Cклад хору священиків Дубенського благочиння УПЦ КП.

Український народ має давні пісенні традиції. Особливо популярністю в Україні користуються колядки та щедрівки, які співаються під час святкування Нового року і Різдва Христового. Мелодії колядок звучать в церквах, по телебаченню, радіо, вдома за родинним столом.
У цей важливий для духовного відродження українського суспільства час колядки мають велике виховне значення для нашого народу, повертаючи його до віри в Бога, до високої християнської моралі. Дорогою до храму ведуть наших краян віра і мистецтво.

Мізоцький самодіяльний аматорський хор брав участь в обласному фестивалі-конкурсі хорових колективів «Пісня – доля моя» ім. Євгена Кухарця, де зайняв третє призове місце. Творчим колективом керує здібний фахівець Світлана Денищук. Хористи на високому рівні виконують українські пісні, пропагують твори сучасних композиторів, часто виступають із своїм творчим доробком у трудових колективах селища.
Тетяна Герасимчук,
художній керівник Мізоцького будинку культури.

Святковий концерт з нагоди 45-річчя з часу створення народного аматорського хору будинку культури с. Івачків відбувся 2 лютого у цьому культосвітньому закладі. Створений у 1968 році, хоровий колектив здобув популярність і визнання за свою творчість як серед односельців, так і в районі. Його виступи є справжнім святом для поціновувачів хорового мистецтва. Вагомих здобутків хор досяг завдяки керівництву справжнього ентузіаста, відданій своїй справі людині Тетяні ІванівніІ Мельник.
У ювілейних урочистостях взяли участь начальник відділу культури і туризму Здолбунівської РДА О. М. Мазепа, колишній керівник хору П. П. Кравчук, Миротинський сільський голова В. В. Мартинюк, спонсори, які не байдужі до розвитку культури на селі.

Сьогодні за межею бідності живе майже половина наших краян. Щороку їх кількість збільшується. Внесла значні корективи в бік соціального погіршення і світова криза.
І все–таки вселяють якусь надію для людей пільги. Як повідомила начальник відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення управління праці та соціального захисту населення РДА Вікторія Ковтонюк, у нашому районі налічується 15 тисяч пільговиків. Серед цієї категорії - ветерани і діти війни, чорнобильці, особи за соціальною і професійною ознаками (ветерани військової служби та внутрішніх справ, реабілітовані, освітяни, працівники охорони здоров’я і культури) та інші.
Євген Шилан.

Шановна редакціє газети “Нове життя”! Звертаються до вас жителі будинку № 33-а по вул. Шкільній.
Просимо вас допомогти нам позбутися сміттєзвалища, що знаходиться у нас у дворі. Ми неодноразово зверталися до влади міста, але все залишається по-старому. Коли ми отримали квартири в цьому будинку, на місці сміттєзвалища був футбольний майданчик для дітей, а взимку ми заливали каток. Дітки були дуже раді. І як же треба не любити дітей і не поважати людей, що живуть у цьому дворі, щоб так його захаращити!
По всьому місту Здолбунів проводяться заходи по його благоустрою, лише в нашому дворі – міське сміттєзвалище, і все це перед вікнами будинку, де живе найбільше дітей! Сміття звозять всі, хто бажає. Везуть діточок у садочок “Ладоньки”, а сміття – до нас у двір. Воно тут валяється, а коли вітер, то і в під’їзд залітає. Особливо у свята, коли двірники не прибирають, то соромно перед людьми, що йдуть до церкви. Та ніде, в жодному дворі немає такої зневаги до мешканців, що там живуть. Контейнери стоять просто над водопровідними люками. Це теж, мабуть, не за санітарними нормами.
Допоможіть нам перенести цей смітник в інше місце. Ми теж люди, і хочемо жити в нормальних умовах!
Мешканці будинку
Блаженко, Стельмащук, Кальчук, Дацюк, Кравець та ще 55 підписів.

Про Галину Василівну Фенцель, жительку м. Здолбунова, наша газета вже розповідала кілька років тому. Вона - вправна господиня, шанувальниця народних традицій, колекціонер українських старожитностей. Поряд з цим має ще й хист оповідача, знає чимало бувальщин, іноді й таких, що викликають у багатьох сумніви щодо їх достовірності. Любить переповідати й неймовірні історії, які довелося почути від людей під час подорожей в автобусі, електричці тощо. Тож, могло таке бути чи ні, судіть самі.
Розповідає пані Галина.

Баба Гапка
Жила у нашому селі старенька бабуня, була вона маленька, проворна і дуже людяна. Звали її Гапка.
Якось я з іншими дітьми пасла корови за селом. За іграми й розвагами ми не помітили, як на небо насунула чорна страшна хмара. Дітвора полякалася і принишкла, а я побігла до баби Гапки, яка жила неподалік, і саме в той час жала жито у себе на городі. Побачивши мене налякану, бабця зойкнула: "Ой, сухото моя, немала!" - то така приказка, а мені наказала тікати звідси геть. Та я не пішла, залишилася стояти позаду старенької, очікуючи, що буде далі. А вона стала хрестити серпом, який тримала у руці, ту чорну хмару. ще й спідницею розмахувати, так ніби щось розганяла, і весь час приказувала якісь слова чи молитву читала.
За кілька хвилин, на моє здивування, хмари розійшлися і небо проясніло.

