком є ситуація, коли розпорядник не володіє, але мав би володіти певною інформацією. Інші вимоги або прохання (визнати чи підтвердити юридичний статус, поновити порушене право, притягнути порушника до відповідальності тощо) необхідно розглядати відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Унаслідок їх розгляду при наданні відповіді на звернення може створюватися нова інформація.
Крім того, між зверненням і запитом є відмінності, а саме: порядок оформлення, процедура реєстрації та обліку, а також порядок отримання інформації тощо.

Державна служба зайнятості готова сприяти Вашому працевлаштуванню чи призначенню виплати допомоги по безробіттю, незалежно від реєстрації Вашого місця проживання.

Вам обов’язково допоможуть у:
- пошуку підходящої роботи – тимчасової чи постійної;
- отриманні інформації і консультацій з питань зайнятості, організації підприємницької діяльності;
- участі в оплачуваних громадських та інших роботах тимчасового характеру;
- професійній підготовці, перепідготовці чи підвищенні кваліфікації, зокрема, з видачею ваучера для осіб, старших 45 років.

Якщо Ви шукаєте роботу, зверніться у Здолбунівський районний центр зайнятості (м. Здолбунів, вул. Кн. Ольги, 10; тел.: 22414, 25055, 25329).
У державній службі зайнятості єдина, унікальна база вакансій по усій Україні.
Реєстрація у центрі зайнятості проводиться незалежно від зареєстрованого місця Вашого проживання чи перебування.


Для реєстрації у центрі зайнятості Вам потрібно мати:
- паспорт громадянина України;
- облікову картку платника податків (довідку про присвоєння ідентифікаційного коду);
- трудову книжку (за наявності);
- документ про освіту (за наявності);
- військовий квиток (при необхідності).

Державна служба зайнятості усі послуги надає
БЕЗКОШТОВНО.
Для отримання детальнішої інформації звертайтеся в будь-який найбільш зручний для Вашого відвідання центр зайнятості.

Скористайтеся безкоштовними сервісами
державної служби зайнятості:
інформаційно-довідковою телефонною системою
0-800-50-50-60 (зі стаціонарного телефону) чи
730 – з мобільного телефону

Інтернет-порталами:
www.dcz.gov.ua чи www.trud.gov.ua

Державна служба зайнятості завжди готова допомогти Вам!

Державтоінспекція району рекомендує водіям у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди з незначними наслідками та без постраждалих використовувати Європротокол. Водіям немає необхідності гаяти час, чекаючи пат­рульний екіпаж ДАІ для оформлення дорожньої пригоди, оскільки вони самі (за певних умов) можуть оформити “Повідомлення про ДТП”.
Більше того, якщо водії скористалися Європротоколом шляхом спільного його оформлення та підписання, то вони мають право залишити місце ДТП і звільняються від адміністративної відповідальності, передбаченої за її скоєння, та від обов’язкового інформування ДАІ про скоєння такої дорожньої пригоди.
Олександр ОЛІЙНИК,
старший інспектор ВДАІ з обслуговування
Здолбунівського району, підпорядкованого
УМВС України в Рівненській області, капітан міліції.

У м. Львів 22 лютого цього року відбувся п’ятий, ювілейний, турнір зі змішаних бойових єдиноборств ММА “Нескорені V”, присвячений загиблим воїнам УПА. Змагання мали статус відкритих, тож участь у них брали понад 60 спортсменів з різних куточків нашої країни, зокрема з Одеси, Ужгорода, Івано-Франківська, Тернополя, Львова, Луцька, Здолбунова, а також представники Азербайджану - команда м. Баку. Турнір проходив у клітці, в розділі “повний контакт”.
Здолбунівська команда “Локомотив” за своїм складом була наймолодшою і чи не найчисельнішою на змаганнях. Прибули до Львова і здолбунівські вболівальники та секунданти. Наше місто представляли вісім бійців - Ян Чабан, Віталій Руденко, Владислав Мізера, Павло Смотр, Максим Лобаніч, Назар Кулєша, Сергій Мельничук, Павло Левечко, які виступали у п’яти вагових категоріях, та тренер команди Віктор Петрович Мазур. Під його мудрим наставниц­твом наші хлопці продемонстрували досить високий рівень спортивної підготовки, це відмітили організатори турніру.