Передплатіть «НОВЕ ЖИТТЯ» - газету, яку читали Ваші діди та прадіди!
Передплатна ціна газети на місяць 6,50 грн. + поштові послуги.
Оформивши передплату «Нового життя» на 2014 рік,

Ви маєте можливість безкоштовно опуб­лікувати 1 вітання та 2 оголошення

типу «продам», «куплю», «обміняю».
Дізнавайтеся про всі події Здолбунівщини зі сторінок «НОВОГО ЖИТТЯ».

Перед учнями 9-11 класів постає питання: куди піти вчитися?.. Чи варто здобувати престижну професію та з розбитими амбіціями поповнити лави тих, хто стоїть на обліку у центрах служби зайнятості, чи краще піти туди, де ти точно матимеш роботу і можеш бути впевненим у своєму майбутньому? Звичайно, розважливі молоді люди виберуть останнє. І саме це, а найголовніше - впевненість у завтрашньому дні пропонує Здолбунівський професійний ліцей залізничного транспорту.

Володіти основами бальних (спортивних) танців, підкоряти гірські вершини - чим не захоплююче? На теренах нашого району можливість навчитися цьому дає молодіжна громадська організація "Екстрім", яка днями відзначатиме восьму річницю з дня заснування.

За час існування МГО чимало її вихованців вже довели, що гідні представляти Здолбунівщину як на обласних, так і на всеукраїнських та міжнародних змаганнях з видів спорту, котрими займаються. На сьогодні серед "екстрімівців" 1 майстер спорту України, 5 кандидатів у майстри спорту України та значна кількість спортсменів-розрядників, які не раз здобували перемоги на різноманітних змаганнях.

 


Об’єднують "екстрімівців" не лише спільна справа, захоплення, а й особливий стан душі. Саме тому члени МГО завжди разом - і в труднощах, і радіючи успіхам один одного.
Нині 42 "екстрімівці" займаються спортивним туризмом, популяризуючи в районі цей вид спорту і залучаючи молодь до лав спортсменів. У с. Будераж  працюють з тими, хто захоплюється спортивним туризмом, Володимир Бихалець та Марія Яріш, у с. Гільча це - Іванна Мартинюк, у с. Уїздці - Віктор Бернацький, у с. Копитків - Ірина Мартинюк, у селищі Мізоч - Ярослав Клименко та Наталія Нестеренко. Туристські групи під керівництвом здолбунівчанки Тетяни Сай здійснюють піші походи різної складності територією Рівненщини, по українських Карпатах та горах Криму.

24 грудня - День працівників архівних установ

Архівісти за роботою.

Архівісти за роботою.

Є у Здолбунові незвичайне місце, де панує неповторний дух історії й старовини, де шукаєш і знаходиш, а інколи не шукаєш і теж знаходиш, точніше, натрапляєш на щось таке, від чого перехоплює подих. Там працюють люди дивовижно рідкісної у нас професії, чиє покликання - берегти народну пам’ять про нашу велич і падіння, героїзм і споконвічні гріхи. Обов’язок цих фахівців - вміти проводити експертизу цінності документів, упорядковувати, реставрувати, підшивати та описувати документи, складати історичні довідки, обслуговувати звичайних громадян і науковців, виконувати довідки соціально-правового характеру, але доводиться їм часом бути і друкарками, прибиральницями, будівельниками чи вантажниками, одним словом, виконувати чимало того, що не передбачене жодною відповідною посадовою інструкцією чи планом установи. Це - мої колеги, архівісти районного архіву, а точніше - архівного відділу Здолбунівської райдержадміністрації.

Згідно з архівними документами, історія нашої установи розпочалась одразу після того, як у січні 1940 року замість повітів та волостей на території Рівненської області було створено 30 районів. На Здолбунівщині утворилося 2 райони: Здолбунівський, який складався зі Здовбицької волості та міста Здолбунів Здолбунівського повіту, та Мізоцький, створений з Будеразької та Мізоцької волостей Здолбунівського повіту. Саме тоді у нашому місті було відкрито районний архів, що підпорядковувався архівному відділу НКВС у Рівненській області, контролював стан зберігання документів в установах, організаціях та на підприємствах району, поступово комплектувався документами установ польської влади, яка існувала на території Здолбунівського району у 1921-1939 роках.

Той, хто присвятив хоча б частину свого професійного життя державній службі, доб­ре знає, що цей статус передбачає непросту та дуже відповідальну працю. Щодня доводиться бути на вістрі подій та постійно удосконалювати знання і професійні навички. А нині, у непростий період неспокою на Сході, у держслужбовців часто з’являються і нові обов’язки, розповідає керівник апарату Здолбунівської райдержадміністрації Жанна Ананіївна БАТРОНА (на фото), яка присвятила роботі на державній службі понад 22 роки:
- Апарат райдержадміністрації у народі називають «серцем» РДА. Загалом в апараті трудиться 29 працівників, з них 25 - держслужбовці. Саме на нас покладене правове, організаційне, кадрове, матеріально-технічне забезпечення роботи райдерж­адміністрації. Зараз займаємося і питаннями мобілізаційної роботи. Окрім того, апарат працює зі зверненнями громадян, організовує особистий прийом голови РДА та його заступників. На нас покладено виконання закону «Про доступ до публічної інформації», контроль за виконанням антикорупційного законодавства. Організовуємо семінари, колегії, співпрацюємо з органами місцевого самоврядування, з керівниками структурних підрозділів РДА. Займаємося і веденням реєстру виборців.

Що беремо ми з дитинства у доросле життя? Теплі спогади про далекі безтурботні роки, про веселі ігри та розваги. І найголовніше - спогади про ласкаві руки мами, поруч з якою постає образ іншої дорогої людини з відкритою і щедрою душею - виховательки. Разом із ненькою вводила вона нас, довірливих і майже безпомічних, у великий і складний навколишній світ, вчила добру і справедливості, спонукала до хороших справ.
Для багатьох будеражців такою людиною теж є їх перша дитсадківська наставниця. Бо “родом” вони із “Сонечка”. А кожна дитина, переступивши поріг цього садочка, почувається затишно і спокійно.

     Бібліотечний урок “Система каталогів і картотек бібліотеки” для учнів молодших класів Мізоцької школи-інтернату пройшов у селищній бібліотеці-філії. Під час заняття діти дізнались про важливу роль каталогів і картотек у пошуку необхідної інформації, ознайомились з їх будовою, а також охоче виконували практичні завдання – шукали картки з бібліографічним описом улюблених книг.
     Здобуті бібліотечно-бібліографічні знання знадобляться школярам у підготовці до уроків, написання рефератів, а в майбутньому і курсових чи наукових робіт. Діти вільніше почуватимуться в інформаційному просторі.
Оксана ПАЛЬЧЕВСЬКА, 
завідуюча Мізоцькою бібліотекою-філією.


 

Нещодавно, маючи кілька вихідних, вирішив провести їх на київському Майдані. Ця поїздка була для мене далеко не першою, але враження, отримані від неї, важко передати словами.

З самого ранку заходжу до Українського дому, щоб записатися у Волинську сотню самооборони. Сказали, щоб зачекав декілька годин, бо головний - на виїзді. Чекаю. Неподалік досить літній чоловік робить двоповерхові нари. Оскільки я теж “дружу” з деревом, то вирішив йому допомогти. Працюємо, розговорилися. Каже, що ввечері мають під’їхати 50 чоловік, а всім місця не вистачає. Тому й потрібно розселяти люд у два поверхи. Я запитав, чим він займається в житті. Виявилося, що переді мною - із дрилем в руках і шурупом в зубах (майстри зрозуміють) - професор Львівського університету ім. Франка…

Усім нам хочеться отримувати подарунки на свята і дивувати своїх близьких приємними сюрпризами. Щорічно допомагає в цьому застрахованим особам (вже впродовж тривалого часу!) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, даруючи солодощі і радість дітям до дня Святого Миколая та Нового року.
Починаючи з літа, Здолбунівська міжрайонна виконавча дирекція попереджала про те, що, незважаючи на всі можливі негаразди, Новий рік обов’язково прийде, і нагадувала про подання заявок на отримання новорічних дитячих подарунків. Здаючи щоквартальну звітність, Ви могли бачити на дверях і стінах дирекції розфарбовані (для привернення Вашої уваги!) різними кольорами оголошення щодо надання необхідної інформації, які досить важко було не помітити.

Як відомо, Росія періодично забороняє діяльність усіляких громадських організацій, фінансованих з-за кордону, в першу чергу американських. Яка ж мета діяльності цих організацій? Встановлення демократичного ладу, як вони самі декларують. Виникає питання, що для людини важливіше: поїсти чи мати можливість безперешкодно кричати, що вона голодна? І які пріоритети ставлять перед собою такого роду організації?

...

Так. Сумнівів немає. Нинішня влада взяла чіткий курс на знищення ЗМІ, котрі підлягають роздержавленню. Особливо це стосується районних газет, котрі найменш захищені і відчувають гостру нестачу коштів. Отже, їх найлегше і задушити. Запитаєте, для чого? Відповідь проста. Вони ж після роздержавлення перестануть служити владі, виконувати її забаганки. А не за горами ж вибори. Президентські! Отож, як відзначає головний редактор “Журналіста України” Віра Черемних (журнал № 6 за 2013 рік), “надходить інформація про неочікувану активність органів влади в деяких регіонах по створенню паралельно з існуючими нових видань”. За прикладами далеко ходити не потрібно. Саме з ініціативи і під тиском влади торік у Здолбунові було створено так званий інформаційний часопис краю “Дзеркало Здолбунівщини”. Засновником і видавцем його став депутат-регіонал Сергій Мельник (прізвище редактора всупереч вимогам діючого законодавства не називають, бо ж працює він у державній структурі - податковій інспекції області). Думаєте, засновник і видавець газети давно мріяв про газетний бізнес? Помиляєтесь. Він бізнесмен, тобто людина, яка вміє рахувати гроші, а на випуску навіть інформаційного часопису краю грошей не заробиш, лише втратиш. Та є партійна дисципліна, є чітка вказівка, і її потрібно виконувати. До того ж і в бізнесі не буде підніжок від влади, одне сприяння...

...
У 2010 році з місцевих бюджетів для оплати послуг по висвітленню діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, а також на підтримку газет виділено:
“Сім днів” (Рівне) - 676,9 тис. грн.
“Вісті” (Кузнецовськ) разом з радіомовленням - 260 тис. грн.
“Слово і час” (Рівненський район) - 150 тис. грн.
“Надслучанський вісник” (Березне) - 110 тис грн. + 30 тис. грн. на заміну вікон
“Новини Рокитнівщини” - 110 тис. грн.
“Рідний край” (Гоща) - 100 тис. грн.
“Життя і слово” (Острог) - 99 тис. грн.
“Замкова гора” (Острог) - 99 тис. грн.
“Володимирецький вісник” - 86 тис. грн.
“Віче Костопільщини” - 85 тис. грн.
“Вісник Демидівщини” - 70 тис. грн.
“Нове життя” (Здолбунів) - 57 тис. грн. + 15 тис. грн. додатково. З додатково виділених редакція не отримала ще жодної гривні.