Цілою низкою різноманітних заходів відзначили у нашому районі 110-ту річницю з дня народження Уласа Самчука. Видатному земляку був присвячений і традиційний турнір з волейболу, який щороку проводиться на батьківщині письменника – у селі Дермань. Цьогоріч у гості до місцевої команди, аби позмагатися, прибули волейболісти з сіл Гільча, Здовбиця, Уїздці, Буща, Копитків та з смт Квасилів. Ще одним, восьмим, учасником турніру стали місцеві школярі. Після жеребкування команди було розподілено на дві підгрупи, а після урочистого шикування і привітання учасників змагань розпочались спортивні баталії.

З ініціативи обласної федерації футболу у Рівному розпочався турнір пам’яті Героїв Небесної сотні. Зголосилися брати участь у змаганнях вісім команд ДЮСШ Рівненської області. Наш район представляє команда Здолбунівської гімназії під керівництвом тренера Ігоря Пархомчука.
Дев’ятнадцятого лютого цього року у стартовому матчі на запасному полі стадіону “Авангард” у Рівному здолбунівчани зустрілись з ХФК “Надія” (Рівне). Тренер команди виставив на дебютну гру турніру такий склад: Віталій Горковчук, Микола Щенін, Микола Гайдучик, Андрій Сілідуєв, Володимир Левчун, Андрій Жовтанюк, Олександр Гугайло, Святослав Горчак, Микола Серженюк, Едуард Ковальов, Ігор Чичик. На заміну виходили Олексій Брелінський, Назар Коник, Роман Паюк, Дмитро Осадчий, Михайло Калашник, Сергій Матеюк.

Розпорядженням Президента України № 187/2015-рп від 17 лютого 2015 року головою Здолбунівської районної державної адміністрації призначено КОНДРАЧУКА Сергія Юрійовича.
Народився С. Ю. Кондрачук 18 лютого 1986 року в селі Здов­биця. У 1992-2003 рр. навчався у Здовбицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ст., яку закінчив із золотою медаллю. У 2003-2008 рр. навчався у Національному університеті “Острозька академія”, де отримав спеціальність “фінанси”.
З липня по листопад 2008 р. працював консультантом виконкому Здолбунівської районної організації політичної партії “Наша Україна”. З листопада 2008 р. по січень 2012 р. - керівник редакції Здолбунівського районного радіо. З лютого по червень 2012 р. - приватний підприємець. З березня по листопад 2013 р. - редактор відділу інформації та рек­лами Здолбунівської районної газети “Нове життя”. З листопада 2013 р. по листопад 2014 р. – головний редактор районної газети “Нове життя”. З листопада 2014 р. - виконувач обов’язків головного редактора районної газети “Нове життя”.

Почути про місцеві проблеми та спробувати їх вирішити – саме так визначив мету свого робочого візиту на Рівненщину міністр інфраструктури України Андрій Пивоварський, який відвідав нашу область 13 лютого. У програму його перебування входив і візит до ВП «Ремонтне вагонне депо Здолбунів».
Працівникам ремонтного вагонного депо довелося почекати міністра та інших офіційних гостей, адже графік перебування столичного гостя на Рівненщині був доволі щільним. Вреш­ті Андрій Пивоварський разом зі своїм заступником Олександром Кавою, начальником «Львівської залізниці» Богданом Піхом та головою Рівненської ОДА Віталієм Чугунніковим таки побували на «екскурсії» підприємством, яку провів начальник ВП «Ремонтне вагонне депо Здолбунів» Йосип Гаврищак (див. фото).

Дякуємо усім, хто за період з 9 по 18 лютого 2015 року долучився до збору коштів для солдатів-земляків: колективу Здолбунівської ЗОШ № 3 за 780 грн.; колективу П’ятигірської ЗОШ за 450 грн.; В. Самчуку за 200 грн.; А. Ю. Середюку за 100 грн.; К. Сердечній з м. Москва за 3400 грн.; Глинській сільській раді за 458 грн. та мешканцям села за 940 грн., які були зібрані у волонтерській скриньці; В. Рудій за 50 грн.; О. Прохоровій за 50 грн.; колективу Здолбунівського будинку культури за 320 грн.; колективу ВП «Здолбунівська дистанція сигналізації і зв’язку» за 2075 грн.; прихожанам Свято-Катеринівського храму за 2180 грн.; О. Болотнюк за 400 грн.; Г. Бунді за 50 грн.; Віталію Тарбєєву з м. Сургут (Росія) за 1000 грн.; усім мешканцям району, які долучилися до збору коштів у волонтерські скриньки, за 1055 грн.