Вже давно встановлено, що праця вчителя шкідлива для його здоров’я. Необхідність постійно дотримуватися зовнішнього спокою, значний рівень шуму під час перерв та інші чинники впливають на стан нервової системи педагога. Постійні контакти вчителів з великою кількістю дітей роблять їх сприйнятливими до хвороб, після чого вже сам вчитель може стати носієм різних інфекцій. Але ж, як відомо, здоровий вчитель – щасливий учень: батьки згодні довіряти своїх чад виключно здоровим наставникам.
В Україні давно діє ряд нормативно-правових актів, які зобов’язують вчителів проходити обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медогляди. Їх вчителі Здолбунівщини, як і представники інших професій, проходять в нашій райполіклініці, яка має для того все необхідне. А от обов’язкове бактеріологічне обстеження на наявність кишкової палички та патогенних ентеробактерій треба проходити у санепідемстанції. Законодавство чітко прописує, що витрати на цю послугу мають бути передбачені у районному бюджеті та фінансуватися із кошторису відповідного закладу охорони здоров’я (у нашому випадку мова йде про кошторис Здолбунівської центральної районної лікарні). Всі попередні роки так і було: відділ освіти надавав списки вчителів, які мають пройти обстеження, Здолбунівська ЦРЛ укладала договір із санстанцією, перераховувала їй кошти у відповідності з виставленими рахунками, а вчителі проходили бактеріологічне обстеження та отримували допуск до роботи.

Сучасні умови роботи сільгоспвиробників і сільгосппідприємств - це, насамперед, нові технології утримання та годівлі тварин. І добрий господар використовує всі можливості для підвищення ефективності виробництва. Він враховує і ціну, і якість кормів, які купує, слідкує за здоров’ям тварин і птиці. Адже здорові тварини – здорові продукти харчування, попит на які буде завжди. А значить будуть і прибутки.
Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач» пропонує компоненти, які забезпечать найбільшу вигоду від вирощування тварин і птиці. Запорукою якості пропонованої продукції є те, що ВНП є виробником більшості з них. Причому стараємось зберігати баланс якості і ціни.
     Прикро помічати, як сучасні діти, що “живуть” комп’ютером, поступово втрачають закладені в них людські риси і перетворюються на істот, котрі живляться енергією машин. Здебільшого такі випадки закінчуються трагічно. Та можна вчасно зупинитися, щоб не втратити життя, яке дається нам лише раз. Хто ж допоможе дітям це зробити? Насамперед батьки, які є авторитетом для своїх сина чи доньки.
     Такою є родина Кусакіних, що мешкає у Новоздолбунові. Їх молодша донечка Ксенія отримала від батьків те, що може і повинна дати дитині кожна сім’я, - велику любов до книги.
Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника (по підприємствах з кількістю працівників 10 і більше) у вказаному періоді становила 1873 грн. та перевищувала у 2,1 раза прожитковий мінімум для працездатних осіб - 888 грн.
Порівняно з січнем-липнем 2009 р. номінальна заробітна плата збільшилась на 23,2 %, реальна (з урахуванням росту споживчих цін) - на 14 %.
Значною в області залишається диференціація рівнів оплати праці за видами економічної діяльності. Найвищий рівень оплати праці в січні-липні ц. р. спостерігався у таких видах економічної діяльності, як фінансова (2754 грн.), діяльність транспорту (2231 грн.), державне управління, лісове господарство та пов’язані з ним послуги (по 2166 грн.). Серед промислових видів діяльності - у виробництві та розподіленні електроенергії, газу, води (4089 грн.), хімічному виробництві (2480 грн.).
Нижчою від середньообласного рівня залишається заробітна плата в соціальній сфері: охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги - 1476 грн., діяльності у сферах культури та спорту, відпочинку і розваг - 1583 грн., освіті - 1721 грн.
Найнижчу заробітну плату зафіксовано в працівників готелів і ресторанів - 780 грн., сільського господарства, мисливства та пов’язаних з ними послуг - 962 грн.; серед промислових видів діяльності - на підприємствах з виробництва гумових та пластмасових виробів - 958 грн.
Лариса МЕЛЬНИК,
начальник управління статистики
праці Головного управління статистики
у Рівненській області.

Прагнення мешканців Здолбунова жити краще, комфортніше, за сучасними європейськими стандартами цілком зрозуміле і прийнятне. Звичайно, не всім це вдається з огляду на теперішні пенсії і зарплати. Однак є серед нас чимало й таких, хто активно взявся до покращення своїх житлово-побутових умов. Ремонти, перебудови, добудови, а то й зведення нових будинків - реальність нашого нинішнього життя, незважаючи ні на які економічні і фінансові труднощі.
Проте є в цьому, на перший погляд позитивному явищі, й інший бік. Дехто з наших співгромадян, намагаючись забезпечити свій власний добробут, не рахується з інтересами суспільства. Останнім часом доводиться неодноразово бачити, як мешканці окремих квартир багатоповерхівок, намагаючись утеплити свої оселі, обкладають їх зовні пінопластом. При цьому псується зовнішній вигляд будинків, порушується архітектурний задум споруд. Прикладом втілення таких егоїстично бездумних дій є будинок по вул. 2 Лютого, 6а. Жителі однієї з квартир, обкладаючи зовнішні стіни пінопластом, по-варварськи знищили оздоблення багатоповерхівки у вигляді орнаменту, викладеного із цегли, який прикрашав і вирізняв цей будинок з-поміж інших (на фото). На зауваження небайдужих співмешканців господарі ніяк не зреагували.
Хотілося б дізнатися думку міської ради, спеціалістів, які відповідають за архітектуру міста, стосовно правомірності таких дій. Адже, якщо кожен задля власної вигоди робитиме, що йому заманеться, то на що стане схожим наше місто?
Людмила ВАСЮК.

18 вересня відбулося чергове засідання Центральної виборчої комісії, яке провів заступник Голови Комісії Андрій Магера

Під час засідання було розглянуто питання про кількість територіальних виборчих округів для підготовки проведення виборів Президента України 17 січня 2010 року в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. 
Відповідно до Закону України “Про вибори Президента України”, Закону України “Про Державний реєстр виборців”, враховуючи, що за результатами первинного уточнення персональних даних Державного реєстру виборців кількість виборців у межах України станом на 16 вересня 2009 року становить 36 193 192 особи, ЦВК своєю постановою встановила 225 територіальних виборчих округів для підготовки проведення виборів Президента України 17 січня 2010 року в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

24 березня - Всесвітній день боротьби із захворюванням на туберкульоз

У 2009 році захворюваність на туберкульоз у Здолбунівському районі становила 80 чоловік на 100 тис. населення, тобто, було вперше виявлено 46 хворих людей. Чим небезпечна недуга, як її діагностувати і як їй запобігти, читайте нижче.

Голодомор 1932-1933 рр. – страшна трагедія в історії нашого народу, яка забрала мільйони людських життів. Від голоду вимирали цілі села. Людей хоронили без домовин, без хрестів, без поминальної молитви.

З-поміж усіх галузевих свят День будівельника для здолбунівчан - свято особливе. Адже в нашому місті розміщено чимало будівельних підприємств. Найбільше з них - публічне акціонерне товариство “Волинь-Цемент”, що добре знане не лише в Україні, а й далеко за її межами. Тут працює дружний, згуртований колектив, члени якого вірять, що їх робота є важливою часткою розбудови нашої держави. Це підтвердили і святкові заходи, які організувало для своїх людей і гостей керівництво підприємства.

Під час урочистості.

З-поміж усіх галузевих свят День будівельника для здолбунівчан свято особливе. Адже в нашому місті розміщено чимало будівельних підприємств. Найбільше з них - публічне акціонерне товариство “Волинь-Цемент”, що добре знане не лише в Україні, а й далеко за її межами. Тут працює дружний, згуртований колектив, члени якого вірять, що їх робота є важливою часткою розбудови нашої держави. Це підтвердило і урочисте зібрання з нагоди професійного свята будівельників та 19-ї річниці Незалежності України, яке відбулося минулої п'ятниці у будинку культури ПАТ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрцемремонт Здолбунів» має цікаву історію, славиться працьовитими людьми і вагомими трудовими результатами. Щороку група виробничників підприємства займається монтажними роботами не лише у ближньому зарубіжжі, а й в інших країнах Європи та Азії.


- У нинішньому році ми впровадили у виробництво виготовлення корпусів для цементних млинів (на фото внизу), - розповідає почесний голова ТзОВ «Укр­цемремонт Здолбунів» Владислав Романуха. - Цього виду продукції не випускає жодне підприємство західного регіону України. Наше ж спромоглося за досить короткий проміжок часу реалізувати цей задум і, як кажуть, дати йому дорогу для застосування у цементній промисловості нашої країни, Росії, Узбекистану.

Здолбунівський центр творчості дітей та юнацтва, безперечно, належить до тих освітніх закладів, які формують позитивний імідж нашого міста як в області, так і за її межами. Адже його працівники та вихованці - постійні учасники, призери і пререможці різноманітних творчих змагань. Виступи художніх колективів центру на сценах різного рівня глядачі завжди вітають щедрими оплесками. А для багатьох знаних нині здолбунівчан заняття у саме цьому закладі позашкільної освіти свого часу стали основою для вибору професії, поштовхом до саморозвитку і лишаються одним із найяскравіших спогадів про дитинство.
Здолбунівський МЦТДЮ щорічно відвідує понад вісімсот дітей та підлітків. Всього за декілька днів, вже 1 вересня, у центрі розпочнеться новий навчальний рік. Про те, як до нього готувались позашкільники і які нові напрямки занять запропонують вони юні Здолбунова, - у матеріалі нижче.

Понад десять років очолює ВАТ “Укрцемремонт” М. А. Романуха. За цей час Мирослав Аркадійович чимало встиг зробити для соціального розвитку колективу, піднесення технічного рівня виробництва. А ще генеральний директор відкритого акціонерного товариства ніколи не був осторонь проблем храмів нашого району. Всіляко сприяв їх матеріальному зміцненню.
7 січня 2010 року благочинний Здолбунівського району УПЦ КП митрофорний протоієрей Павло Джура вручив Мирославу Романусі орден Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІІ- го ступеня. Цієї високої нагороди він удостоївся за відродження духовності в Україні та утвердження помісної Української Православної Церкви.
Євген Шилан.
В районі функціонують 10 загальноосвітніх закладів І ступеня, 10 - І-ІІ ст., 14 - І-ІІІ ст., 3 НВК, 1 гімназія. Діяльність шкіл у с. Залібівка і с. Озерко призупинено через відсутність учнів. У Новомощаницькій ЗОШ немає першокласників.
За останні 5 років кількість учнів у ЗНЗ району скоротилась на 1645.
99,8% дітей та підлітків шкільного віку охоплено здобуттям повної загальної середньої освіти.
У 18-ти ЗНЗ функціонує 31 клас профільного навчання, яким охоплено 564 учні.
Навчально-виховний процес у ЗНЗ району забезпечують 868 педпрацівників, 824 (95%) з них - з вищою освітою, 47% - з вищою кваліфікаційною категорією, 45% - зі стажем понад 20 років. 13% вчителів шкіл - пенсійного віку.
Позашкільною освітою в районі охоплено 25% дітей.