Минає рік від розстрілу Небесної сотні на київському Майдані

Київ. Лютий 2014 року.

 

Важко усвідомити, що від того лютого вже проминув цілий рік. Буремне сьогодення та неможливість хоч на мить відволіктись від жорстокої реальності настільки химерно змінює плин часу, що іноді його вже навіть не відчуваєш. Дні складаються у місяці, зиму змінюють перші проблиски весни. А на душі - важкий тягар, а на Сході - чергове псевдоперемир’я зі щоденними фатальними зведеннями…
Тоді, у лютому 2014-го, теж гнітив непідйомний тягар гіркого болю. З ним до останнього подиху доведеться жити усім, хто став свідком цієї війни – від спокійного листопадового вечора 2013-го до ось цієї самої хвилини, в яку також десь прикривають Україну своїми життями наші безстрашні хлопці. Як просто назавжди втратити легкість та безтурботність… Як стрімко можуть змінитися пріоритети. І вже не особистого щастя, не достатку і не успіху просиш у Бога, а лишень про те, щоб врешті скінчилося це кровопролиття і щоб здоров’я й витримку послали небеса нашим…
То було двадцять друге лютого. Янукович уже дременув углиб «руського міра». У Верхов­ній Раді одне за одним народжувалися ті рішення, які ще кілька днів тому здавалися недосяжними. А в центрі столиці, центрі великого протистояння гідності проти сваволі, нареш­ті розвіявся дим. Стало тихо. І над вмитим сльозами Майданом через людський натовп попливли труни… Революція перемогла, закарбувавшись у серцях тріумфом здобутого та моторошністю невідворотного. І не бачено було досі страшнішого видовища, ніж плавний плин трун над похиленим багатотисячним натовпом. І не чуто було донині страшнішого трену, аніж «Плине кача». Труни пливли одна за одною. Пливли просто у небеса.

Дмитро СМІРНОВ, с. Здовбиця: «У ті дні до столиці їхали, як тільки випадала така можливість. 19 лютого ввечері вирушили мікроавтобусом зі Здолбунова. Згодом, дорогою, нам повідомили, що усі під’їзні шляхи до Києва перекриті. Ми тоді приєдналися до львівської колони, а хлопці з київського «Автомайдану» нас зустріли та провезли до центру столиці манівцями. Тоді, 20 лютого, на Майдані була зразу відчутна ця боротьба – або ми, або вони. Люди зносили все, що можна, щоб робити барикади – стільці, шини, броньовані двері. Один чоловік навіть привіз фургон дорогих меблів, сказав: «Згодяться вам для вогнища». Ми з хлопцями теж будували нову барикаду на Інститутській. От тоді й почали з’являтися перші ноші з
пораненими. Моторошно було… А нині більша частина чоловіків, з якими ми стояли на Майдані, на Сході, в АТО».


Олександр КОТЮБІН,м. Здолбунів: «Вперше я потрапив на мітинги протесту 10 грудня, і з того часу їздили з однодумцями до Києва, як тільки була така можливість. Стояли у морозні дні, у свята. Але якраз в середині лютого я захворів, тож у ті страшні дні вдалося виїхати на Майдан 20 лютого. Щоправда, ми мусили затриматися, бо чекали, доки нам привезуть протиправцеву сироватку, яка була вкрай потрібна пораненим у Києві. Коли доїхали до столиці, то жахіття зі стріляниною вже скінчилося. Але нас все одно ще не пускали ні на Інститутську, ні на Грушевського – повідомляли, що існує висока ймовірність того, що там працюють снайпери. Ми залишилися на ніч, укріплювали нові барикади, бо чекали, що черговий розгін
протестувальників може розпочатися будь-якої миті. Усвідомлення того, що ми перемагаємо, виникло вже в обідню пору 21-го лютого, коли львівські правоохоронці вийшли на сцену та оголосили, що вони проти народу не підуть».