Як уже всім відомо, Україна до 17 червня 2015 року повинна остаточно перейти від аналогового до цифрового телерадіомовлення. Таке зобов’язання взято нею в Женеві у 2006 році. Підпис під прийнятим про це документом тут поставили 129 країн світу. Ця Женевська угода передбачає цілу низку переваг, які отримає телебачення нашої країни. Зокрема, найголовнішими з них є якість зображення та звукового супроводження, багатопрограмність, додаткова кількість інтерактивних послуг (замовлення фільмів, відеопошта і інше), в залежності від потреб та можливостей операторів. Причому, всі ці переваги будуть відчутні не лише у столиці і великих містах, а й в районних центрах і сільській місцевості також.

 Під час "круглого столу".

У Конвенції ООН про права дитини, прийнятій у 1989 році, записано, що неповноцінна в розумовому чи фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства. А це означає, що держава має визнавати право таких дітей на особливе піклування. Забезпечити його, здійснити заходи, спрямовані на коригування порушень розвитку дітей-інвалідів, навчити їх основним соціальним та побутовим навичкам, розвинути здібності, створити передумови для інтеграції у суспільство покликаний і Рівненський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів, який створений і діє у Кузнецовську. У цьому закладі діти-інваліди з психофізичними вадами отримують комплексну соціальну, психолого-педагогічну реабілітацію, професійну орієнтацію та медичний супровід. Сюди приймають дітей віком з 2 до 18 років з фізичними та розумовими вадами терміном до шести місяців один раз на рік.

Міністерство охорони здоров’я України на епідемічний період 2009-2010 років прогнозує прихід в Україну відразу 2-х вірусів грипу: щорічного сезонного та “свинячого” (або, як ще його називають, каліфорнійського, мексіканського). В Україні вже є зареєстровані та лабораторно підтверджені 2 випадки завізного “свинячого” грипу, перебіг якого тяжчий, ніж сезонного, до того ж він схильний до швидкого поширення серед населення. Епідемічна ситуація з поширенням “свинячого” грипу Всесвітньою організацією охорони здоров’я визначена як пандемія.
МОЗ України планує найближчим часом закупити за рахунок держбюджету вакцину проти цієї недуги в достатній кількості. Проте на фоні масового залякування населення України з телеекранів кількість бажаючих щеплюватись неухильно падає і досягла рекордних цифр - тільки 0,5 % населення України в минулому році отримали шеплення проти сезонного грипу. В нашому районі ця цифра була ще нижча - всього 10 медичних працівників Здолбунівської ЦРЛ! Жоден з щеплених осіб не захворів ні на грип, ні на ГРВІ, алергічних реакцій також серед них не було зареєстровано.
При надходженні вакцини проти “свинячого” грипу може скластись аналогічна ситуація (як з щепленнями проти сезонного грипу) - найактивніше будуть щеплюватись медичні працівники району, тим самим подаючи приклад для інших контингентів ризику та одноосібно протидіючи антипропаганді щеплень, розгорнутій в ЗМІ України.

Розпочався новий навчальний рік. Незважаючи на трагічні події на Сході країни, діти знову сіли за парти. Влітку вони відпочивали, читали “програмну” літературу і з радістю знайомилися з творчістю місцевих письменників та поетів. Щоб заохотити діток до читання їх творів, у П’ятигірській ЗОШ організували зустріч з Ю. І. Бондючною. Проведення заходу стало можливим завдяки творчій співпраці завідуючої місцевою бібліотекою Г. Ф. Зінчук з провідним методистом РОУНБ А. М. Литвинчук за сприяння завуча школи Н. М. Сайчук.
Юлія Іванівна Бондючна – член Національної спілки письменників України, збірочки її віршів «Не ходіть по душах» та «Спадок» полюбилися читачам. У цих виданнях вірші на різні теми, тож кожен може знайти там поезію до душі.


Наймолодший депутат Здолбунівської районної ради п’ятого скликання – Іван Миколайович АНТОНЮК (7. 04.1975 р. н.). Він вчитель Суємської школи, проживає в с. Півче, член партії НСНУ.


Найстарший депутат районної ради цього ж скликання – Віктор Іванович ГЕНДИЛЯК (13.06.1947 р. н.). Член Соціалістичної партії України, мешкає в Здолбунові.


Найактивніший депутат районної ради п’ятого скликання – Микола Тихонович КОРНІЙЧУК (8. 12. 1956 р. н.) був присутній на 36 сесіях із проведених 37. Електромонтер ВЧД-7, житель с. Здовбиця, він є членом Української народної партії.


 

...
Нещодавно до сіл П'ятигори та Глинськ завітав гість із Зарічненщини - відомий на Рівненщині автор художніх творів для дітей, член Національної спілки письменників України Роман Степанович Демчук.
У П'ятигірській публічно-шкільній бібліотеці відбулась презентація нового доробку літератора «Казки дідуся Романа». Учасники заходу почули із уст письменника чимало цікавого про природу та навколишній світ. Розповів Роман Демчук і про свій життєвий шлях та творчі плани. Вірші з його збірок «Мур-ням-няв» і «Ку-ку-річ-ки» декламували учні 3-4-х класів П'ятигірської ЗОШ Аліна Чоп, Дарина Дацюк, Оля Ющук, Леся Дякова, Таня Сощук. Наприкінці зустрічі дітей неабияк порадували солодощі від письменника.
Жвавим був діалог Р. С. Демчука і з учнями молодших класів Глинської ЗОШ І-ІІІ ст. Письменник-гуморист потішив дітей дотепними жартами, закликав їх завжди бути щирими і вміти по-справжньому дружити. Крім цього, гість провів із школярами літературну вікторину «Слово-грай», а на згадку про зустріч подарував їм календарики.
Галина ЗІНЧУК,
завідуюча ПШБ с. П'ятигори;
Оксана ДАЦЮК,
завідуюча ПШБ с. Глинськ.
От і настало довгождане літо. Красується буйними травами, духмяними квітами, сміється ясним сонечком. Канікули! Під ноги стелиться широка дорога, а за спиною – крила. І так хочеться чарівних пригод та цікавих подорожей…
Учні третіх і шостих класів Мізоцького НВК, які відвідують табір відпочинку «Дзвіночок», разом із своїми наставниками здійснили цікаві подорожі до Мізоцької ПШБ. Вони дізналися про перші створені людиною книги, про бібліотеку Шумерів, якій близько 7000 років і яка збереглася завдяки тому, що книги в ній із глиняних листків – табличок. Також діти з цікавістю слухали розповідь про новітні методи збереження величезного обсягу інформації, накопиченої людством, досягнення України та світу в цій галузі, а також про віртуальні бібліотеки, мультимедійні уроки та Інтернет-сайти, які допомагають вчитися, отримати корисне й захоплююче дозвілля.

Під час змагань.

Практично всі учні Здолбунівського вищого професійного училища залізничного транспорту мали змогу проявити себе під час спортивного свята, що відбулось у навчальному закладі 15 вересня. Того дня вони змагались у восьми видах спорту.

Та спочатку всі навчальні групи училища вишикувались на святкову лінійку, де їх привітали адміністрація закладу і гості. Далі кращі спортсмени училища Дмитро Ящук та Елла Грищук підняли державний прапор, і під бадьорі звуки маршу учасники спортивного свята вирушили на змагальні місця. Спортивні баталії тривали одночасно практично на всіх майданчиках, тож вболівальники мали змогу вибрати найцікавішу і підтримати своїх друзів та одногрупників. До основної частини програми входили традиційні та найпопулярніші види спорту: волейбол, міні-футбол, шахи, настільний теніс, гирьовий спорт, армреслінг та загальнофізична підготовка.
У загальнофізичній підготовці серед хлопців кращим став Микола Королюк, серед дівчат - чемпіонка області 2015 року Елла Грищук, у настільному тенісі перемогли також минулорічні призери обласної першості - Дмитро Ящук та знову Елла Грищук.

Минулого вівторка у міському парку Здолбунівський районний центр зайнятості провів виїзну профорієнтаційну акцію «Мандрівка у світ професій» для дітей вразливих категорій, які відпочивали у таборі «Романтик» Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
При проведенні заходу фахівці РЦЗ використовували «Мобільний центр професійної орієнтації модернізований» - спеціально оснащений транспортний засіб.

Історія Здолбунівської ЦРЛ. Постаті і події

2010 р. Працівники відділення (зліва направо) Н. Т. Семенюк, С. В. Грох,
П. Є. Галянт, О. С. Бобик, О. Л. Чередарик, М. Ц. Романовська. 

 "Швидка допомога слухає", - цими словами щодня мої колеги розпочинають кожне своє чергування і прийом викликів. А вперше краяни почули цю фразу у далекому 1948 році, коли в м. Здолбунові на вул. Червоноармійській (тепер житловий будинок по вул. Княгині Ольги, 2) при поліклініці відкрився пункт швидкої медичної допомоги і почалося формування медичної системи району. Тоді з 8.00 до16.00 допомога надавалась медперсоналом поліклініки, а з 16.00 працювала "швидка". Основним її завданням було надання допомоги при раптових захворюваннях, нещасних випадках та пологах. Виклики приймала по телефону за номером 03 молода медична сестра Софія Дмитрівна Боярчук. Виїзди за викликами здійснювались кінною упряжкою, якою управляв їздовий Олексій. Медичну допомогу надавали дермато-венеролог В. Сафронов, судмедексперт Кубишкін, лікарі Баран, Лопенко, Р. М. Шульмейстер, Н. І. Солонінко.
У 1950 р. "швидку" перемістили з вул. Червоноармійської на вул. Фабричну, у будинку, де знаходилась стоматполіклініка, аж до 1973 р. вона займала дві кімнати. У тому ж 1950 р. на "швидкій" з’явився перший автомобіль - ГАЗ-51-карета, обладнаний ношами. Першими водіями були П. Я. Ярошик, Черешнєв, М. К. Северинчук. Наприкінці року була введена в штат перша фельдшерська бригада з цілодобовим режимом роботи. Медична допомога надавалась фельдшерами М. Г. Дегтяренко, Г. О. Євсеєвою, Л. С. Шолудько та Л. Жайворон. Лікарі продовжували свою роботу на "швидкій" після 16.00. Тоді там працюють Н. К. Калкіна, акушер-гінеколог Ткаліч.
У 1961 році сформовано і введено в штат другу фельдшерську бригаду, автопарк поповнився УАЗом (водій І. С. Нетикша). Розпочали свою трудову діяльність лікарі О. А. Комарець, М. М. Якимчук, С. П. Чилій, І. С. Кобрин. Невідкладна допомога лікарями надається тільки у нічний час, в інший - працюють фельшери.

1948 р. Перша карета швидкої допомоги.


З кінця 60-х років починає функціонувати відділення швидкої невідкладної допомоги з цілодобовим режимом роботи при Здолбунівській лікарні (очолив Бризгалов) і відкривається пункт швидкої допомоги при Мізоцькій (лікар Купчик). Тоді ж на "швидкій" з’явились радіостанції. Вперше налагодив радіозв’язок П. Ф. Бухало.
З часом нарощується матеріально-технічна база відділення, поповнюється і поліпшується автопарк. У 80-х в ньому з’являється спеціально обладнаний санітарний автомобіль - РАФ, і до 1991 р. на "швидкій" працюють тільки РАФи.

На святі Водохреща у с. Гільча.

У день святого Хрещення Господнього біля джерела Святого Миколая у с. Гільча, як завжди, зібралося багато люду (як з нашого району, так і сусідніх районів та областей), аби на цьому святому місці помолитися, долучитися до святині, напитися цілющої хрещенської води, відчути її благодатну силу.
Чин Великого освячення води здійснив архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій. Звертаючись до присутніх зі словами проповіді, Владика наголосив на особливому значенні свята Богоявлення, привітав усіх з різдвяно-новорічними святами, з Водохрещем, побажав Божого благословення, миру, злагоди, а також закликав до єднання та консолідації усього українського суспільства задля процвітання нашої держави.

Днями до чергової частини Здолбунівського РВ УМВС зателефонувала стривожена жителька с. Гільча Друга - поранено її дев’ятирічного сина Олександра.
На місце події виїхала слідчо-оперативна група, яка з’ясувала, що потерпілий і двоє його товаришів, помітивши на паркані одного з приватних будинків дозрілі грона винограду, не стрималися від бажання поласувати плодами – почали зривати їх. Раптом діти почули якийсь шум, а Сашко відчув різкий біль у нижній частині правої ноги. Поглянувши на неї, дитина з жахом усвідомила, що незрозумілий шум - це звук від пострілу, а різкий біль - поранення.
Знову порадував читачів новою книгою “Зламані лозини винограду” поет Василь Ярмолюк. У ній автор пише про те, що близьке й дороге його серцю, дарує радість буття. Вірші нашого земляка - розлив душі, що кипить океаном і водночас хоче знайти собі надійне пристанище у гавані спокою. То є переказ усіх переживань, радощів та надій.
Автор уже немолодий віком, та, на моє переконання, юний душею, хоч тяготи життя все ж обпекли його. У новій збірці поезій він доносить до кожного читача досвід свого життя силою художнього слова, віршами мовби спокутує всі протиріччя минулого і водночас показує нам, сьогоденним, удосталь напоєним свободою, як треба боротися за своє місце в суспільстві.
Особисто мені імпонують слова: “Амбітні люди, як завжди, образливі не в міру”, “ Які ж сумні, порожні очі, немов відсутні, неземні”, “Ідеї часто зіткнені лобами в непримеренній гострій боротьбі”, “О! Скільки в нас святенників тепер, вже й скоро храмів стане їм замало”.
Весна, кохання, щастя - що може бути прекраснішим в юну пору, що може замінити поетові цю трійцю молодості? І автор, хоч і скупо, але талановито змальовує світлу душу закоханості. Він не цурається щастя, хоч і бринить воно. Тільки справжній чоловік, котрий пізнав насолоду в коханні, не тільки фізичну, а й духовну воднораз, може написати таке:
І щастя вже обох нас не мине,
Бо станемо на стежку несходиму,
Де ти щодня стрічатимеш мене,
Коли до тебе пристрасний ітиму.
І тільки такий чоловік і поет може так само переживати утрату любові, бо тоді для нього ота вимушена розлука стає дзеркалом душі. Як тонко передано біль безнадійного чекання. А як гостро крають уяву рядки: “Ще й досі наче пахнуть матіоли, коли тебе згадаю хоч на мить”.
Проста житейська філософія людини, яка знає ціну життя і слова, і приваблює у віршах Василя Ярмолюка. Водночас вражає і щира, свіжа і юна, осяяна мудрістю інтимна лірика, яку, здається, поет “ставить” на покуті своєї книжки. Із філософськими роздумами про таємницю кохання сусідують поезії то печальні: “Ми розійшлись врізнобіч, хто куди, шукати щастя поміж зір високих“, то романтичного звучання: “А ніч, втомившись від кохань, пішла за обрій”.
Це справді інтимна лірика високого звучання. Але поряд із цим святом душі є в книжці любов іншого штибу, якою тривожиться, і плаче, і гнівиться душа поета, стурбована суспільно-політичними буднями України. Гай-гай, та грізна любов не марнує час. Вона закликає: “Просимо тебе, премила Батьківщино-мати, розберись у своїм домі – ти ж така багата!..” І з цієї громадянської висоти оглядає поет нелукавим оком наші державні негаразди, але з вірою, “самі борімося із своїми вадами, бо їх причина перш за все у нас”. Разом з тим автор впевнений, що горе минає лише там, “де дзвонять лунко криниці з глибин весняним зорепадом”, а тому просить від усіх нас, від усього народу: “…побережіть її в тяжку годину, їй боляче. Ми ж плоть її і кров”.
Творчість знаного поета Рівненщини Василя Ярмолюка - це справді гімн любові до України, до землі рідної, до її народу. Славень природі і людині. Любові і коханню. Життю і слову. Усьому світлому, доброму, вічному, на чому тримається і білий світ, і наш, український.

(у порівнянні з лютим 2012 р.)

(у порівнянні з минулим роком)